Пединівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пединівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Рада/громада Пединівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121285601
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 642 особи (2009)
Площа 4,42 км²[1]
Поштовий індекс 20212
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°13′22″ пн. ш. 31°05′09″ сх. д. / 49.22278° пн. ш. 31.08583° сх. д. / 49.22278; 31.08583Координати: 49°13′22″ пн. ш. 31°05′09″ сх. д. / 49.22278° пн. ш. 31.08583° сх. д. / 49.22278; 31.08583
Середня висота
над рівнем моря
192 м
Водойми річка Вільшанка
Відстань до
обласного центру
74,1 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Городище
Відстань до
залізничної станції
35 км
Місцева влада
Адреса ради с.Пединівка,
Сільський голова Бойко Анатолій Васильович
Карта
Пединівка. Карта розташування: Україна
Пединівка
Пединівка
Пединівка. Карта розташування: Черкаська область
Пединівка
Пединівка
Мапа

Педи́нівка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради, якій підпорядковане також селище Шампанія. Населення — 642 особи.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване за 25 км на північний схід від районного центру — міста Звенигородка та за 35 км від залізничної станції Городище. Через село протікає річка Вільшанка.

Історія[ред. | ред. код]

За переказом старожилів, першим поселенцем на території села був козак Педан, тому назва була Педанівка, а по його смерті село стали називати Пединівка.

Згадки про існування вже великого села Пединівки можна зустріти в реєстрах козаків Війська Запорозького, складеного 1649 року Богданом Хмельницьким під час війни з польським королем Яном Казимиром. У Гавриленковій сотні Корсунського полку було чимало козаків із Кирилівки, Пединівки, Тарасівки та інших навколишніх сіл. Про це свідчать записи таких прізвищ з реєстру: Ілько Тарасівський, Роман Пединенко (відповідно Ілько з Тарасівки, Роман з Пединівки, Гаврило Моринський з Моринець, реєстр складався за назвою сіл. Жителі цієї місцевості брали активну участь у всенародному визвольному русі, очолюваному Богданом Хмельницьким у складі Корсунського полку.

На кінець XIX століття Пединівка була досить великим селом і волостю. У селі проживало 2 219 осіб, з них: чоловіків — 1 102, жінок — 1 117. До складу Пединівської волості входило 8 сіл: Будище, Верещаки, Гнилець, Журавка, Майданівка, Моринці, Сегединці.

До Жовтневого перевороту в селі була однокласна церковноприходська школа. Знаходилась вона біля церкви в хаті дяка. У школі не було парт, а були довгі столи і довгі лави.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.

431 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 146 з них загинули, 58 нагороджені орденами й медалями.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Дружба», за яким було закріплено 1,7 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,4 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури і цукрові буряки, було розвинуте тваринництво. Допоміжною галуззю було рибництво. Працював цегельний завод.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 7,6 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.

12 вересня 2015 року митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив облаштоване під храм приміщення, раніше духовні потреби здійснював священик УПЦ МП, віряни вирішили перейти до КП[3].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Попівка — ландшафтний заказник місцевого значення значення.

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народились:

  • Стоноженко Олександр Васильович — військовий, генерал-лейтенант;
  • Щербак Григорій Каленикович — у минулому викладач Військово-інженерної академії ім. Кубишева;
  • Доля Олександр Васильович — кадровий військовий, працював ректором Інституту цивільної авіації в Києві;
  • Задорожній Василь Кирилович — професор Київського державного університету;
  • Ракша Євген Ігорович — доктор сільськогосподарських наук;
  • Тарануха Михайло Семенович — генерал-майор.

Багато часу у селі проводив Красюк Микола Ігорович, український поет, який писав шрифтом Брайля.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]