Педофілія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Педофілія
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Спеціальність психіатрія і психологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F65.4
MedlinePlus 007224
MeSH D010378
CMNS: Pedophilia у Вікісховищі

Педофілія (від дав.-гр. παῖς, р.в. παιδός — «хлопчик» + φιλία — «любов») — хворобливий статевий потяг (статеве збочення, перверсія ) до дітей, які не досягли віку статевого дозрівання або ж знаходяться лише в ранній його стадії.

Близьким поняттям до педофілії є ефебофілія — потяг до підлітків.

Педофілія — це форма парафілії, при якій завдається шкода іншим людям, і тому розглядається як парафілійний розлад.[1]

Визначення[ред. | ред. код]

Педофілія — це поняття, яке включає не тільки сексуальне домагання дітей, а й розглядання, залякування, відкрита агресія.[1] Педофілія є захворюванням, яке може бути діагностоване лікарем.

Педофілійний розлад характеризується повторними інтенсивними, сексуально збудливими фантазіями, сильними бажаннями чи поведінкою, яка привертає препубертатних дітей чи дітей передпідлітковоuj віку (зазвичай до 13 років включно); цей діагноз ставиться тільки тоді, коли хворим 16 або більше років і вони на 5 або більше років старші, ніж дитина, яка є об'єктом фантазій.

Коен та інші дослідники, вивчаючи злочинців, які вчинили статеві злочини, стверджують, що педофіли страждають на: порушення міжособистісного функціонування та пасивно-агресивну, соціопатачну поведінку.

Разом з тим, правові норми, які діють в конкретній країні можуть не збігатися з психіатричними. Наприклад, ранні шлюби в деяких Східних країнах. Тому вік, який вказаний в діагностичному керівництві переважно стосується західних культур.[1]

Перебіг педофілії є хронічним і педофіли найчастіше зловживають психоактивними речовинами, у них часто спостерігається залежність від ліків і депресія. Серед інших супутніх розладів зустрічаються розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, тривожні розлади і посттравматичний стресовий розлад.

Визнання пацієнта потенційним педофілом іноді ставить перед лікарем важковирішувані етичні питання. Разом з тим, медичні працівники несуть відповідальність за захист дітей від такого типу загроз.[1]

Поширеність[ред. | ред. код]

Педофілія в строгому значенні цього терміну спостерігається в більшості у чоловіків і вкрай рідко серед жінок. Більшість педофілів — гетеросексуали; чимало з них перебувають у шлюбі та мають дітей; деякі з педофілів схильні до алкоголізму[2].

Прояви[ред. | ред. код]

Як правило, педофіли застосовують тактику грумінгу і відкрито не виражають агресію. [3] Проявом педофілії, її реалізацією є розпусні дії щодо дітей. Зазвичай це розповіді про інтимні відносини, роздягання дітей, огляд їхніх статевих органів, мастурбація в присутності дітей, демонстрація порнографії, огляд і показ статевих органів, тактильні та статеві, іноді оральні контакти.

Зазвичай педофіл намагається отримати «добровільну» згоду дитини, яка не розуміє, що відбувається. Однак трапляються випадки погроз, насильства та зґвалтування дітей.

Агресивні педофіли, які мають ознаки соціопатії, можуть застосовувати силу і погрожувати фізичною розправою над дитиною чи домашньою твариною дитини, якщо він розповість про цей випадок.[1]

Педофілія у спорті[ред. | ред. код]

Небезпечним явищем педофілія стала у спорті, яка була проявлена у стосунках між тренерами, лікарями та спортсменами і спортсменками.[3]

Причини виникнення[ред. | ред. код]

Причинами для формування педофілії служать відхилення психосексуального розвитку людини, проблеми спілкування з особами іншої статі, а часто також сексуальні розлади, що заважають нормальному статевому життю.

Педофілія найчастіше спостерігаються у тридцятирічних і літніх (старших 50) чоловіків.

У групі 30-літніх переважають одружені чоловіки, які однак не зуміли влаштувати насправді своє сексуальне життя, а також ті чоловіки які бояться близькості та контакту з дорослими жінками.

Серед літніх чоловіків зазвичай зустрічаються самотні люди, та ті, хто страждає від різноманітних статевих розладів. Педофільні тенденції, що виникають в літньому віці на фоні зниження статевого потягу, можуть довго не реалізовуватися. Зазвичай вони формуються на тлі атеросклерозу в сполученні з енцефалопатією. Аналогічні причини потягу до дітей і при гомосексуальності як у чоловіків, так і в жінок.

Згідно з результатами деяких досліджень до 80% педофілів самі перенесли в дитинстві сексуальну травму, що наклала відбиток на все їхнє подальше життя.[2]

Лікування та кримінальна відповідальність[ред. | ред. код]

Для лікування педофілії може застосовуватись: психотерапія, лікування супутніх захворювань, медикаментозне лікування. В Україні Верховною Радою прийнято Закон "Про посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітнього чи неповнолітньої і особи, яка не досягла статевої зрілості". В тому числі, було проголосовано за хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Pedophilic Disorder - Psychiatric Disorders. MSD Manual Professional Edition (en). Процитовано 2020-07-11. 
  2. Crewdson J. By Silence Betrayed: Sexual Abuse of Children in America. — Boston, 1988.
  3. а б Домагання у спорті: як справа Ларрі Нассара зрушила лавину з тисяч свідчень та вироків. Гендер в деталях. Процитовано 2020-07-11. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 914. — ISBN 978-966-937-261-1.

2. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. - М., 1998.