Пеньківка (Шаргородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пеньківка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Шаргородський район
Рада Пеньківська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 2315 осіб
Площа 1,955 км²
Густота населення 1184,14 осіб/км²
Поштовий індекс 23521
Телефонний код +380 4332
Географічні дані
Географічні координати 48°53′58″ пн. ш. 28°15′34″ сх. д. / 48.89944° пн. ш. 28.25944° сх. д. / 48.89944; 28.25944Координати: 48°53′58″ пн. ш. 28°15′34″ сх. д. / 48.89944° пн. ш. 28.25944° сх. д. / 48.89944; 28.25944
Середня висота
над рівнем моря
306 м
Місцева влада
Адреса ради 23521, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Пеньківка, вул. Центральна, 7
Карта
Пеньківка. Карта розташування: Україна
Пеньківка
Пеньківка
Пеньківка. Карта розташування: Вінницька область
Пеньківка
Пеньківка
Мапа

CMNS: Пеньківка у Вікісховищі

Пе́ньківка — село в Україні, у Шаргородському районі Вінницької області. Населення становить 2315 осіб.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Історія свідчить, що Пеньківка як село отримала назву від пеньків, що лишились по вирубці лісу при заселенні території у XVII столітті. Першими поселенцями цих місць були старовіри, які прибули сюди із Росії.

До реформи 1861 року в селі налічувалося 70 дворів, а в 1906 році — 397 з населенням чисельністю 2095 чоловік. На початку 1917 року було 427 дворів, а населення становило 2247 чоловік. Переважно жили селяни, які працювали у маєтку і на землях місцевого поміщика Сабанського. У володінні Сабанського були також ліси, спиртозавод, вальцовий млин, ткацька майстерня, У цей час Пеньківка була волосним центром 13-ти навколишніх сіл. Тут були волосний старшина, писар, казначей волосного банку, поліцай. У 1860-х рр. відкрито двокласну церковно-приходську школу, а у 1882 р. — міністерське училище. У той же період будувалась залізниця і у 1888 році відкривається станція Ярошенка. До Жовтневого перевороту у селі була невелика приватна крамниця. Газети виписували поміщик і піп.

Пам'ятник 161 воїну-односельчанину

Про жовтневий переворот мешканці села довідалися від солдатів, що прийшли з війни. У той час обирався волосний виконком на чолі з Ситником Ільком Миколайовичем. Створено волосний комітет незаможників, головою якого обирається Сорокін Федул Кирилович. Першим головою сільвиконкому обирається Каськов Полікар Семенович, а комнезаму села — Ковальчук Семен Іларіонович.

У 1930 р. організовано Ярошенський приймальний пункт зерна зі сховищами на 3000 тон. Із лісів поміщиків Сабанського і Кузнєцова у 1920 р. організовано Ярошенське лісництво. У 1930 р. було відкрито 7-річну школу (1-й випуск у 1933 р.) У 1938 — середню школу (1-й випуск у 1941). У 1920 відкрито медпункт, у штаті якого були фельдшер і акушерка. У 1937 організовано колгоспний пологовий будинок. У 1953 р. відкривається лікарня на 10 ліжок, а в 1961 р. вона розширюється до 25 ліжок. Пеньківський дитсадок на 50 місць організовано у 1960 р. Сільська бібліотека відкрилась у 1952 р. у приміщенні сільського клубу. У 1954 р. побудовано її приміщення. На той час у ній нараховувалось 1000 книг. Відділ зв'язку відкрито у 1922 р. Пізніше встановлено комутатор на 10 телефонних номерів. У 1946 р. у приміщенні пошти відкрито ощадкасу. У 1954 р. відкрилася аптека. У 1954-55 рр. від електростанції нафтобази на вулицях Миру, Фрунзе освітлюється перші 130 хат електроосвітленням. В ці ж роки від нафтобази прокладається 1500 м водопроводу і встановлюється 10 водорозбірних колонок. У 1955-56 рр. на території пристанційної частини села, кладовищі, парку і лікарні висаджено 10 тис. саджанців липи.

В селі жив учасник боротьби за державність України доби УНР Микола Артемович Пономар(1900 - 1979).

Транспорт[ред. | ред. код]

На окраїні села знаходиться станція Ярошенка на електрифікованій залізниці напрямку Жмеринка-Вапнярка-Одеса.

Зупиняються приміські електропоїзди сполученням Вапнярка-Жмеринка-Вапнярка і регіональний електропоїзд сполученням Київ-Рахни з приміськими вагонами від Жмеринки до ст. Рахни.

Сусідні станції — Рахни, Жмеринка. Сусідні вузлові станції — Жмеринка, Вапнярка.

На ст. Вапнярка можна здійснити посадку на електропоїзди до Котовська, Одеси, а також Христинівки (через Ладижин, Зятківці), пасажирські поїзди до ст. Одеса, Ізмаїл.

На ст. Жмеринка можна пересісти на приміські електропоїзди до

  • Козятина (Гнівань, Вінниця, Калинівка), Києва,
  • Підволочиська (Сербинівці, Дубки, Радівці, Комарівці, Деражня, Богданівці, Хмельницький, Гречани, Волочиськ)
  • Могилева-Подільського (Бар, Митки, Котюжани, Вендичани)

Електропоїзди на шляху прямування від Жмеринки до Жуківців проходять такі станції та зупинки: Садова. На шляху від Жуківців до Вапнярки — Будьки, Митланівка, Ярошенка, Краснівка, Бушинка, Рахни, Шпиків, Юрківка, Шура, Журавлівка.

Також можна здійснювати посадку на пасажирські поїзди далекого сполучення.

Освіта[ред. | ред. код]

В селі працює середня загальоосвітня школа І-ІІІ ступенів, де навчається 300 учнів.

Література і джерела[ред. | ред. код]

  • Пенькі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.722
  • Нагребецький Анатолій.Історія Пеньківки Мурафської.Вінниця.2017.
  • Сайт Укрзалізниці.

Посилання[ред. | ред. код]