Перейти до вмісту

Пепе ле Моко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пепе ле Моко
Pépé le Moko
Жанркримінальна драма
РежисерЖульєн Дювів'є
ПродюсерРаймонд Хакім
Роберт Хакім
СценаристЖак Констант
Генрі Дженсон
Жульєн Дювів'є
У головних
ролях
Жан Габен
Сатюрнен Фабр
Габріель Габріо
ОператорМарк Фоссард
Жуль Крюге
КомпозиторВенсан Скотто
ХудожникЖак Краусс
КінокомпаніяParis Films
Дистриб'юторArthur Mayerd і Netflix
Тривалість94 хв.
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Рік1936
Дата виходуФранція Франція: 28 січня 1937
IMDbID 0029453
РейтингIMDb: 7.8/10 stars

«Пепе́ ле Моко́» (фр. Pépé le Moko) — французька кримінальна драма 1936 року з Жаном Габеном у головній ролі, поставлена режисером Жульєном Дювів'є в художній манері поетичного реалізму.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Кримінальний злочинець Пепе ле Моко (прізвисько Моко — жаргонна назва жителя Тулона), що вчинив зухвалий напад на банк в Тулоні, другий рік ховається в районі Казба — заплутаних нетрях Алжира. Разом зі своєю коханкою Інес, членами банди: агресивним Карлосом, молодим П'єро, в'їдливим «Старим», він надійно схований від поліції круговою порукою кримінальних кварталів. Усі спроби захопити його в Казбі закінчуються безрезультатно. При цьому поліцейський-алжирець інспектор Сліман часто і відкрито зустрічається з Пепе. Він не підлещується перед бандитами і, не схвалюючи безперспективних силових дій колоніальної влади, відкрито заявляє, що одного разу заарештує ле Моко хитрістю. Одного разу Пепе знайомиться з красивою парижанкою Габі Гулд, яка відстала від своїх супутників-французів під час прогулянки і заблукала в нетрищах. Вона захоплена чоловічою чарівливістю бандита і наступного дня умовляє інспектора Слімана знову організувати їй зустріч з ле Моко. Під час побачення в кафе Пепе, зачарований Габі, усвідомлює, що в задушливих лабіринтах Казби нудьгує за Францією.

У нетрях знаходиться інформатор — Реджис, який, за узгодженням з поліцією, виманює недосвідченого П'єро в центральні квартали столиці, де організована засідка. Пепе, здогадуючись про провокацію, утримує Реджиса в Казбі до повернення свого молодого товариша. Тільки вночі вже смертельно пораненому юнакові вдається дістатися до притулку. Він, підтримуваний ле Моко і Карлосом вбиває інформатора і тут же помирає сам.

Габі, що знаходиться на утриманні товстосума Максіме Кліпа, обманює свого покровителя і знову зустрічається з Пепе. Їх стосунки переходять в інтимні, що швидко стає відомим Сліману. Він доводить це до відома Максіме. Після короткого з'ясування стосунків Габі кидає свого власника і вирушає до Пепе. Але в холі готелю інспектор повідомляє, що її коханого тільки що застрелено при облаві. Зломлена, вона приймає пропозицію Максіме негайно покинути Алжир. Розвиваючи інтригу, Сліман через інформаторів відкриває ле Моко, що Габі повертається до Франції. Пепе прчмує в порт, його заарештовують практично біля трапу. Відчувши щось, Габі виходить на корму пароплава, що вже відпливає. Пепе кричить їй, але гудок заглушає його. Він вихоплює з потайної кишені ніж і вбиває себе.

У ролях

[ред. | ред. код]
Жан Габен ···· Пепе ле Моко
Лін Норо ···· Інес, його коханка
Габріель Габріо ···· Карлос, член банди
Жильбер Жиль ···· П'єро, член банди
Сатюрнен Фабр ···· спільник Пепе за кличкою «Старий»
Лукас Грідо ···· інспектор Сліман
Мірей Балін ···· Габі Гулд, красива парижанка
Шарлі Гранваль ···· Максіме Кліп, покровитель Габі
Фернан Шарпен ···· Реджис, інформатор поліції
Марсель Даліо ···· Л'Арбі, спостерігач
Гастон Модо ···· Джиммі, «людина-оркестр»
Філіпп Рішар ···· Жонв'є

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації фільму «Пепе ле Моко»[1]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1940 Премія Кінема Дзюмпо Найкращий фільм іноземною мовою Пепе ле Моко Перемога
1941 Національна рада кінокритиків США Найкращий іноземний фільм Перемога

Культурний вплив

[ред. | ред. код]

Критика

[ред. | ред. код]
  • Оглядачі «San Francisco Chronicle»: «Видання „Пепе ле Моко“ — чиста насолода. Найвідоміша, як основа до американського фільму „Алжир“, стрічка 60 років була недоступна у США, за винятком убитих копій і поганих відеокасет. Виявляється, „Пепе ле Моко“ навіть краще за „Алжир“! Французька версія перевершує голлівудський оригінал по передачі атмосфери. У Казбі Пепе — король і бранець. Він править цим пеклом і поліцейські не можуть дістатися до нього. Але він знає, що ніколи звідси не вирветься»[4].
  • Кінокритик Джим Гоберман: «„Плейгерл Габі“, що заблукала в лабіринтах арабських кварталів, зустрічає чарівного і небезпечного Пепе. Вона — витончене, елегантне створіння, загорнута в шовки і обсипана перлами. Ви майже відчуваєте запах парфумів, який викликає в Пепе раптову і, в результаті, фатальну ностальгію за Парижем. Трикутник персонажів замикає інспектор Сліман — невизначеної сексуальної орієнтації, спритний, солодкомовний алжирський поліцейський, який зводить коханців, щоб згубити Пепе. Трішки расист і надмірно сексист, Пепе ле Моко найкраще сприймається через його ексцентричні вчинки. Ніхто не може не здивуватися тій щасливій румбі, яку харизматичний Габен (у минулому — артист вар'єте) виконує після свого чарівливого побачення. Серйозніша сцена, де Пепе готується до фіналу, одягнувшись випадково в колоніальний шолом, шовковий шарф і гетри. Казба тане за ним, як сон, коли він мчить до моря і кидається у смерть — одночасно вигадану і реальну»[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нагороди та номінації фільму «Пепе ле Моко» на сайті IMDb
  2. http://www.imdb.com/title/tt0029855/ «Алжир» на IMDb
  3. http://www.imdb.com/title/tt0040214/ «Казба» на IMDb
  4. http://www.sfgate.com/cgi-bin/article.cgi?f=/c/a/2002/08/16/DD200481.DTL Мік ЛаСалл, Джонатан Куріел, «Огляд фільмів» // San Francisco Chronicle (16 серпня 2002 року).
  5. http://www.villagevoice.com/2002-02-26/film/an-actor-s-revenge/2/[недоступне посилання] Джей Хоберман, «Акторська помста» // «The Village Voice» (26 лютого 2002 року).

Посилання

[ред. | ред. код]