Педро I (імператор Бразилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Педру I (імператор Бразилії))
Перейти до: навігація, пошук
Педро I (IV)
DpedroI-brasil-full.jpg
Імператор Бразилії
Правління 1822-1831
Коронація 1 грудня 1822
Попередник Не було
Наступник Педро II
Інші титули Король Португалії
Біографічні дані
Дата народження 12 жовтня 1798(1798-10-12)
Лісабон
Дата смерті 24 вересня 1834(1834-09-24) (35 років)
Лісабон
Місце поховання Пам'ятник Іпіранзі, Сан-Паулу, Бразилія
Дружина Марія Леопольдіна Австрійська
Другий шлюб Амелія Лейхтенберзька
Діти Марія, Мігель, Жуан, Жануарія, Паула, Франциска, Педро, Марія Амелія, Ізабелла Марія, Педро I, Марія Ізабелла I, Марія Ізабелла II, Родріго, Педро II
Династія Браганса
Батько Жуан VI Клемент
Мати Шарлота Жоакіна Іспанська
Signature of Emperor Pedro I of Brazil.png

Педро I (порт. Pedro I; часто — Педру; мав прізвисько «Солдат»; 12 жовтня 1798 — 24 вересня 1834) — імператор Бразильської імперії з 12 жовтня 1822 до 7 квітня 1831, регент з 7 вересня до 12 жовтня 1822 року. Він же король Португалії з 10 березня 1826 до 3 березня 1828 (регент при своїй дочці Марії з 3 березня до 3 липня 1828 та з 15 березня 1830 до 20 вересня 1834 року) як Педро IV (порт. Pedro IV), невдовзі після смерті батька Жуана VI Клемента передав престол дочці Марії II Освітянці.

Родина[ред.ред. код]

Народився 12 жовтня 1798 року в Лісабоні. Син португальського короля Жуана VI Клемента та іспанської інфанти Шарлоти Жоакіни. Ім'я при народженні — Педро ді Алкантара Франсішку Антоніу Жуан Карлуш Шав'єр де Паула Мігел Рафаел Жоакім Жозе Гонзага Пашкуал Кіпріану Серафим де Браганса і Бурбон (Pedro de Alcântara Francisco António João Carlos Xavier de Paula Miguel Rafael Joaquim José Gonzaga Pascoal Cipriano Serafim de Bragança e Bourbon).

З 1817 року був одружений з Австрійською ерцгерцогинею Марією Леопольдіною (17971826), дочкою імператора Франца II. У них народились семеро дітей, з яких вижили:

  • Марія (1819—1853), королева Португалії Марія II,
  • Жанвієра (1822—1901), 1844 року вийшла заміж за Людовіка, принца Обох Сицилій,
  • Франсішка (1824—1898), 1843 року вийшла заміж за Франсуа Орлеанського, принца де Жуанвіль,
  • Педро II (1825—1891), імператор Бразилії.

З 1829 року був одружений з Амалією (1812-1873), дочкою герцога Лейхтенберзького Євгенія Богарне. Подружжя мало одну дочку Марію Амелію (1831-1853).

Правління[ред.ред. код]

1808 року втік від французьких військ разом із батьком королем Жуаном VI Клементом до Бразилії. З цією країною була пов'язана уся його подальша доля. У 1820 року, після революцій в Іспанії та Португалії, в Бразилії, як і у всій Латинській Америці, почались сильні заворушення. Серед офіцерів та жителів Ріо-де-Жанейро було багато прибічників незалежності. Педро співчував їхнім планам, тож у його особі вони вбачали свого вождя. 1821 року Жуан VI повернувся до Європи, залишивши принца замість себе керувати колоніями. У лютому 1822 Педро скликав дорадчі збори й доручив їм розробити конституцію для Бразилії. У червні він зібрав Установчі збори та звернувся до бразильців із закликом до звільнення. При цьому він висунув лозунг: «Незалежність чи смерть!». У жовтні жителі Ріо-де-Жанейро проголосили його імператором.

До кінця 1823 року владу нового імператора визнали усі провінції Бразилії, включаючи північні, які давно мріяли про створення власної держави. 1825 року король Жуан визнав незалежність Бразилії.

Після цього поведінка Педро змінилась. Імператор ігнорував палату депутатів, призначав та звільняв міністрів на власний розсуд і взагалі поводив себе, як абсолютний монарх. Придушував республіканський рух, заохочував проникнення англійського капіталу.

Саме в цей час надійшла звістка про смерть Жуана в Португалії. Престол перейшов до Педро як до старшого сина. Очікувалось, що він відмовиться від нього на користь свого молодшого брата Мігеля. Проте Педро почав діяти в інший спосіб. У березні 1828 року він зрікся португальської корони на користь своєї дочки Марії, якій на той момент було лише сім років. Щоб примирити всі партії, він обручив її з братом Мігелем. Але події розвивались зовсім не так, як того хотів Педро — 1828 року Мігель здійснив переворот і проголосив себе королем. Марія, так і не вступивши у свої права, мала тікати з країни. Тоді в Португалії визначились дві партії: консерватори — за Мігеля, а ліберали — за Марію. Останніх очолив Педро. Проте тільки у травні 1834 після низки поразок і вступу іспанських до Португалії Мігель зрікся престолу та відплив до Генуї. У серпні Марію проголосили королевою, а Педро — регентом.

Втратив Педро I і бразильський престол. Прибічники незалежності Бразилії з підозрою ставились до бажання Педро брати участь в португальських подіях. Боялись, аби він, ставши королем Португалії, не об'єднав знову обидві держави. 1830 року в провінції Мінас-Жераїс почалось повстання, яке потім перекинулось до столиці. Через це Педро I 7 квітня 1831 року був змушений зректись престолу на користь свого малолітнього сина Педро. За кілька днів він виїхав до Європи.

Творчість[ред.ред. код]

Петро I також був композитором, учнем Португала, Нуньєса Гарсії та Нейкомма. Серед його творів: «Credo» для солістів, хору й оркестру, увертюра «Te Deum», численні марші, а також Гімн незалежності Бразилії, який за часів правління Педро I був державним гімном.

Титули і звання[ред.ред. код]

  • Imperador Constitucional e Defensor Perpétuo do Império do Brasil (Конституційний імператор та вічний захисник Бразильської імперії)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
CoA Empire of Brazil (1870-1889).svg Імператор Бразилії
1822-1831
CoA Empire of Brazil (1870-1889).svg Наступник
Педро II
Попередник
Жуан VI Клемент
Shield of the Kingdom of Portugal (1481-1910).png Король Португалії
1826
Shield of the Kingdom of Portugal (1481-1910).png Наступник
Марія II Освітянка