Пацифея уагуцька
| Пацифея уагуцька | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pomarea iphis Murphy & Mathews, 1928 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пацифе́я уагуцька[2] (Pomarea iphis) — вид горобцеподібних птахів родини монархових (Monarchidae)[3]. Ендемік Французької Полінезії. Вимерла ейаоська пацифея раніше вважалася підвидом уагуцької пацифеї, однак у 2012 році була визнана окремим видом[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 17 см. Самці мають переважно чорне забарвлення з темно-зеленим відблиском, особливо помітним на крилах, живіт і гузка білуваті. Очі карі, дзьоб чорний, біля основи синюватий, лапи попелясто-чорні. У самиць голова і шия переважно оливково-коричневі, верхня частина тіла коричнева, крила оливково-коричневі з рудувато-коричневими краями. Нижня частина тіла білувата, щоки і горло поцятковані чорними смугами, груди, боки і гузка мають рудувато-коричневий відтінок.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Уагуцькі пацифеї є ендеміками острова Уа-Хука[en] в архіпелазі Маркізьких островів. Вони живуть у вологих тропічних лісах та в сухих тропічних лісах Pisonia grandis, на висоті від 30 до 840 м над рівнем моря. Живляться комахами. Гніздяться на деревах, на висоті від 2 до 12 м над землею, в кладці 2 яйця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, популяція уагуцьких пацифей становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також хижацтво з боку здичавілих кішок та інших інтродукованих видів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pomarea iphis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 05 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Monarchs. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 вересня 2022.
- ↑ Alice Cibois, Jean-Claude Thibualt, Eric Pasquet. Biogeography of Eastern Polynesian Monarchs (Pomarea): an endemic genus close to extinction. „Condor”. 106, ss. 837–851, 2004.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |