Пейо Яворов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пейо Яворов
Peio Yavorov3.jpeg
Народився 1 січня 1877(1877-01-01)
Чирпан
Помер 16 жовтня 1914(1914-10-16) (37 років)
Софія
самогубство
Громадянство Болгарія
Національність болгарин
Ім'я при народженні Пейо Крачолов
Діяльність поет
Конфесія православ'я
Дружина Лаура Каравелова
Автограф Peyo Yavorov Signature 1912 (vectorized).svg

Пейо Яворов (болг. Пейо Яворов, 1 січня 1877 — 16 жовтня 1914) — болгарський поет-символіст та революціонер.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з родини дрібного торговця. Народився у м.Чипран 1877 року. З 1891 до 1893 року навчався у гімназії Пловдива. У 1892—1898 роках був близький до соціалістичного руху. З 1897 до 1900 року працював телеграфістом у Чипрані, Старій Загорі, Слівені, Стралджі, Анхіало, Софії. У 1897 році вступає у контакт з Внутрішньою македоно-адріанопольською революційною організацією.

З 1901 до 1902 року редагував газету «Справа». Після придушення селянських повстань 1901 року і Ільінденського повстання 1903 року, в підготовці якого він брав участь, Яворов зневірився в громадських ідеалах. У 1902 році обирається делегатом 10-го Македонського конгресу. У 1903—1904 роках брав участь у русі приєднання Македонії до Болгарії. У 1904 році стає членом редколегії журналу «Думка».

Протягом 1905 року перебував у Франції (Нансі, Парижі), Швейцарії (Женеві), Австро-Угорщині (Відні). 1912 року брав участь як волонтер у Першій Балканській війні. Він був нагороджений Хрестом «За хоробрість». Після закінчення війни став мером міста Неврокоп, а згодом оженився на доньці Петко Каравелова. Загибель у 1913 році дружини призвела до депресії. Зрештою у 1914 році Яворов прийняв отруту, а потім застрелився.

Творчість[ред.ред. код]

Популярність принесли вірші «На ниві», «Град». У його поезії з початку 1900-х років звучать мотиви песимізму, самотності.

У дусі символізму створено збірку «Безсоння» (1907). Проте його творчість багато в чому зберігала гуманістичне спрямування. Твори позначені високою трагедійною лірикою, скорботою за нездійсненими ідеалами, важким почуттям безвиході, душевним болем людини — «Ніч», «В годину синьої імли», «Знемога душі».

Він також автор художньої біографії керівника національно-визвольного руху в Македонії Г. Делчева. До того ж написав спогади про свою участь у цьому русі — «Гайдуцькі мрії», (1908).

Широтою соціальної проблематики вирізняються його п'єси «Біля підніжжя Вітоши» (1911) і «Як завмирає відлуння після грому» (1912).

Джерела[ред.ред. код]

  • Tufarulo, G, M. Das Graue Elend — La fredda impenetrabile notte di Pejo Javorov, Roma: Passaporto, 2001. (італ.)
  • Найденова-Стоилова Г., П. К. Яворов. Летопис за живота и творчеството му, С., 1959 (болг.)