Пеніки
| присілок Пеніки | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Пеники | |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Ленінградська область | ||||
| Муніципальний район | Ломоносовський район | ||||
| Код ЗКАТУ: | 41230812001 | ||||
| Код ЗКТМО: | 41630412101 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1817 | ||||
| Населення | 1207 | ||||
| Поштовий індекс | 188530 | ||||
| Телефонний код | +7 8137654 | ||||
| Географічні координати: | 59°55′01″ пн. ш. 29°38′31″ сх. д. / 59.916944444472221676° пн. ш. 29.641944444472° сх. д.Координати: 59°55′01″ пн. ш. 29°38′31″ сх. д. / 59.916944444472221676° пн. ш. 29.641944444472° сх. д. | ||||
| Часовий пояс | +3 | ||||
| Вебсторінка | peniki47.ru | ||||
| Мапа | |||||
  Пеніки | |||||
|
| |||||
|
| |||||
_Rural_Settlement_2nd.png)
_Rural_Settlement.png)
Пе́ніки (фін. Penikkala, рос. Пеники) — присілок в Ломоносовському районі Ленінградської області, адміністративний центр Пеніковського сільського поселення.
Географія[ред. | ред. код]
Розташований на південному березі Фінської затоки, 7 км на захід від міста Ломоносова, 6 км на схід від смт. Велика Іжора.
Історія[ред. | ред. код]
Щоб покласти край шведсько-московській війні 1613-1617 років, Московське царство в 1617 році уклало Столбовський мирний договір, і було змушено поступитися шведам частиною Новгородських земель. Так, територія Ломоносовського району Ленінградської області[1] (включаючи територію сучасних Пеніки) перебувало у власності Швеції (історичного регіону Інгерманландія) в період 1617 — 1721 рр[2][3].
В цей час тут і з'явилася садиба, власник якої займався розведенням ловчих собак, продажем цуценят, звідки і пішла назва села (фін. Penikkala, походить від 'penikka' — «щеня»). На карті 1703 року село Пеніки відзначене як садиба «Пронсмоче»[4].
Село відоме з 19 століття, збереглися описи місцевої бідності та баришництва місцевого попá часів скасування кріпосного права[5]. Згадується серед приходів великоіжорської Миколаївської церкви в 1884 році[6].
За національним складом переважна більшість населення після 1943 р. — росіяни. Корінне населення — іжора, інгерманландці — практично зникли в результаті сталінських репресій та виселень.
Згідно із законом від 24 грудня 2004 року № 117-оз належить до муніципального утворення Пеніковське сільське поселення[7].
Демографія[ред. | ред. код]
Підприємства[ред. | ред. код]
- ЗАТ «Балтійський берег» — фірма, що спеціалізується на реалізації і перероблення риби та різних видів рибної продукції.
Релігія[ред. | ред. код]
Нині в селі проводиться будівництво церкви Св. Царствених мучеників (Царствених страстотерпців).
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ А також наступні райони Ленінградської області: Волосовський, Всеволожский, Гатчинський, Кингисеппський, Тосненський і захід Кіровського району до річки Лава
- ↑ Чистяков Ю.Намогильные кресты в Ингерманландии\\сайт Д.Иванова «Геральдика сегодня» (рос.)
- ↑ Похлёбкин В.В. Внешняя политика Руси, России и СССР за 1000 лет в именах, датах, фактах. Справочник. — Международные отношения, 1995. — 782 с. — ISBN 5-7133-0801-4. (рос.)
- ↑ Сайт адміністрації муніципального освіти пеніковского сільського поселення — Коротка довідка про поселення
- ↑ Ломоносов — історія міста. Архів оригіналу за 24 січня 2008. (рос.)
- ↑ Петергофський повіт. Сільські церкви. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 22 листопада 2010.
- ↑ Областной закон Ленинградской области от 24.12.2004 № 117-оз «Об установлении границ и наделении соответствующим статусом муниципального образования Ломоносовский муниципальный район и муниципальных образований в его составе». Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 26 квітня 2016. (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
