Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР»

Приєднання Криму до України — передача Кримської області РРФСР до складу УРСР, що відбулася на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року.

Історія[ред. | ред. код]

Незважаючи на те, що видання указу часто називають особистою ініціативою тісно пов'язаного з Україною Першого секретаря ЦК КПРС М. С. Хрущова, сучасні історики стверджують, що таке твердження не відповідає істині[1]. Як вважають деякі українські дослідники, ця передача виявилася вимушеною мірою через важку економічну ситуацію на півострові, викликаною післявоєнною розрухою та браком робочої сили після депортації кримських татар[2], а переселенці з російських регіонів не мали навичок господарювання в степових зонах Криму. Тому в 1954 Кримська область була передана Україні з наступним формулюванням: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР». 25 січня 1954 на засіданні Президії ЦК КПРС було затверджено проект Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР. Перший секретар Кримського обкому КПРС Павло Титов, який виступив проти передачі області до складу Української РСР, був знятий з посади та відправлений в Москву на посаду заступника міністра сільського господарства РРФСР[3][4].

5 лютого 1954 Президія Верховної Ради РРФСР ухвалила передати Кримську область Українській РСР.

Протокол № 41 засідання Президії Верховної Ради РРФСР

5 лютого 1954

"Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю й Українською РСР, Президія Верховного Ради РРФСР постановляє: Передати Кримську область зі складу РРФСР до складу Української РСР.

Цю постанову внести на затвердження Президії Верховної Ради СРСР[5].

19 лютого 1954 Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». 26 квітня того ж року Верховна Рада СРСР законом «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» затвердила указ Президії і внесла відповідні зміни до статті 22 і 23 Конституції СРСР[6] (Головував на засіданні про передачу Кримської області Г. М. Маленков[7][8]; указ від 19 лютого та закон від 26 квітня підписав голова Президії Верховної Ради СРСР К. Є. Ворошилов).

У складі радянської України Кримська область перебувала в 1954—1991 роках. У 1991 році за результатами референдуму була відновлена 12 лютого Кримська АРСР тепер у складі УРСР. В подальшому планувалось її входження до СНД, відповідно до нового Союзного договору. 5 травня 1992 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла декларацію «Акт про проголошення державної самостійності Республіки Крим». Цей та інші документи не відповідали конституції України тому в березні 1995 року Верховна Рада України відмінила дію конституції Автономної Республіки Крим.[9]

Верховна Рада РФ своєю постановою від 21 травня 1992 року «Про правову оцінку рішень вищих органів державної влади РРФСР щодо зміни статусу Криму, прийнятих у 1954 році» визнала постанову Президії Верховної Ради РРФСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» такою, що не відповідала Конституції РРФСР, а тому не може мати юридичної сили[10]. Щодо Севастополя 9 липня 1993 року Верховна Рада РФ ухвалила постанову «Про статус міста Севастополя», якою надала місту федеральний статус[11].

5 грудня 1994 року Будапештським меморандумом зафіксовано відмову України від ядерної зброї. Країни гаранти, в тому числі РФ, зобов'язались, згідно з чинним договором, поважати і захищати територіальну цілісність України, тобто РФ офіційно не мала територіальних претензій до України.

Наслідки[ред. | ред. код]

Демографія[ред. | ред. код]

У період входження Криму до Української РСР, в період між переписами 1959 і 1989 у національному складі республіки зміни були незначними:

  • 1939 — 1 123 800 осіб (49,6 % росіян, 19,4 % кримських татар, 13,7 % українців, 5,8 % євреїв, 4,5 % німців, 1,8 % греків, 1,4 % болгар, 1,1 % вірмен, 0,5 % поляків)
  • 1959 — 1 201 500 осіб (71,4 % росіян, 22,3 % українців, 2,2 % євреїв, 0,1 % поляків)
  • 1979 — 2 135 900 осіб (68,4 % росіян, 25,6 % українців, 1,1 % євреїв, 0,7 % кримських татар, 0,3 % поляків, 0,2 % вірмен, 0,2 % греків)
  • 1989 — 2 430 500 осіб (67,1 % росіян, 25,8 % українців, 1,6 % кримських татар, 0,7 % євреїв, 0,3 % поляків, 0,1 % греків)

При цьому кількість осіб, що вважали українську мову рідною станом на 1989 рік становила лише 13,1 %.

Істотні зміни національного складу, що засвідчили переписи 1939 і 1959, пов'язані Депортацією кримських татар у травні 1944 році, а також депортацією інших національних меншин у червні 1944. Обидві операції відбувалися, однак, за часів входження Криму до складу РРФСР.

Економіка[ред. | ред. код]

За часів входження Криму до складу Української РСР в Криму були збудовані:

Міфи щодо нелегітимності передачі Криму[ред. | ред. код]

Кримська область[ред. | ред. код]

В російських джерелах набула значного поширення думка про те, що приєднання Криму до України було нелегітимним з точки зору радянського законодавства[12]. Зокрема зазначається, що згідно зі статтею 18 Конституції СРСР, що діяла станом на 1954 рік, територія республік не могла бути змінена без їх згоди. Хоча такі згоди й були оформлені з боку обох республік у вигляді постанов Президій їх Верховних Рад, однак згідно зі статтею 33 Конституції РРФСР, що містила перелік повноважень Президії Верховної Ради РРФСР, остання повноважень на прийняття рішень щодо зміни меж РРФСР не мала[13][14][15]; відповідно до статей 14, 31 це питання перебувало у віданні Верховної Ради[16].

В той же час дослідники відмічають, що 2 червня 1954 року на найближчій — п'ятій сесії Верховної Ради РРФСР делегати одностайно проголосували за приведення російської Конституції у відповідність із загальносоюзною, а саме щодо зміни статті 14 Конституції РРФСР і вилучення з неї Кримської області. Таким чином Верховна Рада РРФСР зафіксувала свою згоду на передачу Кримської області до УРСР. Право на зміни конституції РРФСР закріплювалися ст. 151 конституції РРФСР, відтак із публікацією закону «Про внесення змін і доповнень до статті 14 Конституції (Основного Закону) РРФСР» приєднання Криму до Української РСР було завершено[12].

Севастополь[ред. | ред. код]

Існують також і міфи про нелегітимність входження міста Севастополь до складу Української РСР. Зокрема в російських джерелах вказується на те, що Кримська область була передана до складу Української РСР без зазначення статусу Севастополя, що був на той момент містом республіканського підпорядкування РРФСР[17], а постанова Президії Верховної Ради РРФСР від 29.10.1948 N 761/2, в якій говорилося про виведення Севастополя зі складу Кримської області не скасовувалася[18][17].

Натомість, правовий статус Севастополя як міста республіканського підпорядкування не був закріплений у конституції РРФСР. Дослідники також зазначають, що виокремлення міста не означало зміну кордонів Кримської області[19]. У збірниках «СССР. Административно-территориальное деление союзних республик» від 1947, 1949 і 1954 років вказується абсолютно ідентична площа території Кримської області — 26,0 тис. км². Після приєднання Криму до України 1954 року Севастополь на політико-адміністративних картах вказується територією УРСР. Документ адміністративно-територіального поділу СРСР 1954 року визначає в м. Севастополі три окремі райони: 1. Корабельний, 2. Північний (Северный), 3. Сталінський. Водночас відносить місто Севастополь до складу Української РСР і називає його містом республіканського підпорядкування.

В конституціях РРФСР та УРСР правовий статус Севастополя був закріплений 1978 року. Так, 12 квітня 1978 Верховна Рада РРФСР прийняла нову Конституцію, де в статті 71 були вказані лише 2 міста республіканського підпорядкування РРФСР: Москва та Ленінград, що підтверджувало, що Севастополь, як місто республіканського підпорядкування РРФСР, вищий законодавчий орган РРФСР не розглядає. 20 квітня 1978 Верховна Рада УРСР прийняла Конституцію, в якій Севастополь був вказаний як місто республіканського підпорядкування Української РСР (ст. 77 Конституції УРСР).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Эхо Москвы — Дорогой наш Никита Сергеевич
  2. Каким был «подарок Хрущева». Как Украина отстроила Крым.
  3. http://www.kr-eho.info/index.php?name=News&op=article&sid=11354
  4. Офіційний сайт газети Радянська Росія — ЗАБУТИЙ ПАТРІОТ КРИМУ. Архів оригіналу за 14 березень 2014. Процитовано 21 квітень 2014. 
  5. Передача Крыма
  6. Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР. Архів оригіналу за 18 березень 2014. Процитовано 21 квітень 2014. 
  7. Из протокола N 49 заседания Президиума ЦК КПСС о передаче Крымской области из состава РСФСР в состав УССР. Как это делалось. Российская газета. 2004-02-19. Архів оригіналу за 2014-03-29. Процитовано 2014-03-29. 
  8. Кречетников А. (2014-02-18). "Царский подарок": 60 передаче Крыма Украине. BBC. Архів оригіналу за 2014-03-19. Процитовано 2014-03-19. 
  9. Про Постанову Верховної Ради Республіки Крим "Про Акт про проголошення державної самостійності Республіки Крим". rada.gov.ua. 
  10. Постановление Верховного Совета Российской Федерации «О правовой оценке решений высших органов государственной власти РСФСР по изменению статуса Крыма, принятых в 1954 году». Собрание законодательства Российской Федерации. 21 травня 1992. Архів оригіналу за 6 жовтень 2016. Процитовано 16 листопада 2016. (рос.)
  11. Постановление Верховного Совета Российской Федерации «О статусе города Севастополя». Собрание законодательства Российской Федерации. 9 липня 1993. Процитовано 16 листопада 2016. (рос.)
  12. а б Мифы о незаконности передачи Крыма в 1954 году
  13. Конституция (Основной Закон) Российской Советской Федеративной Социалистической Республики (утверждена постановлением Чрезвычайного XVII Всероссийского Съезда Советов от 21 января 1937 р.). Глава III. Высшие органы государственной власти Российской Советской Федеративной Социалистической Республики
  14. 60 ЛЕТ НАЗАД, 19 ФЕВРАЛЯ 1954 ГОДА, НАШ КРЫМ БЫЛ ПЕРЕДАН ИЗ СОСТАВА РСФСР В СОСТАВ УКРАИНСКОЙ ССР
  15. Конституция (Основной закон) Союза Советских Социалистических Республик (утверждена постановлением Чрезвычайного VIII Съезда Советов Союза Советских Социалистических Республик от 5 декабря 1936 р.) в редакции от 8 августа 1953 р. Глава III. Высшие органы государственной власти Союза Советских Социалистических Республик
  16. Передача Крыма
  17. а б 3.3. Проблема статуса Севастополя после распада СССР // Фёдоров А. В. Правовой статус Крыма: Правовой статус Севастополя. — М.: Изд-во Московского университета, 1999. — 53 с.
  18. К вопросу о статусе Крыма и Севастополя: Крымская АССР не была национальной
  19. Історія процесу перепідпорядкування Кримської області Україні

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]