Пепоаза
| ?Пепоаза | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Тиранові (Tyrannidae) |
| Рід: | Пепоаза (Neoxolmis) |
| Вид: | Пепоаза |
| Біноміальна назва | |
| Neoxolmis rufiventris (Vieillot, 1823) | |
Ареал виду Гніздування Зимування | |
| Синоніми | |
| Tyrannus rufiventris Myiotheretes rufiventris Xolmis rufiventris | |
| Посилання | |
| Neoxolmis rufiventris | |
| Neoxolmis rufiventris | |
| 45513232 | |
| 561587 | |
| 22700069 | |
| 495233 | |
Пепоа́за[2] (Neoxolmis rufiventris) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.

Довжина птаха становить 23 см. Верхня частина тіла попелясто-сіра, лоб чорний, навколо очей чорні плями. Плечі світло-піщані або сріблясті, внутрішні махові пера яскраво-коричневі з білими кінчиками, зовнішні махові пера довгі, чорні. Хвіст чорнуватий, з білими краями і кінчиком. Горло і груди сірі, живіт рудий. Дзьоб і лапи чорні.
Пепоази гніздяться в Патагонії (на південь від Ріо-Негро) та на Вогняній Землі. Взимку вони мігрують до центральної і східної Аргентини, Уругваю та на крайній південь Бразилії (Ріу-Гранді-ду-Сул). Бродячі птахи спостерігалися в Парагваї. Пепоази живуть в степах Патагонії, в пампі, на луках, полях і пасовищах. Зустрічаються переважно на висоті до 500 м над рівнем моря.
Пеопази ведуть переажно наземний спосіб життя. Зустрічаються зграйками, які взимку можуть нараховувати до 20 птахів. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з тонкодзьобими хрустанами. Живляться комахами, іншими безхребетними та дрібними хребетними. Гніздяться в листопаді-грудні. Гніздо глибоке, чашоподібне, встелене травою і пі'рям, розміщується у високій траві або в чагарниках. В кладці 2-3 яйця.
- ↑ BirdLife International (2016). Neoxolmis rufiventris.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 лютого 2022.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |