Пелєшаць

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пелєшаць
Зображення
Країна  Хорватія
Адміністративна одиниця Дубровницько-Неретванська жупанія
Розташовується на водоймі Адріатичне море
Категорія мап на Вікісховищі d
Мапа
CMNS: Пелєшаць у Вікісховищі

Координати: 42°55′30″ пн. ш. 17°24′12″ сх. д. / 42.9250000000277723° пн. ш. 17.403611110028° сх. д. / 42.9250000000277723; 17.403611110028

Положення Пелєшаця у Хорватії
Південний берег півострова

Пелєшаць (хорв. Pelješac, італ. Sabioncello) — півострів у південній частині Хорватії, що має довжину 70 км і ширину від 3 до 8 км. З материком Пелєшаць сполучений вузьким перешийком, на якому розташовано місто Стон. Від материка півострів відокремлюється Неретванською затокою, від острова Млєт — Млєтською протокою, а від острова Корчула — відносно вузькою Пелєшацькою протокою. Найвища точка півострова — гора Св. Іллі (961 м), біля підніжжя якої знаходиться місто Оребич.

В адміністративному плані півострів розділений на чотири громади, що входять в жупанію Дубровник-Неретва. Основні населені пункти — Оребич (4165 осіб на 2001 рік), Стон (2605 осіб) і Трпань (871 особа).

Економіка і транспорт[ред. | ред. код]

Південний, м'який клімат півострова, а також родючі ґрунти роблять його одним із головних центрів виноградарства і вирощування апельсинів і лимонів у Хорватії. Відомі хорватські вина Дингач, Поступ, Світи Ана виробляються саме на Пелєшаці. Столиця виноробства на півострові — містечко Потом'є.

Пелєшаць (особливо міста Стон і Малий Стон) також є хорватським центром вирощування устриць і мідій. Настільки сприятливі умови для вирощування цих молюсків пояснюються зниженою солоністю води в Неретвянській затоці через впадання в нього повноводної річки Неретва. Як і острови Далмації, Пелєшаць — привабливе курортне місце.

Півострів сполучений поромними лініями з материком (Трпань — Плоче) і з островом Корчула (Оребич — Корчула).

Для з'єднання півострова з основною територією Хорватії збудовано Пелєшацький міст. До введення його в експлуатацію по суші по хорватській території в Дубровник потрапити було не можна, оскільки 9-кілометрова ділянка узбережжя належить Боснії і Герцеговині. Будівництво моста, що почалося, було припинене після протестів уряду Боснії і Герцеговини, що заявляла, що міст заважатиме великим суднам заходити в боснійський порт Неум. Після переговорів, що визначили параметри мосту, які влаштують обидві сторони, будівництво відновлено. Урочисте завершення його будівництва відбулося 29 липня 2021 року[1]. Повністю роботи на ньому завершилися 26 липня 2022 року, і того ж дня його відкрили для автомобільного руху[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Оребич — місто моряків. Незважаючи на відносно невеликі розміри, вже в XIX столітті Оребич був другим після Рієки портом Далмації. Морський музей, експонати якого розповідають про історію мореплавання в Далмації. На захід від міста знаходиться старовинний францисканський монастир (XV століття), поряд із ним старовинне кладовище моряків.
  • Стон — місто при з'єднанні Пелєшаця з материком. Розуміючи стратегічну важливість цього місця, перші укріплення тут будували ще римляни. Рагузька республіка, якій місто і півострів належали в Середньовіччя, побудувала на навколишній горі потужну фортецю (XIV—XVI ст.) з довгими й товстими стінами, яка давала змогу контролювати весь регіон. Захист Стону був також важливий через солевидобуток, доходи від якого складали значну частину бюджету республіки. Окрім фортеці, в місті чимало інших цікавих будівель. Насамперед це готичні й ренесансні палаци і будівлі XV—XVI ст.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Хорватії добудували міст, який з'єднав розділені частини країни. hromadske.ua (укр.). 29 липня 2021. Процитовано 3 січня 2023. 
  2. Хорватія відкриває міст в обхід Боснії, щоб з’єднати розділені частини країни. www.eurointegration.com.ua (укр.). Процитовано 3 січня 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]