Передача організації мовлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Програма (переда­ча) організації мовлення — це об'єктивна форма використання творчого результату суб'єкта авторського та (або) суміжних прав, яка здійснюється організацією ефір­ного чи кабельного мовлення за допомо­гою відповідних технічних засобів і може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазна­ченої передачі зображення чи звуки не мо­жуть бути сприйняті [1].
Існує визначення передачі як резуль­тату організаційних, фінансових та тех­нічних зусиль організацій мовлення, спрямованих на створення відносно ці­лісних та завершених інформаційних частин, що адресовані певній аудиторії глядачів і (або) слухачів [5]. При цьому складовими частинами передачі можуть бути як творчі, так і не творчі результа­ти. У тих випадках, коли складовою час­тиною передачі є творчий результат (ав­торський твір), то організація мовлення повинна в установленому законом поряд­ку отримати право на використання цьо­го твору (творів).
Окремі дослідники суміжних прав вка­зують, що поняття «передача» може вико­ристовуватися у двох значеннях:
1) пере­дача може розглядатися як технічний процес розповсюдження програмного змісту шляхом електромагнітних хвиль (радіотрансляція, телевізійна трансляція, супутникова трансляція тощо) або за до­помогою кабеля. Таким чином, передача являє собою процес, що здійснюється за­вдяки діяльності організації мовлення, який спрямований на подання публіці певного матеріалу (у вигляді звуків та (або) зображень);
2) передача може розгля­датися як об'єкт розповсюдження, про­грамний зміст, об'єкт мовлення [6].
Основу функціонування організацій мовлення складає здійснення трансляції користувачам (споживачам) створених ними чи іншими особами передач або програм. Завдяки діяльності таких орга­нізацій численні радіослухачі та теле­глядачі мають можливість сприймати різноманітну за змістом, обсягом та фор­мою вираження інформацію (новини, фільми, шоу, концерти, вистави, спор­тивні змагання тощо). Створення відпо­відних сигналів, їх трансляція (ретранс­ляція) потребують здійснення значних матеріальних, фінансових та організа­ційно-технічних витрат, залучення вели­кої кількості фахівців та допоміжного персоналу. Всі зазначені витрати та тех­нічні і інтелектуальні зусилля здійсню­ються організаціями мовлення. При цьо­му виникає ситуація, за якої резуль­татами діяльності таких організацій до­сить легко можуть скористатися інші особи, не докладаючи практично ніяких зусиль та не витрачаючи значних кош­тів. У зв'язку з цим виникла необхідність у правовому забезпеченні прав організацій мовлення, що реалізовано шляхом законодавчого визнання пере­дач (програм) об'єктами суміжних прав [2].

Законодавство[ред.ред. код]


Законодавство України не дає юридич­ного визначення передачі та програми ор­ганізації мовлення як об’єкта суміжного права, однак закріплює визначення орга­нізації мовлення, якою є організація ефірного мовлення чи організація кабель­ного мовлення. В свою чергу, організація ефірного мовлення визначається як теле - радіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних пере­дач і програм мовлення (як власного ви­робництва, так і виробництва інших орга­нізацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь - якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників). Організа­ція кабельного мовлення здійснює, відпо­відно, аналогічні дії, тільки шляхом пере­дачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабеля (провідникового, опто­волоконного чи іншого виду) (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Із Цивільного Кодексу України говориться у Статті 455. Використання передачі (програми) організації мовлення [3]:
1. Використанням передачі (програми) організації мовлення є:
1) здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення;
2) записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;
3) відтворення запису передачі (програми) організації мовлення;
4) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.
2. Використанням передачі (програми) організації мовлення є також інші дії, встановлені законом.
Можна ознайомитись детальніше із темою «Передача організаційної мовлення» на Кафедрі інновацій та інформаційної освіти [4.].

Джерела[ред.ред. код]

  1. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. — 3-те вид., пере — роб. і допов. / за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — Т. І. — С. 750.
  2. ПЕРЕДАЧІ (ПРОГРАМИ) ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ ЯК ОБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, УДК 347.78.031 Тетяна Вахонєва [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.pravnuk.info/urukrain/1357-peredachi-programi-organizacij-movlennya-yak-ob-yekti-prava-intelektualno-vlasnosti.html
  3. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://uatm.ua/zakony/zakony-ukrainy/tsiv%B3lniy-kodeks-ukra%BFni-kniga-chetverta-pravo-%B3ntelektualno%BF-vlasnost%B3
  4. Кафедра інновацій та інформаційної діяльності в освіті Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.kiido.npu.edu.ua/ua/
  5. Сергеев А. П. Зазнач. праця. — С. 353.
  6. Бузова Н. В. Исключительные права организаций вещания в зарубежном, международ­ном частном и российском праве: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н. В. Бузова ; Моск. гос. ун-т им. Н. В. Ломоносова. — М., 2006. — С. 32—33.