Пашинський Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Володимирович Пашинський

Сергій Володимирович Пашинський

Пашинский, Сергей Владимирович Vadim Chuprina.jpg
Народився 14 жовтня 1966(1966-10-14) (50 років)
с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Партія Народний фронт
Автограф Serhiy Pashynskyi Signature 2014.png

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
«Народний фронт» 27 листопада 2014

Сергі́й Володи́мирович Паши́нський (нар. 14 жовтня 1966, с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область) — український політик. Народний депутат України, до жовтня 2016 голова Наглядової ради ДК «Укроборонпром» (пішов у відставку)[1].

З 5 березня по 10 червня 2014 року — т.в.о. Глави Адміністрації Президента України[2][3].

Освіта[ред.ред. код]

У 1991 році закінчив Київський педагогічний інститут імені О. М. Горького за спеціальністю історик-суспільствознавець.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Розпочавши трудовий шлях після отримання диплома того ж 1991-го, по 1999 рік був працівником різних комерційних структур.

За даними ЦВК України, на час виборів в український парламент,1998. він значився президентом у Закритому акціонерному товаристві (ЗАТ) „Торговий дім банку «Україна»“.

З 1999 по 2000 рік в «Ощадбанку» обіймав посаду заступника голови правління.

У лютому — серпні 2005-го був радником Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко (на громадських засадах).

При цьому з травня 2005 року по липень 2006-го — заступник голови наглядової ради Державної іпотечної установи.

У серпні 2005 року — січні 2006-го обіймав посаду гендиректора на державному підприємстві «Укррезерв».

Входить до складу Біржового комітету Української аграрної біржі.

Політична діяльність[ред.ред. код]

На парламентських виборах 2002 року балотувався у Верховну Раду від блоку політичних партій «Проти всіх», № 12 в списку. Кандидатура була знята.

На парламентські вибори-2006 — у складі Блоку Юлії Тимошенко і вперше став народним депутатом України V скликання (№ 101 виборчого списку). З травня 2006-го — у складі фракції БЮТ. У липні 2006 року був обраний членом Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, потім очолив підкомітет з питань стратегії розвитку галузі та інвестицій парламентського Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Склав депутатські повноваження 14 червня 2007.

У ході дострокових виборів Верховної Ради 2007 балотувався від БЮТ і знову отримав мандат народного депутата України VI скликання (№ 73 виборчого списку). З листопада 2007-го — у складі фракції БЮТ. У грудні 2007 року був обраний членом парламентського Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.

Радник Прем'єр-міністра України Тимошенко з питань ПЕК (на громадських засадах), входив до складу колегії Мінпаливенерго України.

На парламентські вибори-2012 — у складі ВО «Батьківщина» і втретє поспіль пройшов до парламенту України VII скликання (№ 27 виборчого списку). З грудня 2012-го обраний заступником голови фракції «Батьківщина». У грудні 2012 року увійшов до складу Комітету Верховної Ради з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки, голова підкомітету з питань стратегії розвитку галузі та інвестицій.

10 вересня 2014 на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради партії — спеціального органу, який мав би розробляти пропозиції з обороноздатності України.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 12 у списку) від «Народного фронту»[4]. Заступник голови фракції, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.

Скандальні факти[ред.ред. код]

18 лютого 2014 року на Майдані протестувальники зупинили автівку «Хонда», в багажнику якої виявили снайперську гвинтівку. Невдовзі з'явився Пашинський, який допоміг водію залишити місце події, сівши до нього в машину. Довгий час громадськість вимагала пояснень від Пашинського щодо цієї справи. В лютому 2016 року начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк в інтерв'ю «Українські правді» розповів, що нардепа і водія допитали. Власник гвинтівки пояснив, що возив її у багажнику протягом десяти днів «про всяк випадок». Фактів використання цієї зброї проти мітингувальників та проти правоохоронців не виявлено[5].

7 липня 2016 року у Верховній Раді України сталася бійка між депутатом від фракції «Народний фронт» Сергієм Пашинським і депутатом від фракції «Батьківщина» Сергієм Власенком[6].

31 грудня 2016 року в рамках самозахисту себе і дружини [7][8][9] підстрелив з пістолета Глок-19 Василя Хіміскуса мешканця Васильківського району Київської області.[10][11] За словами Сергія Пашинського, проти нього не один рік ведеться дисредитаційна компанія, ініційована Андрієм Портновим, колишнім Головою адміністрації президента Януковича, Олександром Онищенком, та іншими людьми із оточеня Януковича [12][13]. 11 лютого 2017 року Пашинський в ефірі телеканалу "112 Україна" зізнався, що збрехав у своїх заявах про стрільбу лежачи в Хімікуса, пояснивше свої попередні свідчення "ударом пляшки по голові" та "стресовою ситуацією"[14].

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, має двох синів.

Правопорушення[ред.ред. код]

Рух «Чесно» 14 жовтня 2014 року зафіксував на фотокамеру порушення Пашинським 84 статті Конституції України (кнопкодавство)[15].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пашинський вирішив піти з наглядової ради "Укроборонпрому"
  2. Указ Президента України № 249/2014 «Про тимчасове виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України»
  3. Указ Президента України № 508/2014 «Про увільнення С.Пашинського від тимчасового виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України»
  4. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  5. У ГПУ розповіли, звідки взялася "гвинтівка Пашинського" на Майдані
  6. У Раді побилися нардепи Пашинський і Власенко. ukranews.com. Українські новини. 2016-07-07. 
  7. "Я застосував зброю лише після удару скляною пляшкою по голові", - Пашинський про дорожній інцидент. ФОТОрепортаж
  8. ["Справу порушено за моєю заявою, і я зацікавлений у максимально скрупульозному розслідуванні", - Пашинський про допит у прокуратурі. ВІДЕО "Справу порушено за моєю заявою, і я зацікавлений у максимально скрупульозному розслідуванні", - Пашинський про допит у прокуратурі. ВІДЕО]
  9. Під Новий рік Пашинський прострілив ногу чоловікові в ході конфлікту. ukranews.com. Українські новини. 2017-01-01. 
  10. Чоловік, в якого стріляв Пашинський, спростував слова нардепа з приводу розбірки
  11. Адвокат требует судить Пашинского за использование оружия в разборке, которую он и спровоцировал
  12. Пашинський «майже вбив людину». «Інтер» майже вбив Пашинського
  13. Головним бенефіціаром скандалу з Пашинським є Андрій Портнов, – журналіст
  14. Пашинський зізнався, що збрехав про стрільбу лежачи в Хімікуса. ukranews.com. Українські новини. 2017-02-11. 
  15. Пашинського зловили на "кнопкодавстві". Українська правда. 2014-10-14. Процитовано 2014-10-14. 

Посилання[ред.ред. код]