Пекче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
백제(百濟)
Пекче
18 до Р.Х. – 660
Розташування Пекче
Столиця Хансон
(18 до Р. Х.-475)

Унчжин
(476—538)

Сабі
(538—660)
Мови Старокорейська
Релігії Буддизм, конфуціанство, шаманізм
Форма правління Монархія
Ван
 - 18 до Р. Х. — 28 Онджо
 - 346—375 Кинчхоґо
 - 523—554 Сон
 - 641—660 Ийджа
Історія
 - заснування 18 до Р.Х.
 - Походи вана Кинчхоґо 346 - 375
 - Прийняття буддизму 385
 - Падіння Сабі 18 липня 660
Населення
 -  3 800 000 (660) осіб
Попередник
Наступник
3by2white.svg Пуйо
3by2white.svg Когурьо
3by2white.svg Махан
Сілла 3by2white.svg

Пекче́ (кор. 백제, кит. 百濟; яп. くだら; 18 до Р.Х. (за легендою) — 660) — одне з трьох стародавніх корейських королівств поряд із Когурьо і Сілла.

За легендою, було засновано у 18 до Р.Х. королем Онджо, сином засновника Когурьо, у районі сучасного Сеулу. Пекче сформувалося з прото-державного утворення племен махан південного заходу Корейського півострова. У 4 столітті, в часи свого розцвіту королівство контролювало більшу частину західних територій півострова, на півночі сягаючи сучасного Пхеньяна.

Пекче було традиційним союзником японської держави Ямато, вело боротьбу за об'єднання Корейського півострова, воювало з Когурьо, Сілла і китайською імперією Тан. У 660 році було завойоване військами коаліції королівства Сілла і китайської імперії Тан та стало частиною королівства «Об'єднана Сілла».

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]