Перейти до вмісту

Гумус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Перегній)
Шари ґрунту — найтемніша частина — гумусовий горизонт А (за сучасною індексацією, прийнятою в Україні, — Н), горизонт О (або горизонт Д) (з самого верху) — дернина; під гумусовим горизонтом — перехідний В (або НР), материнська порода — горизонт С (або Р)
Витяжка гумусових речовин - органічні колоїди ґрунту переведені у стан золю шляхом витіснення багатовалентних катіонів розчином хлористого калію. Дослідження органічної речовини чорноземних ґрунтів проведені на кафедрі ґрунтознавства ДБТУ.

Гу́мус, перегній (лат. humus — «земля», «ґрунт») — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації.

Всі органічні речовини ґрунту можна систематизувати на дві основні групи. Перша група речовин входить до складу органічних залишків; вони є, продуктами їх розпаду або продуктами життєдіяльності ґрунтової біоти (білки і амінокислоти, прості та складні вуглеводи, органічні кислоти різної природи, жири, воски, смоли, лігнін, ензими, вітаміни та ін). В сумі органічні сполуки індивідуальної природи складають у мінеральних ґрунтах приблизно 10-15% від загального запасу органічних речовин. Однак головна частка органічної частини ґрунту представлена власне гумусовими речовинами. Ця група речовин становить у мінеральних ґрунтах до 85-90% від загального запасу органіки. З ґрунту, а також зі складу гумінових кислот і кислих розчинів, було виділено та ідентифіковано кілька десятків різноманітних органічних сполук. Комплекс органічних сполук коричневого, бурого і жовтого кольору, що виділяються з ґрунту розчинами кислот, лугів, нейтральних солей чи органічними розчинниками, називається гумусові речовини. В основу поділу гумусових речовин на групи приймають колір і ставлення до розчинників. Однак ці принципи розподілу не можуть бути прийняті беззастережно. Гумусові речовини поділяють на такі групи: гумінові і ульмінові кислоти; кренові і апокренові кислоти (фульвокислоти); гіматомеланова кислота; гумін і ульмін. Лише невелика частка гумусових речовин присутня в ґрунті у вільному стані більшість зв’язані із рухомими півтора оксидами та кальцієм руйнування цих зв'язків призводить до переходу гумусових речовин у розчин (пептизації) все це є активною формою гумуса, що відповідає за структуроутворення. Значно більша частина органічних колоїдів у міцних хімічних зв’язках з мінеральною частиною ґрунту і є пасивною формою гумусу. Остання в результаті заміщення у ґрунті обмінного кальцію не пептизується і не переходить у розчинний стан (відповідає за водотривкість ґрунтових агрегатів)[1].

Попри більш як двохсотлітню історію дослідження гумусу, на сьогодні ще немає єдиного трактування цього терміна. Термін «гумус», окрім як для характеристики органічної частини ґрунту, інколи використовують і для інших скупчень органічних речовин, що утворилися в результаті часткової трансформації відмерлих рослинних рештків: торфу, компостів, підстилок. Однак на думку Л. А. Александрової, термін «гумус» треба вважати виключно ґрунтовим і називати ним ту частину органічних речовин ґрунту, яка втратила анатомічну будову вихідних рослинних решток, зазнала процесів гуміфікації, сформувала гумусові горизонти, рівномірно забарвлюючи мінеральну масу в темний колір (тобто власне гумусові речовини).

Кількість гумусу в ґрунті визначають у %, а запаси у т/га.

Родючість ґрунту залежить від кількості гумусу в ґрунті. Чим більше гумусу, тим більше забезпечені рослини поживними речовинами, тим краще вони ростуть. Ґрунт, в якому менше ніж 1 % гумусу, вважається неродючим або потенційно родючим

Коефіцієнт профільного нагромадження гумусу, або КПНГ — співвідношення між умістом гумусу в профілі ґрунту та кількістю фізичної глини в ньому, і коефіцієнт відносної акумуляції гумусу (КВАГ), тобто співвідношення між умістом гумусу й фізичної глини в шарі 0-30 см, віднесеної до 10 % останньої.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Практикум з ґрунтознавства: навч. посібник /за ред. Д. Г. Тихоненка і В. В. Дегтярьова. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 448 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Александрова Л. Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансформации / Л. Н. Александрова. — Л. : Наука, 1980. — 288 с.
  • Дегтярьов В. В. Гумус чорноземів Лісостепу і Степу України монографія / В. В. Дегтярьов; за ред. д-ра. с.-г. н., проф. Д. Г. Тихоненка Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва Харків: Майдан, 2011.– 360 с.
  • Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 432 с. (с. 82—83)
  • Ґрунтознавство: підруч. / Тихоненко Д. Г., Горін М. О., Лактіонов М. І. та ін.; за ред. Д. Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 703с. ISBN 966-8081-37-4
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Ожован О. О., Михайлюк В.І. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Північно-Західного Причорномор’я. Одеса: Інтерпрінт, 2017. 133 с.
  • Підвальна Г. С. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя: Монографія // Г. С. Підвальна, С. П. Позняк. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. — 192 с.
  • Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.
  • Практикум з ґрунтознавства: Навчальний посібник / За редакцією професора Д. Г. Тихоненка.— 6-е вид., перероб. і доп.— X.:Майдан. 2009. ISBN 978-966-372-290-0.
  • Реймерс Н. Ф. Основные биологические понятия и термины. — М. : Просвещение, 1988. — 319 с. (с. 90). — ISBN 5-09-000278-9
  • Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. — М. : Просвещение, 1990. — 637 с. (с. 106, 348). — ISBN 5-244-00450-6
  • Экологический энциклопедический словарь. / И. И. Дедю. — Кишинев : Глав. ред. МСЭ, 1990. — 408 с. (с. 81). — ISBN 5-88550-006-1

Посилання

[ред. | ред. код]