Первомайськ (Миколаївська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Первомайськ
Pervomaisk gerb.png Pervomaisk prapor.png
Герб Первомайська Прапор Первомайська
Первомайськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Миколаївська область
Район Первомайська міськрада
Рада Первомайська міськрада
Код КОАТУУ 4810400000
Засноване 1676
Статус міста з 1773 року
Населення 66 687 (01.03.2014)[1]
Площа 25.14 км²
Поштові індекси 55200-55219
Телефонний код +380-5161
Координати 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000Координати: 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000
Водойма Південний Буг, Синюха, Кодима
День міста третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Первомайськ-на-Бузі
До обл./респ. центру
 - залізницею 315 км
 - автошляхами 169 км
До Києва
 - автошляхами 317 км
Міська влада
Адреса 55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3
Веб-сторінка Первомайська міськрада
Міський голова Дромашко Людмила Григорівна

Commons-logo.svg Первомайськ у Вікісховищі

Первома́йськ (до 1919 року — Голта, Богопіль та Ольвіополь, останній ще раніше — Орлик) — місто обласного значення та районний центр у Миколаївській області; друге за чисельністю місто Миколаївщини.

Історія[ред.ред. код]

Первомайська міська рада

З середини XIV ст. після битви на Синіх Водах ці землі перебували під владою Литовського князівства, і в 1420 році неподалік від нинішнього Первомайська князь Вітовт побудував арочний міст через Південний Буг, по якому проходив торговельний шлях з Брацлавщини і Київщини до Чорного моря. Після Люблінської унії володіння литовських князів між Південним бугом, Кодимою та Синюхою (Пн і Пн-Зх) відійшли до Речі Посполитої, правобережжя Бугу (нижче за течією від гирла Кодими; Пд-З і Пд) контролювали кримські татари, а лівобережжя (нижче за течією від гирла Синюхи; Сх) — запорізькі козаки.

Навесні 1676 року гетьман запорізький Іван Самойлович направив козака Степана Підстреленого із завданням підшукати в гирлі Синюхи поблизу польського і османського кордонів місце для будівництва укріплення. В тому ж році й було побудовано фортецю у вигляді правильного восьмикутника. Козаки назвали своє укріплення «Орлик» (від назви місцевого урочища). Замок входив до складу Бугогардівської паланки Запорозької Січі. Майже одразу ж під його захистом тут почали селитися втікачі зі сторони Речі Посполитої та інших місць. Перші хати ставилися на схід від укріплення вздовж Синюхи та Бугу. Нині — це східна частина від вулиці Автодорівської до Київської. У XVIII ст. тут неодноразово зустрічалися представники суміжних держав, які розв'язували межові та інші питання.

У 1754-59 й 1761—1764 Орел входив до складу Новослобідського козацького полку. У 1764 році в Орлику були засновані прикордонне комісаріатство й митниці. З'являється мануфактурна промисловість, гончарство, ковальство, водяні млини, а одночасно — й купці.

За час свого існування Орликівському шанцю довелося пережити не один напад ворогів. Останнім значним походом ворогів проти фортеці на лівому березі Південного Бугу був напад запеклого ворога наших предків — кримського хана Гірея. Його 70‑тисячна орда у січні 1769 року зруйнувала укріплення, спалила слободу Орлик, а також частину прилеглих сіл. 1770 року Орликівський шанець було відвойовано російською армією Петра Паніна. У 1770 році укріплення було перейменоване в Катериненшанець (Катерининський шанець), 1772 року — слобода Орел була зарахована до розряду міст. У 1781 році поселення дістає назву «Ольвіополь».

У 1762 році козаки і біглі українські кріпаки на правому османському березі Південного Бугу (на територіях Ханської України) заснували слободу Олта, яка належала Османській імперії. Назва її походить від тюркського слова «олта» — низовина. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Російської імперії.

1750 року на лівому березі Південного Бугу, між гирлами Кодими й Синюхи, Річ Посполита збудувала укріплення й карантинну заставу Богополь. Він започаткував третю частину сучасного Первомайська. Богополь розвивався переважно як торговельно-ремісницьке містечко. На сучасній вулиці Миколи Вінграновського впритул одна до одної ліпилися лавки великих і дрібних торговців. Тут же було вісім приватних готелів. А нижче понад Бугом (на теперішній вулиці Кузнечній) працювало понад 30 кузень.

Усі три поселення входили до різних губерній Росії. Так, Ольвіополь був містом Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, Богопіль — містечком Балтського повіту Подільської губернії, Голта — казенним селом Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Таким чином були створені три частини міста — Ольвіополь, Богопіль та Голта, що як окремі поселення проіснували до 1919 року. Цього року на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об'єднання всіх трьох частин в одне місто і на честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.

У 1923 році Первомайськ стає окружним центром УСРР. До кінця 1925 року тут діяли цегельний, шкіряний, мило- і пивоварний заводи. Працювала дизельна електростанція, яка обслуговувала 450 абонентів.

У квітні 1925 делегати VI окружного з'їзду Рад заклали на березі Південного Бугу гідроелектростанцію потужністю 1200 кВт. У свій час це була найпотужніша в Україні і перша на Південному Бузі.

У 1924—1925 навчальному році діяли чотири семирічних, три початкові школи, сім шкіл лікнепу. У 1922—1924 рр. відкрилися індустріально-технічна, економічна, торгова професійні школи і школа харчовиків. У 1926 почала функціонувати фельдшерсько-акушерська школа.

У 1926 р. став до дії цементно-бетонний завод, який постачав матеріали для промислового та сільського будівництва, поблизу Первомайська відкритий кам'яний кар'єр, машинобудівний завод ім. 25 жовтня освоїв випуск двигунів внутрішнього згорання.

З червня 1930 місто стало центром району.[Джерело?] 1938 року Первомайськ віднесли до категорії міст обласного підпорядкування. У 1939 в ньому проживало 33 тис. мешканців.

У 1927 був відкритий Первомайський краєзнавчий музей. У ньому було зібрано понад 20 тис. археологічних знахідок та інших історичних матеріалів. Сюди надходили майже всі знахідки Бузькій археологічної експедиції, яка у 1931—1932 рр. вивчала берега річки Південний Буг.

У другій половині XX століття Первомайськ стає великим промисловим центром, основними галузями якого є машинобудування, легка, харчова та переробна промисловість. У 1955 в місті вводиться в експлуатацію цукровий завод, а 1956 дав першу продукцію Первомайський молоко-консервний комбінат. У 1961 стала до ладу меблева фабрика. Наприкінці 60-х побудовані каменедробильний завод «Граніт», хлібозавод і овочеконсервний завод. У 1968 р. здана в експлуатацію перша черга заводу «Фрегат», який освоїв виробництво потужних дощувальних установок. У 1976 р. завершено будівництво Первомайського м'ясокомбінату, одного з найбільших в Україні.

У лютому 1954 Первомайськ увійшов до складу Миколаївської області.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Напад Німеччини перервав мирне життя громадян. У місті було створено винищувальний батальйон, до складу якого ввійшло близько 2 тисяч мешканців. З 9 по 28 липня 1941 року в місті перебував штаб Південного фронту (командуючий фронтом — генерал армії Іван Тюленєв). Оборону міста здійснювали частини 18-ї армії, на рубежі оборони міста 3 серпня 1941 року був смертельно поранений командир 169-ї стрілецької дивізії генерал-майор Іван Турунов. Незважаючи на опір радянських військ, 3 серпня 1941 року німецькі, угорські та румунські війська окупували місто.

Лівобережна частина міста (Ольвіополь і Богопіль) ввійшли до генеральної округи Миколаїв рейхскомісаріату Україна. Любашівський, Кривоозерський, Врадіївський, Доманівський райони, правобережна частина Первомайська (Голта) і Первомайського району румунським окупаційним режимом об'єднані в єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрії. У місті діяла ціла мережа підпільних організацій. Всього в роки окупації в Первомайську діяло шість підпільних груп, які підтримували тісний зв'язок не тільки між собою, але і з партизанськими загонами «Південний» і «Буревісник», що розташовувався в навколишніх лісах.

22 березня 1944 року війська 5-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Олексія Жадова визволили Первомайськ від німецько-румунських військ. У боях за визволення міста найбільше відзначились воїни 13-ї гвардійської стрілецької дивізії, 8-ї та 9-ї гвардійських повітряно-десантних дивізій, 29-ї зенітно-артилерійської дивізії.

Географія[ред.ред. код]

Місто Первомайськ розташоване в північно-західній частині Миколаївської області, за 180 км від Миколаєва (автошлях Р06), при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що розташований на межі степу та лісостепу. Площа, яку займає місто, становить 25,13 км². Координати міста 48 градусів 3 хвилини північної широти і 30 градусів 51 хвилина східної довготи. Місто розкинулось у місцевості де зливаються річки Південний Буг, Синюха і Кодима. Рельєф міста — це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.

Клімат[ред.ред. код]

Місто знаходиться у помірній степовій зоні, котра характеризується посушливим кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20.6 °C (69 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -4.4 °С (24 °F).[2]

Клімат Первомайська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середня температура, °C −4 −3 0 8 15 19 21 20 15 9 3 −1 8
Норма опадів, мм 38 42 31 33 50 67 58 40 30 28 40 38 493
Джерело: Weatherbase

Населення[ред.ред. код]

Динаміка населення[3]
1897* 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2005 2010
20 694 31 683 33 000 44 000 59 000 72 416 81 652 70 170 68 178 67 182
  • Загальна чисельність населення Ольвіополя, Богополя та Голти, які стали в подальшому основою формування Первомайська.

Національний склад населення: українці (85,9%), росіяни (10,9%), молдавани (0,3%), білоруси (0,5%), представники інших національностей (2,4%).

Економіка[ред.ред. код]

У місті розташований завод «Фрегат» — крупне підприємство, що почало роботу в 1969 році, займалося сільськогосподарським машинобудуванням, виробництвом устаткування для нафтогазового комплексу, а також випуском оцинкованих металоконструкцій.

«Первомайськдизельмаш» (до 1993 року — машинобудівний завод імені 25 Жовтня) зараз випускає дизелі, дизель-генератори, газові двигуни і когенераційні установки, газові плити і інші товари народного вжитку. Підприємство було засноване в 1875 році у с. Голта, Каменомостівської волості Ананьєвського повіту Херсонській губернії на базі майстерень з виробництва землеробських знарядь підприємцем Фрідріхом Гейне.

Одним із лідерів серед підприємств легкої промисловості Миколаївщини є швейна фабрика «Санта-Україна», що веде свою історію з 1945 року.

У місті є декілька підприємств харчової промисловості, зокрема провідне — ЗАТ «Первомайський молочно консервний комбінат». Власники підприємства з 2009 року — батько та син Табалови  — найвідоміші «тушки» Верховної Ради 7-го скликання[4].

Житлові масиви та інші місцевості[ред.ред. код]

Освіта та культура[ред.ред. код]

У місті розташована філія Центрального музею Збройних Сил України — Музей ракетних військ стратегічного призначення.

Культові споруди[ред.ред. код]

Православні храми[ред.ред. код]

  • Різдвяно-Богородицька церква була збудована 1885 року в Ольвіополі. У 1926 році деякий час до свого арешту настоятелем храму був архімандрит Варсонофій (Юрченко). Зруйнована в 1937 році.
  • Свято-Варваринська церква відбудована в мікрорайоні Фрегат у 2005 році взамін дерев'яної козацької, зруйнованої 1967 року. Діюча.
  • Свято-Миколаївська церква відбудована в мікрорайоні Коротченка замість зруйнованої в 1944 році. Діюча.
  • Свято-Михайлівська церква — діючий храм у мікрорайоні Скала. Першу цеглину в будівництво церкви покладено 1998 року. Завершено будівництво в 2008 році.
  • Свято-Покровська церква — найстаріший з нині діючих храмів міста. Збудована в Богополі 1805 року в стилі класицизму. У 1839 році поруч з церквою побудовано дзвіницю[5].

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Телебачення[ред.ред. код]

  • Телеканал "Олта" — Первомайський місцевий недержавний інформаційно-розважальний телеканал і трансляція на 9-му каналі.
  • Телеканал “Твій Всесвіт” — виробництво власних програм і трансляція в кабельних та цифрових мережах.

Радіомовлення[ред.ред. код]

Друковані ЗМІ[ред.ред. код]

Часописи «911», «Вісник Первомайська», «ТВ Всесвіт», «Обрій», «Ріатон», «Прибузький вісник», інформаційно-рекламне видання «Імідж Первомайська», рекламно-інформаційний часопис «БЕРИ» (російською мовою).

Галерея[ред.ред. код]

Видатні особистості міста[ред.ред. код]

У Первомайську народилися:

У Первомайську поховані:

В місті тривалий час мешкали:

Почесні громадяни міста[ред.ред. код]

  1. Антонюк Андрій Данилович — член Національної спілки художників України, заслужений художник України, народний художник України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1994) та премії імені Василя Стуса (1993).
  2. Бельський Тихін Володимирович — учасник визволення Первомайська, генерал-майор, колишній начальник штабу 13-ї гвардійської Полтавської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії.
  3. Вінграновський Микола Степанович — український поет, прозаїк, актор, кінорежисер. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1984).
  4. Волков Михайло Іванович — заступник, потім голова виконавчого комітету Первомайської міської ради (з 1970 по 1981 роки), пенсіонер республіканського значення.
  5. Григорьєва Ганна Іванівна — учасник визволення Первомайська, сержант, колишній старший радист штабу 13-ї гвардійської Полтавської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії.
  6. Дирдін Євген Михайлович — заслужений працівник промисловості України, генеральний директор ПрАТ «Санта-Україна».
  7. Дмитрієвська Вероніка Сергіївна — учасник визволення Первомайська, старший сержант, колишній начальник радіостанції 7-ї окремої гвардійської роти зв'язку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  8. Інжеватов Михайло Прокопович — учасник визволення Первомайська, гвардії сержант, колишній помічник командира взводу 25-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії (прапороносець дивізії).
  9. Капацина Василь Миколайович — меценат, начальник Миколаївського морського торговельного порту.
  10. Коцуба Володимир Васильович — музикант і музичний педагог, відмінник освіти України, лауреат обласної премії імені Миколи Аркаса.
  11. Кривицький Леонід Григорович — колишній тренер Первомайської ДЮСШ з футболу, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України.
  12. Кульова-Школьник Євдокія Семенівна — учасник визволення Первомайська, гвардії капітан медичної служби, колишній лікар-хірург 5-го окремого гвардійського медико-санітарного батальйону 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  13. Медведєв Федір Миколайович — колишній директор первомайських машинобудівних заводів імені 25 Жовтня та «Фрегат».
  14. Мочалов Валентин Йосипович — учасник визволення Первомайська, гвардії полковник (колишній лейтенант), колишній командир взводу 7-ї окремої гвардійської роти зв'язку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  15. Осипов Валентин Маркович — генерал-майор, почесний голова Первомайської міської Ради ветеранів війни та праці.
  16. Подолинний Федір Григорович — учасник визволення Первомайська, гвардії генерал-майор, колишній заступник командувача 5-ї гвардійської армії.
  17. Поярков Петро Спиридонович — директор АТП-14665 у 1974–1993 роках.
  18. Самчук Іван Оникійович — учасник визволення Первомайська, полковник, колишній начальник штабу 32-го гвардійського стрілецького корпусу.
  19. Слободянюк Роман Олександрович — військовослужбовець ЗСУ (посмертно).
  20. Толубко Володимир Борисович — генерал-полковник, заслужений працівник освіти України.
  21. Тофан Віктор Васильович — колишній тренер Первомайської ДЮСШ з велоспорту, майстер спорту, заслужений тренер України.
  22. Уланов Борис Петрович — учасник визволення Первомайська, старший сержант, колишній командир гармати 22-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  23. Федоров Леонід Григорович — директор заводу «Фрегат», заслужений машинобудівник України, лауреат Державної премії СРСР.
  24. Хабаров Михайло Васильович — учасник визволення Первомайська, гвардії старший лейтенант, колишній командир 7-го окремого гвардійського винищувального протитанкового дивізіону 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  25. Шингарьов Сергій Ісидорович — учасник визволення Первомайська, гвардії полковник, колишній начальник розвідки полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  26. Юдін Михайло Айзікович — заслужений машинобудівник України, голова Ради ТДВ «Первомайськдизельмаш».
  27. Янович Вадим Миколайович — військовослужбовець ЗСУ (посмертно)[6].

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» — Киев: Институт истории академии наук УССР, 1981.
  • Войтенко В. Л. «На три держави півень тут співав…» — Первомайськ, 2007.
  • Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне» (очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области) — Одеса: Маяк, 1982.
  • «Золоті зірки Миколаївщини» (енциклопедичне видання) — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. ISBN 966-336-033-X

Посилання[ред.ред. код]