Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера
Velez de la Gomera.jpg
35°10′21″ пн. ш. 4°18′02″ зх. д. / 35.17250° пн. ш. 4.30056° зх. д. / 35.17250; -4.30056Координати: 35°10′21″ пн. ш. 4°18′02″ зх. д. / 35.17250° пн. ш. 4.30056° зх. д. / 35.17250; -4.30056
Довколишні води Середземне море
Площа 0,019 км²
Найвища точка 87 м
Країна Іспанія
Регіон Суверенні території
Plaza de Soberania Map (Ukrainian).png
Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера. Карта розташування: Іспанія
Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера
Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера

CMNS: Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера у Вікісховищі

Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера (ісп. Peñón de Vélez de la Gomera) — скелястий півострів у південно-західній частині Середземного моря, сполучений з материковою територією Марокко вузьким піщаним перешийком. Він також пов’язаний скелястим перешийком з меншим острівцем на сході - Ла-Іслета.

Велес-де-ла-Гомера, разом з Ла-Іслета, відноситься до Суверенних територій Іспанії (ісп. Plazas de soberanía) - історичних заморських володінь, що знаходяться в веденні іспанського центрального уряду[1]. Ця суверенна територія має населення, що складається лише з невеликого числа іспанських військовослужбовців.

Географія[ред. | ред. код]

Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера знаходиться в 119 км (73,94 милі) на південному сході від Сеути. До 1934 року це був природний острів в Альборанському морі, але в цьому році потужний шторм намив велику кількість піску у вузьку протоку між островом і африканським континентом, перетворивши його в півострів[2]. В даний час цей півострів з’єднаний з узбережжям Марокко 85-метровим піщаним перешийком, найкоротшим у світі сегментом сухопутних кордонів[3]. При довжині 400 м (1312,34 футів) він є північно-західним та південно-східним, та при ширині до 100 м (328,08 футів), він займає близько 19000 м 2 або 1,9 га.

Історія[ред. | ред. код]

Португалія та Іспанія уклали угоду в 1496 році, в якій вони фактично встановили свої зони впливу на узбережжі Північної Африки. Згідно цієї угоди Іспанія могла захоплювати лише територію на схід від Пеньон-де-Велеса. Це обмеження закінчилося лише після укладання Іберійської унії між Португалією та Іспанією за часів Філіпа II, що була укладена після програної португальцями битви при Алкасер-Кібірі 1578 року, під час якої загинув португальський король Себаштіан. Тільки після цього Іспанія отримала можливість діяти в Марокко безпосередньо, як це відбулось під час окупації Лараша[3].

У 1508 р. іспанський загін на чолі з Педро Наварро провів успішну операцію по захопленню Пеньйону-де-Велес поблизу Бадіса, що до того утримувався піратами, які постійно атакували та грабували узбережжя південної Іспанії.

У 1522 р. Іспанія втратила Пеньон в результаті нападу марокканських берберів, який призвів до загибелі всього іспанського гарнізону. Алі Абу Хассун, ваттасидський правитель Марокко в 1554 році передав Пеньон і Бадіс османам, які допомогли йому відновитись на троні[3].

Османська імперія використовували Бадіс і Пеньйон як базу для берберських корсарів, що діяли в районі Гібралтарської протоки. Ця діяльність непокоїла нового саадитського султана Марокко Абдаллах аль-Галіба, який почав побоюватися, що османи можуть використовувати Пеньйон і сусіднє місто Бадіс як базу, з якої можна здійснити завоювання всього Марокко, як це раніше вже відбулось з сусідніми Алжиром, Іфрикією та Триполітанією. У 1564 році він евакуював марокканське населення з Бадіса та Пеньона і передав їх іспанцям. Після цього знелюднене місто Бадіс поступово занепало і зруйнувалось, а Пеньйон дотепер перебуває в складі іспанських суверенних територій.

У 2012 році територію окупувала група марокканських самопроголошених активістів, що входили до Комітету визволення Сеути та Мелілли, керівником якого був Яхья Яхья[4].

Уряд[ред. | ред. код]

Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера керується законами Мадрида[5].

Транспорт[ред. | ред. код]

На територію добираються переважно вертольотами через вертолітний майданчик, розташований на верхніх ділянках. Площа посадки розташована на південному кінці біля наземного входу в Пеньон-де-Велес-де-ла-Гомера.

Див.також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. González, Mónica Ceberio Belaza, Ignacio Cembrero, Miguel (2012-09-17). The last remains of the Spanish empire. EL PAÍS (en). Процитовано 2021-06-01. 
  2. http://www.worldstatesmen.org/Spanish_autonomous_communities.html#Melilla
  3. а б Kissling, Hans Joachim; Spuler, Bertold; et al. (29 October 1996). The Last Great Muslim Empires: History of the Muslim World. Translated by Bagley, F. R. C. Princeton, New Jersey: Markus Wiener Publishers. p. 103. ISBN 978-1-55876-112-4
  4. Sánchez, Paqui (29 August 2012). "Cuatro activistas marroquíes intentan ocupar el Peñón de Vélez de la Gomera". El Mundo (іспанською).
  5. Moroccans eye Spanish enclave across tiny border. The National (en). 2017-07-16. Процитовано 2021-06-01.