Перегу-Маре
| село | |
|---|---|
| Перегу-Маре Peregu Mare | |
| Країна |  Румунія
|
| Повіт |  Арад
|
| Комуна | Перегу-Маре |
| Код SIRUTA | 11646 |
| Поштові індекси | 317240 |
| Телефонний код | +40 257 (Romtelecom, TR) +40 357 (інші оператори) |
| Координати | 46°13′54″ пн. ш. 20°54′30″ сх. д.H G O |
| Висота | 104 м.н.р.м. |
| Населення | 901 (2002) |
| Розташування | |
 
| |
| |
Перегу-Маре (рум. Peregu Mare) — село у повіті Арад в Румунії. Адміністративний центр комуни Перегу-Маре.
Село розташоване на відстані[1] 451 км на північний захід від Бухареста, 32 км на захід від Арада, 58 км на північний захід від Тімішоари.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2002 року у селі проживала 901 особа.
Національний склад населення села[2]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| словаки | 327 | 36,3% |
| румуни | 302 | 33,5% |
| німці | 78 | 8,7% |
| чехи | 68 | 7,5% |
| українці | 62 | 6,9% |
| угорці | 38 | 4,2% |
| цигани | 24 | 2,7% |
Рідною мовою назвали[3]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| румунська | 339 | 37,6% |
| словацька | 310 | 34,4% |
| німецька | 72 | 8,0% |
| чеська | 67 | 7,4% |
| українська | 49 | 5,4% |
| угорська | 42 | 4,7% |
| циганська | 20 | 2,2% |
Історія[ред. | ред. код]
Давня українська назва цього села — Німецький Перег.[4] Українська громада Перегу-Маре — нащадки переселенців з історичного Закарпаття: Шариський комітат, сучасна Східна Словаччина.[4] У 1903 р. Перегу-Маре в рамках своєї фольклористичної експедиції відвідав відомий український вчений Володимир Гнатюк. Основним оповідачем фольклору для В. Гнатюка в цьому селі був Осиф Гій.[4] Зібрані матеріали науковець опублікував у 25 томі «Етнографічного Збірника»[5] У 1971—1982 рр. слідами В. Гнатюка пройшов власною експедицією вчений Микола Мушинка, але зібрані ним матеріали поки неопубліковані.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- ↑ Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською) . Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
- ↑ Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською) . Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
- ↑ а б в г Мушинка, Микола (2012). Володимир Гнатюк (Українська) . Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. с. 74. ISBN 978-966-10-2216-3.
- ↑ Файл:Етнографічний збірник Т.25.pdf — Вікіджерела (PDF). uk.wikisource.org. Процитовано 18 березня 2020.
|
Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |