Пекінський метрополітен
Пекінський метрополітен | |||
---|---|---|---|
Опис | |||
Країна | КНР | ||
Місто | Пекін | ||
Дата відкриття | 1 жовтня 1969 | ||
Річний пасажиропотік | 3 777 900 000 ± 50 000[1][1] і 3 950 870 000[2] | ||
Сайт | Офіційний сайт | ||
Оператор | Beijing Mass Transit Railway Operation Corporation Limitedd, Beijing MTR Corporationd, Beijing Metro Operation Administration Corporation Limitedd, Beijing Capital Metro Corp., Ltd.d і Beijing Public Transit Tramway Co., Ltd.d | ||
Маршрутна мережа | |||
Кількість ліній | 21 | ||
Кількість станцій | 370 | ||
Довжина мережі | 608,2 км | ||
Ширина колії | європейська колія | ||
| |||
Пекінський метрополітен у Вікісховищі |
Пекінський метрополітен (кит.: 北京地铁) — система ліній метро в місті Пекін, КНР. В системі використовується стандартна ширина колії.
Планування будівництва метрополітену в столиці КНР почалося в середині 1950-х. Спочатку активну участь в проектуванні брали фахівці з СРСР, але через радянсько-китайський розкол всі фахівці були відкликані. Будівництво метро власними силами почалося влітку 1965 року за проектом, затвердженим Мао Цзедуном. Початкова ділянка метрополітену спочатку використовувалася виключно військовими, вхід на станції здійснювався за перепустками. Під час культурної революції рух потягів неодноразово переривався, система тривалий час не функціонувала. Засобом громадського транспорту Пекінський метрополітен став лише у 1971 році. До початку 2000-х метрополітен розвивався дуже повільно, працювало лише 2 лінії з 30 станціями. Активно розвиватися система почала лише у 2002 році, в рамках підготовки до Олімпійських ігор почалося будівництво одразу декількох ліній. З того часу розвиток системи не припинявся. До 2000-х станції будували у вигляді звичайних колонних станцій мілкого закладення, всі станції побудовані пізніше обладнані системою горизонтальний ліфт, у вигляді скляних дверей, що відділяють платформу від потяга метро.
№ Лінії | Дата відкриття | Останнє продовження | Кількість станцій | Кінцеві станції | Довжина в км | Кількість підземних станцій | Спосіб живлення |
---|---|---|---|---|---|---|---|
1 жовтня 1969 | 2000 | 23 | «Pingguoyuan»—«Sihui East» | 30,3 | 21 | Контактна рейка | |
1 жовтня 1969 | 1987 | 18 | Кільцева лінія | 23,1 | 18 | Контактна рейка | |
28 вересня 2009 | — | 24 | «Anheqiao North»—«Gongyixiqiao» | 28,2 | 23 | Контактна рейка | |
7 жовтня 2007 | — | 23 | «Tiantongyuan North»—«Songjiazhuang» | 27,6 | 16 | Контактна рейка | |
30 грудня 2012 | 2014 | 27 | «Haidian Wuluju»—«Lucheng» | 42,8 | 27 | Контактна мережа | |
28 грудня 2014 | — | 19 | «Beijing West railway station»—«Jiaohuachang» | 23,7 | 19 | Контактна рейка | |
19 липня 2008 | 2015 | 18 | «Zhuxinzhuang»—«Nanluoguxiang» | 26,6 | 17 | Контактна рейка | |
31 грудня 2011 | 2013 | 12 | «National Library»—«Guogongzhuang» | 16,5 | 12 | Контактна рейка | |
19 липня 2008 | 2013 | 45 | Друга кільцева лінія | 57,1 | 45 | Контактна рейка | |
28 вересня 2002 | 2010 | 16 | «Xizhimen»—«Dongzhimen» | 40,5 | 1 | Контактна рейка | |
5 травня 2013 | 2017 | 28 | «Zhangguozhuang»—«Xiju», «Beijing South railway station»—«Shan'gezhuang» | 47,3 | 26 | Контактна мережа | |
30 грудня 2010 | 2016 | 20 | «Qinghuadongluxikou»—«Fengbo» | 41,4 | 16 | Контактна рейка | |
31 грудня 2016 | 2017 | 10 | «Beianhe»—«Xiyuan» | 19,1 | 10 | Контактна рейка | |
19 липня 2008 | — | 4 | «Dongzhimen»—«Terminal 3/Terminal 2» | 28,1 | 3 | Контактна рейка | |
27 грудня 2003 | — | 13 | «Sihui»—«Tuqiao» | 18,9 | — | Контактна рейка | |
30 грудня 2010 | 2015 | 12 | «Xi'erqi»—«Changping Xishankou» | 31,9 | 6 | Контактна рейка | |
30 грудня 2010 | — | 11 | «Gongyixiqiao»—«Tiangongyuan» | 21,7 | 10 | Контактна рейка | |
30 грудня 2010 | 2017 | 12 | «Guogongzhuang»—«Yancun East» | 25,4 | 1 | Контактна рейка | |
Лінія S1 | 30 грудня 2017 | — | 7 | «Shichang»—«Jin'anqiao» | 8,2 | — | Контактна река |
Лінія «Yanfang» | 30 грудня 2017 | — | 9 | «Yancun East»—«Yanshan» | 14,4 | — | Контактна рейка |
30 грудня 2010 | — | 13 | «Songjiazhuang»—«Ciqu» | 22,2 | 5 | Контактна рейка |
- Лінія 14 працює без центральної ділянки, на західній частині лінії відкрито 7 станцій, на східні частині 21 станція.
- 3 січня 2022 року оператор Пекінського метрополітену «Beijing MTR Corporation Limited» розширив мережу метрополітену, відкривши пасажирські перевезення на частинах ліній 14 та 17, що збільшує загальну експлуатуючу довжину мережі пекінського метрополітену майже на 148,5 км[3].
Активний розвиток системи продовжується, у наступні роки заплановано розширення багатьох діючіх ліній та будівництво нових ліній. До кінця 2021 року довжина всіх ліній перевищить 1000 км.
Перший потяг від кінцевої станції, на різних лініях відходить в інтервалі від 5:00 — 6:00. Останній потяг в інтервалі 22:30 — 23:30, тому деякі станції закриваються після опівночі. Мінімальний інтервал руху потягів в годину пік приблизно 2 хвилини.
-
Платформа станції «Babaoshan», (Лінія 1)
-
Платформа станції «Chedaogou, (Лінія 10)
-
Платформа станції «Sanyuanqiao, (Лінія «Airport Express»)
- ↑ а б http://www.camet.org.cn/index.php?m=content&c=index&a=show&catid=18&id=13532
- ↑ https://mp.weixin.qq.com/s/7aCHDocl1-JvLA9QEJPQsw
- ↑ Пекінський метрополітен подовжений майже на 150 км [Архівовано 4 січня 2022 у Wayback Machine.] // Мінтранс, 2022-01-04
Пекінський метрополітен [Архівовано 11 квітня 2018 у Wayback Machine.] на UrbanRail.net
Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |