Педофілія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Педофілія
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Мартін ван Маеле, La Grande Danse macabre des vifs, 1905
Спеціальність психіатрія і психологія
Ведення психотерапія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6D32
МКХ-10 F65.4
MedlinePlus 007224
MeSH D010378
CMNS: Pedophilia у Вікісховищі

Педофілія (від дав.-гр. παῖς, р.в. παιδός — «дитина» + φιλία — «любов») — хворобливий статевий потяг (статеве збочення, перверсія) до дітей, які не досягли віку статевого дозрівання або знаходяться в ранньому пубертаті. Форма парафілії, при якій завдається шкода іншим людям.[1] Включає сексуальне домагання та інші дії сексуального характеру щодо дітей, а також розглядання, залякування, відкриту агресію.[1] Близькою є ефебофілія — потяг до підлітків.

Як хвороба[ред. | ред. код]

Педофілійний розлад характеризується повторними інтенсивними, сексуально збудливими фантазіями, сильними бажаннями чи поведінкою щодо дітей передпідліткового віку (до 13 років включно); діагноз ставиться тільки коли хворим 16 або більше років і вони на 5 або більше років старші за дитину, щодо якої здійснюються педофільні дії.

Коен та інші дослідники, вивчаючи статевих злочинців, стверджують, що педофіли страждають порушеннями міжособистісного функціонування та пасивно-агресивною, соціопатичною поведінкою.

Перебіг педофілії є хронічним, педофіли найчастіше зловживають психоактивними речовинами, часто залежні від ліків і хворіють депресією. Серед супутніх розладів зустрічаються розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, тривожні розлади і посттравматичний стресовий розлад.

Визнання пацієнта потенційним педофілом іноді ставить перед лікарем важковирішувані етичні питання. Але медичні працівники несуть відповідальність за захист дітей від загроз їхній психіці, тілесній недоторканості та сексуальності.[1]

Поширеність[ред. | ред. код]

Педофілія в строгому значенні спостерігається переважно у чоловіків і вкрай рідко серед жінок. Більшість педофілів — гетеросексуали[2]; чимало з них перебувають у шлюбі та мають дітей; деякі з педофілів схильні до алкоголізму[3]. Педофілія найчастіше спостерігаються у 30-річних і літніх (старших 50) чоловіків. Серед 30-літніх переважають одружені чоловіки, які не зуміли влаштувати своє сексуальне життя, а також чоловіки, які бояться близькості та контакту з дорослими жінками.

У спорті[ред. | ред. код]

Небезпечним явищем педофілія стала у спорті, проявившись у стосунках між тренерами, лікарями та спортсменами і спортсменками.[4]

В релігійних установах[ред. | ред. код]

Причини виникнення[ред. | ред. код]

Причинами для формування педофілії служать:

  • відхилення психосексуального розвитку людини,
  • проблеми у спілкуванні з людьми іншої статі,
  • сексуальні розлади, що заважають нормальному сексуальному життю.

Серед літніх чоловіків зазвичай зустрічаються самотні, та ті, хто страждають від статевих розладів. Педофільні тенденції, що виникають в літньому віці на фоні зниження статевого потягу, можуть довго не реалізовуватися. Зазвичай вони формуються на тлі атеросклерозу в сполученні з енцефалопатією. Аналогічні причини потягу до дітей і при гомосексуальності як у чоловіків, так і в жінок.

Згідно з результатами деяких досліджень до 80% педофілів самі перенесли в дитинстві сексуальну травму.[2]

Тактика педофілів[ред. | ред. код]

Як правило, педофіли застосовують тактику грумінгу і відкрито не виражають агресію.[4] Проявом педофілії, її реалізацією є розпусні дії щодо дітей. Зазвичай це розповіді про секс, роздягання дітей, огляд і десонстрація геніталій, мастурбація в присутності дітей, демонстрація порнографії, тактильні та сексуальні, іноді оральні контакти. Зазвичай педофіл намагається отримати «добровільну» згоду дитини, яка не розуміє, що відбувається. Трапляються і погрози, насильство та зґвалтування дітей. Агресивні педофіли з ознаками соціопатії можуть застосовувати силу і погрожувати фізичною розправою над дитиною чи її домашньою твариною, якщо дитина розповість про випадок.[1]

Правовий статус[ред. | ред. код]

Правові норми конкретних країн можуть не збігатися з психіатричними. Наприклад, дитячі та ранні шлюби в східних країнах, серед ромів. Тому вік, вказаний в діагностичному керівництві, переважно стосується західних культур.[1]

Кримінальна відповідальність[ред. | ред. код]

В усіх країнах насилля стосовно осіб, які не досягли 14 років, карається. В більшості країн за педофілію передбачене тюремне ув'язнення, в деяких країнах — пожиттєве.[5] В Ємені педофілів публічно страчують. В Нігерїї і корінних народах Південно-Східної Африки, де поширені самосуди, гвалтівників спалюють живцем.[5] В країнах, де педофілію вважають психічним захворюванням, передбачене лікування.

Лікування[ред. | ред. код]

Для лікування педофілії може застосовуватись: психотерапія, лікування супутніх захворювань, медикаментозне лікування. В частині країн діє додатковий запобіжний захід — хімічна кастрація: примусова і добровільна.

В Україні Верховною Радою прийнято Закон "Про посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітнього чи неповнолітньої і особи, яка не досягла статевої зрілості". В тому числі було проголосовано за хімічну кастрацію для всіх осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх.[6] Президент Володимир Зеленський ветував закон, який передбачає примусову хімічну кастрацію.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Pedophilic Disorder - Psychiatric Disorders. MSD Manual Professional Edition (en). Процитовано 2020-07-11. 
  2. Freund, Kurt; Watson, Robin J (1992-03-01). The proportions of heterosexual and homosexual pedophiles among sex offenders against children: An exploratory study. Journal of Sex & Marital Therapy 18 (1). с. 34–43. ISSN 0092-623X. doi:10.1080/00926239208404356. Процитовано 2021-11-22. 
  3. Crewdson J. By Silence Betrayed: Sexual Abuse of Children in America. — Boston, 1988.
  4. а б Домагання у спорті: як справа Ларрі Нассара зрушила лавину з тисяч свідчень та вироків. Гендер в деталях. Процитовано 2020-07-11. 
  5. а б Костер и кастрация — как еще наказывают педофилов. Sputnik Кыргызстан (ru). Процитовано 2020-10-11. 
  6. Welle (www.dw.com), Deutsche. Как наказывают педофилов: от кастрации до пожизненного заключения | DW | 13.07.2019. DW.COM (ru-RU). Процитовано 2020-10-11. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 914. — ISBN 978-966-937-261-1.

2. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. - М., 1998.