Педру I

Педру I
Король Португалії
28 травня 1357 — 18 січня 1367
Попередник:	Афонсу IV
Наступник:	Фернанду I
Народження:	8 квітня 1320(1320-04-08) Коїмбра, Португалія
Смерть:	18 січня 1367(1367-01-18) (46 років) Ештремош, Евора, Португалія
Поховання:	Алкобаський монастир
Країна:	Португальське королівство
Релігія:	католик
Рід:	Бургундська
Батько:	Афонсу IV
Мати:	Беатриса Кастильська
Шлюб:	Констанса (з 1339) Інес де Кастро (з 1345)
Діти:	Фернанду I, Марія, Луї, Альфонс, Діонісій, Жуан, Беатриса, Жуан
Медіафайли у Вікісховищі

Пе́дру І (порт. Pedro I; 8 квітня 1320(13200408) — 18 січня 1367) — король Португалії (1357—1367). Представник португальської Бургундської династії. Син португальського короля Афонсу IV і кастильської інфанти Беатриси. Продовжував політику попередника по зміцненню королівської влади. Відомий історією свого кохання до кастильської дами Інес де Кастро, з якою таємно одружився після смерті дружини (1345). За наказом батька-короля Афонсу IV, який побоювався посилення впливу Кастилії, її вбили. Після того, як Педру став королем, він домігся видачі з Кастилії вбивць Інес та жорстоко покарав їх. Король оприлюднив свій шлюб з Інес і наказав ексгумувати її тіло, одягти її у королівські одежі, помістити на трон і надавати їй королівські почесті. Після цього Інес поховали у розкішному саркофазі, де після смерті упокоївся і сам король. Також — Петро, Педро. Прізвиська — Справедли́вий (порт. o Justo), Жорсто́кий (порт. o Cruel).

Імена

• Пе́дру I (порт. Pedro I) — у португальських джерелах.
• Пе́дру Афо́нсу, або Ді́ніш Афо́нсович (порт. Pedro Afonso) — по-батькові.
• Пе́дру I Бургу́ндський (порт. Pedro I de Borgonha) — за назвою династії.
• Пе́дру Жорсто́кий (порт. Pedro, o Cruel) — за прізвиськом, за жорстоку помсту вбивцям своєї коханки Інес.
• Пе́дру I Португа́льський (порт. Pedro I de Portugal) — за назвою країни.
• Пе́дру Справедли́вий (порт. Pedro, o Justo) — за прізвиськом.
• Петро́ I (лат. Petrus I) — у латинських джерелах.
• Пе́дро I (ісп. Pedro I) — у кастильських, іспанських джерелах.

Біографія

6 лютого 1336 року в Еворі, в монастирі святого Франциска, Педру заочно заручився із Констансою, донькою вільєнського князя Хуана. 24 серпня 1339 року в Лісабоні відбулася офіційна шлюбна церемонія. Педру дарував Констансі сеньйорії Аленкера, Візеу і Монтемора-у-Нову. Вона народила йому спадкоємця Фернанду, майбутнього португальського короля.

У почті Констанси була служниця Інес де Кастро, яка зачарувала Педру. Він почав зраджувати дружині з Інес, що викликало негативну реакцію батька. Після смерті Констанси в 1345 році, інфант потайки одружився з коханкою, а 1354 року став жити разом із нею відкрито. Інес дуже не любили при португальському дворі, вбачаючи в ній агента кастильського впливу. 7 січня 1355 року, за відсутності Педру, рішенням короля Афонсу IV та членів Королівської ради Інес стратили в Коїмбрі. Це зруйнувало стосунки між батьком і сином, спричинивши міжусобну війну. Протистояння зупинили на прохання королеви Беатриси та усіх станів Португалії.

В 1357 році він проголосив свою кохану Інес де Кастро королевою, попри те, що вона померла за 2 роки до цього, в 1355 році. Її тіло було ексгумоване для коронації.

Король дістав тіло Інес з домовини, коронував його і одягнув в розкішні шати. Всадовивши покійницю на троні, він змусив усіх придворних краю цілувати поли її одягу (за іншими версіями — руку) та присягати на вірність як новій королеві, виказуючи Інес ту шану, якої вона не зазнала за життя. Зробив він це не лише для того, щоб вшанувати пам'ять про Інес, але й щоб легітимізувати своїх дітей від неї, як претендентів на португальський трон і спадкоємців престолу. Визнання її законною королевою Португалії, а не просто коханкою Педру І робило їхній дітей не бастардами Педро, а законними інфантами.

1361 року Педру виманив обманом, під обіцянки недоторканності, убивць свої дружини — Перу Коелю та Діогу Пашеку. Король арештував їх у дворі й піддав привселюдним тортурам — вирвав живцем їхні серця на знак їхнього жорстокосердя.

19 березня 1361 року Педру І легітимізував королівським указом своїх дітей від Інес — Беатріш, Жуана і Дініша.

Сім'я

• Батько: Афонсу IV (1290—1357), король Португалії (1325—1357)
• Мати: Беатриса (1293—1359), донька кастильського короля Санчо IV
• 1-ша дружина: Констанса (1317—1345), донька вільєнського князя Хуана
• Діти:
  • Марія (1342—1375) — португальська інфанта; ∞ Фернандо, арагонський інфант.
  • Луїш (1344) — португальський інфант; помер у дитинстві.
  • Фернанду I (1345—1383), король Португалії (1367—1383)
• 2-га дружина:
• Діти:
  • Афонсу (?—?) — португальський інфант; помер у дитинстві.
  • Беатріш (1347—1381) — португальська інфанта; ∞ Саншу Афонсо, албуркеркський граф.
  • Жуан (1349—1396), герцог Валенсійський (1386—1396)
  • Дініш (1354—1403), сеньйор Сіфуентеський (1372—1403)
• Коханка: Тереза Лоренсу, галісійська шляхтянка
• Бастард: Жуан I (1357—1433), король Португалії (1385—1433)

Джерела

• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
• Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
• Caetano de Souza, Antonio (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]. I, Livros I e II. Lisboa: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva. ISBN 978-84-8109-908-9
• Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História. Lisboa: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7
• Педро I Правосудный // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Herculano A. Historia de Portugal. Lisboa, 1854. Vol 1

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Педру I

Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy {{citation}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1=, |HIDE_PARAMETER8=, |HIDE_PARAMETER6=, |HIDE_PARAMETER7=, |HIDE_PARAMETER1=, |HIDE_PARAMETER5= та |HIDE_PARAMETER4= (довідка)

• Lopes, Fernão. Chronica del Rey D. Pedro I deste nome, e dos reys de Portugal o oitavo cognominado o Justiceiro na forma em que a escereveo Fernão Lopes [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]. Lisboa Occidental, 1735 // Biblioteca Nacional Digital (порт.)
• Lopes, Fernão. Chronica de el-rei D. Pedro I [Архівовано 24 вересня 2009 у Wayback Machine.] // Project Gutenberg (порт.)