Пашуто Володимир Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пашуто Володимир Терентійович
Владимир Терентьевич Пашуто
Народився 19 квітня 1918(1918-04-19)[1]
Санкт-Петербург, РРФСР[1]
Помер 10 червня 1983(1983-06-10)[2] (65 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
СРСР
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет і Історичний факультет Санкт-Петербурзького державного університету[d]
Заклад Інститут російської історії РАН[d]
Науковий ступінь Доктор історичних наук
Науковий керівник Греков Борис Дмитрович
Відомі учні Горська Наталія Олександрівна[d] і Пушкарьова Наталія Львівна
Член Академія наук СРСР
Нагороди
Орден «Знак Пошани»

Володи́мир Тере́нтійович Пашу́то (рос. Владимир Терентьевич Пашуто; *19 квітня 1918, Петроград — †1983) — радянський історик. Член-кореспондент АН СРСР (1976). Учень Бориса Грекова.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив історичний факультет Леніградського університету (1941), професор Московського обласного педагогічного інституту імені Надії Крупської (з 1970). З 1948 працював в Інституті історії (з 1969 року — Інститут історії СРСР) АН СРСР, з 1969 року завідувач сектору історії древніх держав на території СРСР, з 1977 року одночасно завідувач відділу історії докапіталістичних формацій.

Основні праці з історії територій, що входили до складу СРСР епохи феодалізму, бібліографії та історіографії. Автор теорії колективного сюзеренітету, як системи державного управління у Київській Русі ХІІ століття.

З іменем П. пов'язано відновлення історико-філологічного напряму в дослідженні Русі. У середині 1970-х рр. П. розпочав реалізацію масштабного проекту видання корпусу зарубіжних джерел з історії Східної Європи домонгольського часу (звід "Древнейшие источники по истории народов СССР"; з 1993 "Древнейшие источники по истории Восточной Европы") і відповідного щорічника "Древнейшие государства на территории СССР" (нині "Древнейшие государства Восточной Европы").

Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.

З 1984 проводяться щорічні Читання пам'яті П. "Восточная Европа в древности и средневековье".

Був членом КПРС з 1947 року.

Праці[ред.ред. код]

  • Очерки по истории Галицко-Волынской Руси, [М.], 1950;
  • Образование Литовского государства, М., 1959;
  • Древнерусское государство и его международное значение, М., 1965 (співавтор);
  • Внешняя политика Древней Руси, М., 1968;
  • Пути развития феодализма. (Закавказье. Средняя Азия, Русь, Прибалтика), М., 1972 (співавтор).
  • Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства. – М.: Наука, 1982

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лихачев Д. С., Нарочницкий А. Л., Щапов Я. Н. К 60-летию члена-корреспондента АН СССР В. Т. Пашуто // История СССР. — 1978. — № 2.

Примітки[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.