Пашинський Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Володимирович Пашинський
Пашинский, Сергей Владимирович Vadim Chuprina.jpg
Народився 14 жовтня 1966(1966-10-14) (51 рік)
с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України
Партія Народний фронт
Автограф Serhiy Pashynskyi Signature 2014.png
Нагороди
Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
«Народний фронт» 27 листопада 2014

Пашинський Сергій Володимирович на сайті Верховної Ради України

Сергі́й Володи́мирович Паши́нський (нар. 14 жовтня 1966, с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область, Українська РСР) — український політик. Народний депутат України чотирьох скликань.

З 5 березня по 10 червня 2014 року — т.в.о. Глави Адміністрації Президента України[4][5].

Освіта[ред.ред. код]

У 1991 році закінчив Київський педагогічний інститут імені О. М. Горького за спеціальністю історик-суспільствознавець.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Розпочавши трудовий шлях після отримання диплома того ж 1991-го, по 1999 рік був працівником різних комерційних структур.

За даними ЦВК України, на час виборів в український парламент, 1998, він значився президентом у Закритому акціонерному товаристві (ЗАТ) «Торговий дім банку „Україна“».

З 1999 по 2000 рік в «Ощадбанку» обіймав посаду заступника голови правління.

У лютому — серпні 2005-го був радником Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко (на громадських засадах).

При цьому з травня 2005 року по липень 2006-го — заступник голови наглядової ради Державної іпотечної установи.

У серпні 2005 року — січні 2006-го обіймав посаду гендиректора на державному підприємстві «Укррезерв».

Входить до складу Біржового комітету Української аграрної біржі.

20142016 — працював головою наглядової ради ДК «Укроборонпром»[6].

Політична діяльність[ред.ред. код]

На парламентських виборах 2002 року балотувався у Верховну Раду від блоку політичних партій «Проти всіх», № 12 в списку. Кандидатура була знята.

На парламентські вибори-2006 — у складі Блоку Юлії Тимошенко і вперше став народним депутатом України V скликання (№ 101 виборчого списку). З травня 2006-го — у складі фракції БЮТ. У липні 2006 року був обраний членом Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, потім очолив підкомітет з питань стратегії розвитку галузі та інвестицій парламентського Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Склав депутатські повноваження 14 червня 2007.

У ході дострокових виборів Верховної Ради 2007 балотувався від БЮТ і знову отримав мандат народного депутата України VI скликання (№ 73 виборчого списку). З листопада 2007-го — у складі фракції БЮТ. У грудні 2007 року був обраний членом парламентського Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.

Радник Прем'єр-міністра України Тимошенко з питань ПЕК (на громадських засадах), входив до складу колегії Мінпаливенерго України.

На парламентські вибори-2012 — у складі ВО «Батьківщина» і втретє поспіль пройшов до парламенту України VII скликання (№ 27 виборчого списку). З грудня 2012-го обраний заступником голови фракції «Батьківщина». У грудні 2012 року увійшов до складу Комітету Верховної Ради з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки, голова підкомітету з питань стратегії розвитку галузі та інвестицій.

10 вересня 2014 на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради партії — спеціального органу, який мав би розробляти пропозиції з обороноздатності України.

На позачергових виборах до Верховної Ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 12 у списку) від «Народного фронту»[7]. Заступник голови фракції, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.

Участь у Євромайдані[ред.ред. код]

18 лютого 2014 року на Майдані протестувальники зупинили автівку «Хонда», в багажнику якої виявили снайперську гвинтівку. Невдовзі з'явився Пашинський, який допоміг водію залишити місце події, сівши до нього в машину. Довгий час громадськість вимагала пояснень від Пашинського щодо цієї справи. В лютому 2016 року начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк в інтерв'ю «Українській правді» розповів, що нардепа і водія допитали. Власник гвинтівки пояснив, що возив її в багажнику протягом десяти днів «про всяк випадок». Фактів використання цієї зброї проти мітингувальників та проти правоохоронців не виявлено[8].

Конфлікти[ред.ред. код]

7 липня 2016 року у Верховній Раді України сталася бійка між депутатом від фракції «Народний фронт» Сергієм Пашинським і депутатом від фракції «Батьківщина» Сергієм Власенком[9].

31 грудня 2016 року відбувся конфлікт між Сергієм Пашинським та мешканцем Васильківського району Василем Хімікусом, в результаті якого політик вистрелив у Хімікуса з пістолета Glock 19. За словами Пашинського він застосував зброю, захищаючи себе та дружину[10][11]. Хімікус, у свою чергу, стверджував що винним у конфлікті був Пашинський[12][13]. 11 лютого 2017 року Пашинський в ефірі телеканалу «112 Україна» зізнався, що збрехав у своїх заявах про стрільбу лежачи в Хімікуса, пояснивше свої попередні свідчення «ударом пляшки по голові» та «стресовою ситуацією»[14]. Згодом Генпрокуратура закрила кримінальну справу проти народного депутата. У ГПУ прийшли до висновку, що Пашинський діяв у рамках необхідної оборони, яка виключає його кримінальну відповідальність. Дії другого учасника подій — Хімікуса — визнані «суспільно небезпечними»[15][16].

Звинувачення в корупції[ред.ред. код]

Журналісти видання «Новое Время» стверджували, що Сергій Пашинський у 2016-17 роках організував закупівлю списаних чеських БМП-1 за ціною металобрухту (20-25 тис. за одну машину), які після ремонту на Житомирському бронетанковому заводі передавалися Збройним силам України. 200 БМП коштували українському бюджету 41 млн $ (205 тис $ за одну машину)[17]. Міністр оборони Сепан Полторак, коментуючи цю інформацію, назвав її неправдивою[18].

Народний депутат України член комітету з питань національної безпеки і оборони Юрій Дерев'янко, вважає що Пашинський та Голова РНБО Олександр Турчинов у 2017-у пролобіювали придбання засобів зв'язку турецької компанії ASELSAN[en] на суму 100 млн $, які коштували на 40% більше ніж їх звичайна вартість та поступалися за характеристикам радіостанціям, запропонованим ізраїльською компанією Elbit Systems[17].

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, має двох синів.

Правопорушення[ред.ред. код]

Рух «Чесно» 14 жовтня 2014 року зафіксував на фотокамеру порушення Пашинським 84 статті Конституції України (кнопкодавство)[19]. Сам нардеп цю інформацію спростував і надав відповідні докази[20].

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. Указ Президента України № 249/2014 «Про тимчасове виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України»
  5. Указ Президента України № 508/2014 «Про увільнення С.Пашинського від тимчасового виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України»
  6. Пашинський вирішив піти з наглядової ради «Укроборонпрому»
  7. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  8. У ГПУ розповіли, звідки взялася «гвинтівка Пашинського» на Майдані
  9. У Раді побилися нардепи Пашинський і Власенко. ukranews.com. Українські новини. 2016-07-07. 
  10. «Я застосував зброю лише після удару скляною пляшкою по голові», — Пашинський про дорожній інцидент. ФОТОрепортаж
  11. Під Новий рік Пашинський прострілив ногу чоловікові в ході конфлікту. ukranews.com. Українські новини. 2017-01-01. 
  12. Чоловік, в якого стріляв Пашинський, спростував слова нардепа з приводу розбірки
  13. Адвокат требует судить Пашинского за использование оружия в разборке, которую он и спровоцировал
  14. Пашинський зізнався, що збрехав про стрільбу лежачи в Хімікуса. ukranews.com. Українські новини. 2017-02-11. 
  15. http://ua.korrespondent.net/ukraine/3873890-zmi-sprava-proty-pashynskoho-zakryta.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  16. https://ua.censor.net.ua/news/449969/genprokuratura_zakryla_spravu_proty_pashynskogo_za_faktom_intsydentu_v_seli_hlepcha.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  17. а б Новое Время № 13 від 05.04.18.
  18. Полторак: Інформація «Нового времени» про БМП – неправдива. https://www.pravda.com.ua. Українська правда. 24 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018. 
  19. Пашинського зловили на "кнопкодавстві". Українська правда. 2014-10-14. Процитовано 2014-10-14. 
  20. Пашинський руху ЧЕСНО - я не «кнопкодавив». 

Посилання[ред.ред. код]