Пашинський Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Володимирович Пашинський
Пашинский, Сергей Владимирович Vadim Chuprina.jpg
Народився 14 жовтня 1966(1966-10-14) (51 рік)
с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Партія Народний фронт
Автограф Serhiy Pashynskyi Signature 2014.png
Нагороди
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
«Народний фронт» 27 листопада 2014

Сергі́й Володи́мирович Паши́нський (нар. 14 жовтня 1966, с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область, Українська РСР) — український політик. Народний депутат України чотирьох скликань.

З 5 березня по 10 червня 2014 року — т.в.о. Глави Адміністрації Президента України[1][2].

Освіта[ред.ред. код]

У 1991 році закінчив Київський педагогічний інститут імені О. М. Горького за спеціальністю історик-суспільствознавець.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Розпочавши трудовий шлях після отримання диплома того ж 1991-го, по 1999 рік був працівником різних комерційних структур.

За даними ЦВК України, на час виборів в український парламент,1998. він значився президентом у Закритому акціонерному товаристві (ЗАТ) „Торговий дім банку «Україна»“.

З 1999 по 2000 рік в «Ощадбанку» обіймав посаду заступника голови правління.

У лютому — серпні 2005-го був радником Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко (на громадських засадах).

При цьому з травня 2005 року по липень 2006-го — заступник голови наглядової ради Державної іпотечної установи.

У серпні 2005 року — січні 2006-го обіймав посаду гендиректора на державному підприємстві «Укррезерв».

Входить до складу Біржового комітету Української аграрної біржі.

2014-2016 — працював головою Наглядової ради ДК «Укроборонпром»[3].

Політична діяльність[ред.ред. код]

На парламентських виборах 2002 року балотувався у Верховну Раду від блоку політичних партій «Проти всіх», № 12 в списку. Кандидатура була знята.

На парламентські вибори-2006 — у складі Блоку Юлії Тимошенко і вперше став народним депутатом України V скликання (№ 101 виборчого списку). З травня 2006-го — у складі фракції БЮТ. У липні 2006 року був обраний членом Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, потім очолив підкомітет з питань стратегії розвитку галузі та інвестицій парламентського Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Склав депутатські повноваження 14 червня 2007.

У ході дострокових виборів Верховної Ради 2007 балотувався від БЮТ і знову отримав мандат народного депутата України VI скликання (№ 73 виборчого списку). З листопада 2007-го — у складі фракції БЮТ. У грудні 2007 року був обраний членом парламентського Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.

Радник Прем'єр-міністра України Тимошенко з питань ПЕК (на громадських засадах), входив до складу колегії Мінпаливенерго України.

На парламентські вибори-2012 — у складі ВО «Батьківщина» і втретє поспіль пройшов до парламенту України VII скликання (№ 27 виборчого списку). З грудня 2012-го обраний заступником голови фракції «Батьківщина». У грудні 2012 року увійшов до складу Комітету Верховної Ради з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки, голова підкомітету з питань стратегії розвитку галузі та інвестицій.

10 вересня 2014 на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради партії — спеціального органу, який мав би розробляти пропозиції з обороноздатності України.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 12 у списку) від «Народного фронту»[4]. Заступник голови фракції, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.

Скандальні факти[ред.ред. код]

18 лютого 2014 року на Майдані протестувальники зупинили автівку «Хонда», в багажнику якої виявили снайперську гвинтівку. Невдовзі з'явився Пашинський, який допоміг водію залишити місце події, сівши до нього в машину. Довгий час громадськість вимагала пояснень від Пашинського щодо цієї справи. В лютому 2016 року начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк в інтерв'ю «Українські правді» розповів, що нардепа і водія допитали. Власник гвинтівки пояснив, що возив її у багажнику протягом десяти днів «про всяк випадок». Фактів використання цієї зброї проти мітингувальників та проти правоохоронців не виявлено[5].

7 липня 2016 року у Верховній Раді України сталася бійка між депутатом від фракції «Народний фронт» Сергієм Пашинським і депутатом від фракції «Батьківщина» Сергієм Власенком[6].

31 грудня 2016 року відбувся конфлікт між Сергієм Пашинським та мешканцем Васильківського району Василем Хімікусом, в результаті якого політик вистрелив у Хімікуса з пістолета Glock 19. За словами Пашинського він застосував зброю, захищаючи себе та дружину[7][8]. Хімікус, у свою чергу, стверджував що винним у конфлікті був Пашинський[9][10]. 11 лютого 2017 року Пашинський в ефірі телеканалу «112 Україна» зізнався, що збрехав у своїх заявах про стрільбу лежачи в Хімікуса, пояснивше свої попередні свідчення «ударом пляшки по голові» та «стресовою ситуацією»[11]. Згодом Генпрокуратура закрила кримінальну справу проти народного депутата. У ГПУ прийшли до висновку, що Пашинський діяв у рамках необхідної оборони, яка виключає його кримінальну відповідальність. Дії другого учасника подій — Хімікуса — визнані «суспільно небезпечними»[12][13].

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, має двох синів.

Правопорушення[ред.ред. код]

Рух «Чесно» 14 жовтня 2014 року зафіксував на фотокамеру порушення Пашинським 84 статті Конституції України (кнопкодавство)[14]. Сам нардеп цю інформацію спростував і надав відповідні докази[15].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України № 249/2014 «Про тимчасове виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України»
  2. Указ Президента України № 508/2014 «Про увільнення С.Пашинського від тимчасового виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України»
  3. Пашинський вирішив піти з наглядової ради "Укроборонпрому"
  4. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  5. У ГПУ розповіли, звідки взялася «гвинтівка Пашинського» на Майдані
  6. У Раді побилися нардепи Пашинський і Власенко. ukranews.com. Українські новини. 2016-07-07. 
  7. «Я застосував зброю лише після удару скляною пляшкою по голові», — Пашинський про дорожній інцидент. ФОТОрепортаж
  8. Під Новий рік Пашинський прострілив ногу чоловікові в ході конфлікту. ukranews.com. Українські новини. 2017-01-01. 
  9. Чоловік, в якого стріляв Пашинський, спростував слова нардепа з приводу розбірки
  10. Адвокат требует судить Пашинского за использование оружия в разборке, которую он и спровоцировал
  11. Пашинський зізнався, що збрехав про стрільбу лежачи в Хімікуса. ukranews.com. Українські новини. 2017-02-11. 
  12. http://ua.korrespondent.net/ukraine/3873890-zmi-sprava-proty-pashynskoho-zakryta.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  13. https://ua.censor.net.ua/news/449969/genprokuratura_zakryla_spravu_proty_pashynskogo_za_faktom_intsydentu_v_seli_hlepcha.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  14. Пашинського зловили на "кнопкодавстві". Українська правда. 2014-10-14. Процитовано 2014-10-14. 
  15. Пашинський руху ЧЕСНО - я не «кнопкодавив». 

Посилання[ред.ред. код]