Первишин Ерлен Кірікович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Первишин Ерлен Кірікович
Народився 25 липня 1932(1932-07-25)
Расказово, Центрально-Чорноземна область, РСФРР, СРСР
Помер 26 червня 2004(2004-06-26) (71 рік)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Московський технічний університет зв'язку й інформатикиd
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія СРСР

Ерлен Кірікович Первишин (25 липня 1932(19320725), місто Розсказово, тепер Тамбовської області, Росія — 26 червня 2004, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр промисловості засобів зв'язку СРСР, міністр зв'язку СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Кандидат технічних наук (1971).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця.

У 1955 році закінчив закінчив Московський електротехнічний інститут зв'язку, інженер-електрик телефонного і телеграфного зв'язку.

У 1955—1957 роках — інженер Томської монтажної дільниці Новосибірського відділення Проєктно-монтажного тресту № 5. У 1957—1959 роках — начальник Красноярської монтажної дільниці Новосибірського відділення Проєктно-монтажного тресту № 5.

Член КПРС з 1959 року.

У 1959—1961 роках — заступник головного інженера Проєктно-монтажного тресту № 5 у Москві. У 1961—1964 роках — начальник Московського шефмонтажного управління Проєктно-монтажного тресту № 5. У 1964—1965 роках — заступник керуючого Проєктно-монтажного тресту № 5.

У 1965—1969 роках — керуючий Всесоюзного Проєктно-монтажного тресту Міністерства радіопромисловості СРСР. У 1969—1970 роках — генеральний директор Всесоюзного науково-виробничого об'єднання Міністерства радіопромисловості СРСР.

У 1970 — квітні 1974 року — заступник міністра радіопромисловості СРСР.

У 1972 році закінчив Інститут управління народним господарством Академії народного господарства СРСР.

11 квітня 1974 — 27 червня 1989 року — міністр промисловості засобів зв'язку СРСР.

17 липня 1989 — 26 грудня 1990 року — міністр зв'язку СРСР.

З січня 1991 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

У червні 1991 — квітні 1992 року — голова правління Концерну виробників систем і засобів телекомунікацій «Телеком». З квітня 1992 року — президент компанії «ОРБіТЕЛ», президент Асоціації компаній «Міртелеком». З квітня 1997 року — президент компанії «Ендрюінтернешнл корпорейшн».

Помер 26 червня 2004 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]