Першоджерело

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Первинне джерело)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Першоджерело, первинне джерело інформації — назва класифікації джерела інформаційного матеріалу за послідовністю;[1] Це безпосереднє джерело певних відомостей або оригінальна основоположна праця в якій-небудь галузі науки, культури тощо;[2] джерело, що містить первинну інформацію (наприклад, оригінального первинного дослідження).[1]

Первинне джерело — відносний термін (як і «вторинне») для класифікації, тому деякі джерела можуть бути класифіковані як первинні або вторинні, в залежності від того, як вони використовуються.[3][4][5][6]

Першоджерела в різних галузях[ред. | ред. код]

При вивченні історії як навчальної дисципліни, первинними джерелами є артефакти, документи, записи, які були створені у період часу, який відповідає події, що досліджується. Розрізнення джерел на первинні та вторинні вперше з'явилося саме у області історіографії, коли історики почали класифікувати історичні джерела, що вони вивчали.[джерело?]

Аналогічні визначення використовуються у бібліотечній справі та інших областях науки. У журналістиці первинним джерелом може бути особа з безпосереднім знанням ситуації або учасник події, що висвітлюється у матеріалі.[джерело?]

В науковій літературі первинним джерелом є початкова публікація даних експерименту, дослідження, початкова публікація нової теорії, її обґрунтування і результати.[7]

В політології, в політичній історії, політичній публіцистиці, первинними джерелами є офіційні доповіді, брошури, тексти виступів, листи учасників події, плакати, офіційні результати виборів, свідчення очевидців.[джерело?]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Фармакоекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів /Л. В. Яковлєва, Н. В. Бездітко, О. О. Герасимова та ін. / За ред. Л. В. Яковлєвої. — Вінниця: Нова Книга, 2009. — 208с. (стор.:50) ISBN 978-966-382-143-6
  2. Академічний тлумачний словник української мови. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 1 лютого 2013.
  3. «Primary and secondary sources [Архівовано 1 березня 2016 у Wayback Machine.]». Ithaca College Library.
  4. Kragh, Helge (1989), An Introduction to the Historiography of Science, Cambridge University Press, с. 121, ISBN 0-521-38921-6, [T]he distinction is not a sharp one. Since a source is only a source in a specific historical context, the same source object can be both a primary or secondary source according to what it is used for.
  5. Delgadillo, Roberto; Lynch, Beverly (1999), Future Historians: Their Quest for Information, College & Research Libraries: 245—259, at 253, архів оригіналу за 19 березня 2020, процитовано 12 травня 2017, [T]he same document can be a primary or a secondary source depending on the particular analysis the historian is doing,
  6. Monagahn, E.J.; Hartman, D.K. (2001), Historical research in literacy, Reading Online, 4 (11), архів оригіналу за 13 лютого 2012, процитовано 23 березня 2022, [A] source may be primary or secondary, depending on what the researcher is looking for.
  7. Першоджерело // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — Том 6, 1975. — С.339

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]