Педро I (імператор Бразилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Педру I (IV)
Peter I.
DpedroI-brasil-full.jpg
Педру I (IV)
Імператор Бразилії
Коронація: 1 грудня 1822
Попередник: Не було
Наступник: Педро II
 
Народження: 12 жовтня 1798(1798-10-12)
Лісабон
Смерть: 24 вересня 1834(1834-09-24) (35 років)
Лісабон


туберкульоз

Віросповідання: римо-католик
Династія: Браганса
Батько: Жуан VI Клемент
Мати: Шарлота Жоакіна Іспанська
Дружина: Марія Леопольдіна Австрійська
Діти: Марія, Мігель, Жуан, Жануарія, Паула, Франциска, Педро, Марія Амелія, Ізабелла Марія, Педро I, Марія Ізабелла I, Марія Ізабелла II, Родріго, Педро II
Автограф: Signature of Emperor Pedro I of Brazil.png
Нагороди:

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Педру I (порт. Pedro I; 12 жовтня 1798 — 24 вересня 1834) — імператор Бразилії (18221831), регент (1822); король Португалії як Педру IV (порт. Pedro IV (18261828); регент при своїй дочці Марії з 3 березня до 3 липня 1828 та з 15 березня 1830 до 20 вересня 1834 року). Невдовзі після смерті батька Жуана VI Клемента передав престол дочці Марії II Освітянці. Прізвисько — Солдат.

Родина[ред.ред. код]

Народився 12 жовтня 1798 року в Лісабоні. Син португальського короля Жуана VI Клемента та іспанської інфанти Шарлоти Жоакіни. Ім'я при народженні — Педру ді Алкантара Франсішку Антоніу Жуан Карлуш Шав'єр де Паула Мігел Рафаел Жоакім Жозе Гонзага Пашкуал Кіпріану Серафим де Браганса і Бурбон (Pedro de Alcântara Francisco António João Carlos Xavier de Paula Miguel Rafael Joaquim José Gonzaga Pascoal Cipriano Serafim de Bragança e Bourbon).

З 1817 року був одружений з Австрійською ерцгерцогинею Марією Леопольдіною (17971826), дочкою імператора Франца II. У них народились семеро дітей, з яких вижили:

З 1829 року був одружений з Амалією (1812-1873), дочкою герцога Лейхтенберзького Євгенія Богарне. Подружжя мало одну дочку Марію Амелію (1831-1853).

Правління[ред.ред. код]

1808 року втік від французьких військ разом із батьком королем Жуаном VI Клементом до Бразилії. З цією країною була пов'язана уся його подальша доля. У 1820 року, після революцій в Іспанії та Португалії, в Бразилії, як і у всій Латинській Америці, почались сильні заворушення. Серед офіцерів та жителів Ріо-де-Жанейро було багато прибічників незалежності. Педру співчував їхнім планам, тож у його особі вони вбачали свого вождя. 1821 року Жуан VI повернувся до Європи, залишивши принца замість себе керувати колоніями. У лютому 1822 Педру скликав дорадчі збори й доручив їм розробити конституцію для Бразилії. У червні він зібрав Установчі збори та звернувся до бразильців із закликом до звільнення. При цьому він висунув лозунг: «Незалежність чи смерть!». У жовтні жителі Ріо-де-Жанейро проголосили його імператором.

До кінця 1823 року владу нового імператора визнали усі провінції Бразилії, включаючи північні, які давно мріяли про створення власної держави. 1825 року король Жуан визнав незалежність Бразилії.

Після цього поведінка Педру змінилась. Імператор ігнорував палату депутатів, призначав та звільняв міністрів на власний розсуд і взагалі поводив себе, як абсолютний монарх. Придушував республіканський рух, заохочував проникнення англійського капіталу.

Саме в цей час надійшла звістка про смерть Жуана в Португалії. Престол перейшов до Педру як до старшого сина. Очікувалось, що він відмовиться від нього на користь свого молодшого брата Мігеля. Проте Педру почав діяти в інший спосіб. У березні 1828 року він зрікся португальської корони на користь своєї дочки Марії, якій на той момент було лише сім років. Щоб примирити всі партії, він обручив її з братом Мігелем. Але події розвивались зовсім не так, як того хотів Педру — 1828 року Мігель здійснив переворот і проголосив себе королем. Марія, так і не вступивши у свої права, мала тікати з країни. Тоді в Португалії визначились дві партії: консерватори — за Мігеля, а ліберали — за Марію. Останніх очолив Педру. Проте тільки у травні 1834 після низки поразок і вступу іспанських до Португалії Мігель зрікся престолу та відплив до Генуї. У серпні Марію проголосили королевою, а Педру — регентом.

Втратив Педру I і бразильський престол. Прибічники незалежності Бразилії з підозрою ставились до бажання Педру брати участь в португальських подіях. Боялись, аби він, ставши королем Португалії, не об'єднав знову обидві держави. 1830 року в провінції Мінас-Жераїс почалось повстання, яке потім перекинулось до столиці. Через це Педру I 7 квітня 1831 року був змушений зректись престолу на користь свого малолітнього сина Педру. За кілька днів він виїхав до Європи.

Творчість[ред.ред. код]

Петро I також був композитором, учнем Португала, Нуньєса Гарсії та Нейкомма. Серед його творів: «Credo» для солістів, хору й оркестру, увертюра «Te Deum», численні марші, а також Гімн незалежності Бразилії, який за часів правління Педру I був державним гімном.

Титули і звання[ред.ред. код]

  • Imperador Constitucional e Defensor Perpétuo do Império do Brasil (Конституційний імператор та вічний захисник Бразильської імперії)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]