Первомайськ (Миколаївська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Первомайськ
Pervomaisk gerb.png Pervomaisk prapor.png
Герб Первомайська Прапор Первомайська
Первомайськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Миколаївська область
Район/міськрада Первомайська міськрада
Рада Первомайська міськрада
Код КОАТУУ 4810400000
Засноване 1676
Статус міста з 1773 року
Населення 66 687 (01.03.2014)[1]
Площа 25.14 км²
Поштові індекси 55200-55219
Телефонний код +380-5161
Координати 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000Координати: 48°02′38″ пн. ш. 30°51′00″ сх. д. / 48.04389° пн. ш. 30.85000° сх. д. / 48.04389; 30.85000
Водойма Південний Буг, Синюха, Кодима
День міста третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Первомайськ-на-Бузі
До обл./респ. центру
 - залізницею 315 км
 - автошляхами 169 км
До Києва
 - автошляхами 317 км
Міська влада
Адреса 55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3
Веб-сторінка Первомайська міськрада
Міський голова Дромашко Людмила Григорівна

Первома́йськ/Першотравенськ[Джерело?] (до 1919 року — Голта, Богопіль та Ольвіополь, останній ще раніше — Орлик) — місто обласного значення та районний центр у Миколаївській області; друге за чисельністю місто Миколаївщини.

Історія[ред.ред. код]

Первомайська міська рада

З середини XIV ст. після битви на Синіх Водах ці землі перебували під владою Литовського князівства, і в 1420 році неподалік від нинішнього Первомайська князь Вітовт побудував арочний міст через Південний Буг, по якому проходив торгівельний шлях з Брацлавщини і Київщини до Чорного моря. Після Люблінської унії володіння литовських князів між Південним бугом, Кодимою та Синюхою (Пн і Пн-Зх) відійшли до Польщі, правобережжя Бугу (нижче за течією від гирла Кодими; Пд-З і Пд) контролювали кримські татари, а лівобережжя (нижче за течією від гирла Синюхи; Сх) — запорізькі козаки.

Навесні 1676 року гетьман запорізький Іван Самойлович направив козака Степана Підстреленого із завданням підшукати в гирлі Синюхи поблизу польського і турецького кордонів місце для будівництва укріплення. В тому ж році й було побудовано фортецю у вигляді правильного восьмикутника. Козаки назвали своє укріплення «Орлик» (від назви місцевого урочища). Замок входив до складу Бугогардівської паланки Запорозької Січі. Майже одразу ж під його захистом тут почали селитися втікачі з польської сторони та інших місць. Перші хати ставилися на схід від укріплення вздовж Синюхи та Бугу. Нині — це східна частина від вулиці Автодорівської до Київської. У XVIII ст. тут неодноразово зустрічалися представники суміжних держав, які розв'язували межові та інші питання.

У 1754-59 й 1761–1764 Орел входив до складу Новослобідського козацького полку. У 1764 році в Орлику були засновані прикордонне комісаріатство й митниці. З'являється мануфактурна промисловість, гончарство, ковальство, водяні млини, а одночасно — й купці.

За час свого існування Орликівському шанцю довелося пережити не один напад ворогів. Останнім значним походом ворогів проти фортеці на лівому березі Південного Бугу був напад запеклого ворога наших предків — кримського хана Гірея. Його 70‑тисячна орда у січні 1769 року зруйнувала укріплення, спалила слободу Орлик, а також частину прилеглих сіл. 1770 року Орликівський шанець було відвойовано російською армією Петра Паніна. У 1770 році укріплення було перейменоване в Катериненшанець (Катерининський шанець), 1772 року — слобода Орел була зарахована до розряду міст. У 1781 році поселення дістає назву «Ольвіополь».

У 1762 році козаки і біглі українські кріпаки на правому турецькому березі Південного Бугу (на територіях Ханської України) заснували слободу Олта, яка належала Туреччині. Назва її походить від тюркського слова «олта» — низовина. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Російської імперії.

1750 року на лівому березі Південного Бугу, між гирлами Кодими й Синюхи, Польща збудувала укріплення й карантинну заставу Богополь. Він започаткував третю частину сучасного Первомайська. Богополь розвивався переважно як торговельно-ремісницьке містечко. На нинішній вулиці Радянській впритул одна до одної ліпилися лавки великих і дрібних торговців. Тут же було вісім приватних готелів. А нижче понад Бугом (на теперішній вулиці Кузнечній) працювало понад 30 кузень.

Усі три поселення входили до різних губерній Росії. Так, Ольвіополь був містом Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, Богопіль — містечком Балтського повіту Подільської губернії, Голта — казенним селом Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Таким чином були створені три частини міста — Ольвіополь, Богопіль та Голта, які в якості окремих поселень проіснували до 1919 року. Цього року на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об'єднання всіх трьох частин в одне місто і на честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.

У 1923 році Первомайськ стає окружним центром УСРР. До кінця 1925 року тут діяли цегельний, шкіряний, мило- і пивоварний заводи. Працювала дизельна електростанція, яка обслуговувала 450 абонентів.

У квітні 1925 делегати VI окружного з'їзду Рад заклали на березі Південного Бугу гідроелектростанцію потужністю 1200 кВт. У свій час це була найпотужніша в Україні і перша на Південному Бузі.

У 1924–1925 навчальному році діяли чотири семирічних, три початкові школи, сім шкіл лікнепу. У 1922–1924 рр. відкрилися індустріально-технічна, економічна, торгова професійні школи і школа харчовиків. У 1926 почала функціонувати фельдшерсько-акушерська школа.

У 1926 р. став до дії цементно-бетонний завод, який постачав матеріали для промислового та сільського будівництва, поблизу Первомайська відкритий кам'яний кар'єр, машинобудівний завод ім. 25 жовтня освоїв випуск двигунів внутрішнього згорання.

З червня 1930 місто стало центром району.[Джерело?] 1938 року Первомайськ віднесли до категорії міст обласного підпорядкування. У 1939 в ньому проживало 33 тис. мешканців.

У 1927 був відкритий Первомайський краєзнавчий музей. У ньому було зібрано понад 20 тис. археологічних знахідок та інших історичних матеріалів. Сюди надходили майже всі знахідки Бузькій археологічної експедиції, яка у 1931–1932 рр. вивчала берега річки Південний Буг.

У другій половині XX століття Первомайськ стає великим промисловим центром, основними галузями якого є машинобудування, легка, харчова та переробна промисловість. У 1955 в місті вводиться в експлуатацію цукровий завод, а 1956 дав першу продукцію Первомайський молоко-консервний комбінат. У 1961 стала до ладу меблева фабрика. Наприкінці 60-х побудовані каменедробильний завод «Граніт», хлібозавод і овочеконсервний завод. У 1968 р. здана в експлуатацію перша черга заводу «Фрегат», який освоїв виробництво потужних дощувальних установок. У 1976 р. завершено будівництво Первомайського м'ясокомбінату, одного з найбільших в Україні.

У лютому 1954 Первомайськ увійшов до складу Миколаївської області.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Напад Німеччини перервав мирне життя громадян. У місті було створено винищувальний батальйон, до складу якого ввійшло близько 2 тисяч мешканців. З 9 по 28 липня 1941 року в місті перебував штаб Південного фронту (командуючий фронтом — генерал армії Іван Тюленєв). Оборону міста здійснювали частини 18-ї армії, на рубежі оборони міста 3 серпня 1941 року був смертельно поранений командир 169-ї стрілецької дивізії генерал-майор Іван Турунов. Незважаючи на опір радянських військ, 3 серпня 1941 року німецькі, угорські та румунські війська окупували місто.

Лівобережна частина міста (Ольвіополь і Богопіль) ввійшли до генеральної округи Миколаїв рейхскомісаріату Україна. Любашівський, Кривоозерський, Врадіївський, Доманівський райони, правобережна частина Первомайська (Голта) і Первомайського району румунським окупаційним режимом об'єднані в єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрії. У місті діяла ціла мережа підпільних організацій. Всього в роки окупації в Первомайську діяло шість підпільних груп, які підтримували тісний зв'язок не тільки між собою, але і з партизанськими загонами «Південний» і «Буревісник», що розташовувався в навколишніх лісах.

22 березня 1944 року війська 5-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Олексія Жадова визволили Первомайськ від німецько-румунських військ. У боях за визволення міста найбільше відзначились воїни 13-ї гвардійської стрілецької дивізії, 8-ї та 9-ї гвардійських повітряно-десантних дивізій, 29-ї зенітно-артилерійської дивізії.

Географія[ред.ред. код]

Околиці Первомайська

Місто Первомайськ розташоване в північно-західній частині Миколаївської області, за 180 км від Миколаєва (автошлях Р06), при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що розташований на межі степу та лісостепу. Площа, яку займає місто, становить 25,13 км². Координати міста 48 градусів 3 хвилини північної широти і 30 градусів 51 хвилина східної довготи. Місто розкинулось у місцевості де зливаються річки Південний Буг, Синюха і Кодима. Рельєф міста — це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.

Клімат регіону помірно континентальний. За кількістю опадів його можна віднести до теплої помірно сухої зони.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка населення[2]
1897* 1926 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2005 2010
20 694 32 000 33 000 44 000 59 000 72 416 81 652 70 170 68 178 67 182
  • Загальна чисельність населення Ольвіополя, Богополя та Голти, які стали в подальшому основою формування Первомайська.

Національний склад населення: українці (85,9%), росіяни (10,9%), молдавани (0,3%), білоруси (0,5%), представники інших національностей (2,4%).

Економіка[ред.ред. код]

У місті розташований завод «Фрегат» — крупне підприємство, що почало роботу в 1969 році, займалося сільськогосподарським машинобудуванням, виробництвом устаткування для нафтогазового комплексу, а також випуском оцинкованих металоконструкцій.

«Первомайськдизельмаш» (до 1993 року — машинобудівний завод імені 25 Жовтня) зараз випускає дизелі, дизель-генератори, газові двигуни і когенераційні установки, газові плити і інші товари народного вжитку. Підприємство було засноване в 1875 році у с. Голта, Каменомостівської волості Ананьєвського повіту Херсонській губернії на базі майстерень з виробництва землеробських знарядь підприємцем Фрідріхом Гейне.

Одним із лідерів серед підприємств легкої промисловості Миколаївщини є швейна фабрика «Санта-Україна», що веде свою історію з 1945 року.

У місті є декілька підприємств харчової промисловості, зокрема провідне — ЗАТ «Первомайський молочно консервний комбінат». Власники підприємства з 2009 року — батько та син Табалови  — найвідоміші «тушки» Верховної Ради 7-го скликання[3].

Житлові масиви та інші місцевості[ред.ред. код]

Освіта та культура[ред.ред. код]

У місті розташована філія Центрального музею Збройних Сил України — Музей ракетних військ стратегічного призначення.

Культові споруди[ред.ред. код]

Православні храми[ред.ред. код]

  • Різдвяно-Богородицька церква була збудована 1885 року в Ольвіополі. У 1926 році деякий час до свого арешту настоятелем храму був архімандрит Варсонофій (Юрченко). Зруйнована в 1937 році.
  • Свято-Варваринська церква відбудована в мікрорайоні Фрегат у 2005 році взамін дерев'яної козацької, зруйнованої 1967 року. Діюча.
  • Свято-Миколаївська церква відбудована в мікрорайоні Коротченка замість зруйнованої в 1944 році. Діюча.
  • Свято-Михайлівська церква — діючий храм у мікрорайоні Скала. Першу цеглину в будівництво церкви покладено 1998 року. Завершено будівництво в 2008 році.
  • Свято-Покровська церква — найстаріший з нині діючих храмів міста. Збудована в Богополі 1805 року в стилі класицизму. У 1839 році поруч з церквою побудовано дзвіницю[4].

Друковані видання[ред.ред. код]

Часописи «911», «Вісник Первомайська», «ТВ Всесвіт», «Обрій», «Ріатон», «Прибузький вісник», інформаційно-рекламне видання «Імідж Первомайська», рекламно-інформаційний часопис «БЕРИ» (російською мовою).

Галерея[ред.ред. код]

Видатні особистості міста[ред.ред. код]

У Первомайську народилися:

У Первомайську поховані:

В місті тривалий час мешкали:

Почесні громадяни міста[5][ред.ред. код]

  1. Антонюк Андрій Данилович — член Національної спілки художників України, заслужений художник України, народний художник України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1994) та премії імені Василя Стуса (1993).
  2. Бельський Тихін Володимирович — учасник визволення Первомайська, генерал-майор, колишній начальник штабу 13-ї гвардійської Полтавської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії.
  3. Вінграновський Микола Степанович — український поет, прозаїк, актор, кінорежисер. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1984).
  4. Волков Михайло Іванович — заступник, потім голова виконавчого комітету Первомайської міської ради (з 1970 по 1981 роки), пенсіонер республіканського значення.
  5. Григорьєва Ганна Іванівна — учасник визволення Первомайська, сержант, колишній старший радист штабу 13-ї гвардійської Полтавської ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії.
  6. Дмитрієвська Вероніка Сергіївна — учасник визволення Первомайська, старший сержант, колишній начальник радіостанції 7-ї окремої гвардійської роти зв'язку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  7. Інжеватов Михайло Прокопович — учасник визволення Первомайська, гвардії сержант, колишній помічник командира взводу 25-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії (прапороносець дивізії).
  8. Капацина Василь Миколайович — меценат, начальник Миколаївського морського торговельного порту.
  9. Коцуба Володимир Васильович — музикант і музичний педагог, відмінник освіти України, лауреат обласної премії імені Миколи Аркаса.
  10. Кривицький Леонід Григорович — колишній тренер Первомайської ДЮСШ з футболу, заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури і спорту України.
  11. Кульова-Школьник Євдокія Семенівна — учасник визволення Первомайська, гвардії капітан медичної служби, колишній лікар-хірург 5-го окремого гвардійського медико-санітарного батальйону 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  12. Медведєв Федір Миколайович — колишній директор первомайських машинобудівних заводів імені 25 Жовтня та «Фрегат».
  13. Мочалов Валентин Йосипович — учасник визволення Первомайська, гвардії полковник (колишній лейтенант), колишній командир взводу 7-ї окремої гвардійської роти зв'язку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  14. Осипов Валентин Маркович — генерал-майор, почесний голова Первомайської міської Ради ветеранів війни та праці.
  15. Подолинний Федір Григорович — учасник визволення Первомайська, гвардії генерал-майор, колишній заступник командувача 5-ї гвардійської армії.
  16. Самчук Іван Оникійович — учасник визволення Первомайська, полковник, колишній начальник штабу 32-го гвардійського стрілецького корпусу.
  17. Толубко Володимир Борисович — генерал-полковник, заслужений працівник освіти України.
  18. Тофан Віктор Васильович — колишній тренер Первомайської ДЮСШ з велоспорту, майстер спорту, заслужений тренер України.
  19. Уланов Борис Петрович — учасник визволення Первомайська, старший сержант, колишній командир гармати 22-го гвардійського повітряно-десантного полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  20. Федоров Леонід Григорович — директор заводу «Фрегат», заслужений машинобудівник України, лауреат Державної премії СРСР.
  21. Хабаров Михайло Васильович — учасник визволення Первомайська, гвардії старший лейтенант, колишній командир 7-го окремого гвардійського винищувального протитанкового дивізіону 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.
  22. Шингарьов Сергій Ісидорович — учасник визволення Первомайська, гвардії полковник, колишній начальник розвідки полку 8-ї гвардійської повітряно-десантної Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» — Киев: Институт истории академии наук УССР, 1981.
  • Войтенко В. Л. «На три держави півень тут співав…» — Первомайськ, 2007.
  • Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне» (очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области) — Одеса: Маяк, 1982.
  • «Золоті зірки Миколаївщини» (енциклопедичне видання) — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. ISBN 966-336-033-X

Посилання[ред.ред. код]