Передмірка

село Передмірка
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Громада	Борсуківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61020010070043653
Облікова картка	Передмірка
Основні дані
Засноване	1482
Населення	721
Територія	2.940 км²
Густота населення	245.24 осіб/км²
Поштовий індекс	47411
Телефонний код	+380 3549
Географічні дані
Географічні координати	49°53′30″ пн. ш. 25°54′02″ сх. д.H G O
Водойми	Горинь
Місцева влада
Адреса ради	47411, с. Передмірка
Карта
	Передмірка
	Передмірка
Мапа
	Передмірка у Вікісховищі

Пере́дмірка — село в Україні, у Борсуківській сільській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Горинь, на півдні району. Раніше вживалась також назва Перемірка.^[1] Вище за течією на відстані 0,5 км розташоване с. Снігурівка, нижче за течією на відстані 1,5 км — с. Борщівка.

У вересні 2016 року ввійшло до складу Борсуківської сільської громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Борсуківської сільської громади.^[2]

Історія[ред. | ред. код]

Село Передмірка

Село було свідком багатьох історичних подій. Як відомо, по Кременеччині (а також по території нашого села) в 1241 році пройшов зі своєю ордою хан Батий, лишаючи після себе суцільні згарища.

Коли Данило Романович став князем Галичини і Волині, він почав боротьбу (1263—1264) з татарським воєводою Куремсою, який хотів зруйнувати Крем'янець. 1260 року воєводою став Бурундай. Прийшовши на Волинь, він звелів Данилові йти з військом на Литву й поруйнувати фортеці у Львові, Стожку, Дучську, Володимирі, а також у Кременці. Під час цих подій, татари побували і в нашому селі. Після смерті останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ (1316—1340), Галичина і Волинь стають тереном, на якому відбуваються безперспективні криваві сутички між турками, поляками й литовцями за українські землі, які не оминули і село Передмір. Найбільшим лихом для нашого народу і населення села були напади татар і турків. Щороку ті орди трьома шляхами йшли на наші землі за ясиром (невільниками). Один з тих шляхів проходив через Збараж (Токи-Збараж-Львів), близько села Передмір. Підраховано, що з XIII до XVII ст. (1241—1649) на Поділля і Волинь було вчинено 207 нападів татар і турків.

1494 року Волинню з мечем і вогнем пройшли кримські татари. 1512 року кримський хан Менглі-Гірей грабував села нашої околиці. Поблизу с. Лопушно його 26-тисячне військо було розгромлене військом князя Костянтина Острозького.

Замок Передмірка з'явився в другій половині 1540-х років зусиллями Федора (молодшого) Михайловича Вишневецького. У листі 1544 р. дружині на третину володінь князь згадує замки й міста Дорофіївці і Вербовець та село Передмірка, а в аналогічному записі 1549 р.— замок Передмірка, тоді як під назвою Вербовець—тільки двір і місто, а про Дорофіївці взагалі мовчить.

У вересні 1549 р. під час нападу татар Федір Михайлович Вишневецький потрапив із дружиною в полон до татар і помер у неволі.

За повідомленням Станіслава Оріховського у своїх «Анналах», ординці спалили замок, наносивши під його стіни хмизу й соломи, отже, це була дерев'яно-земляна споруда. Оскільки Федір Вишневецький не залишив нащадків, володіння перейшли на брата Олександра й синів брата. Маєток Передмірка перепав Олександру Михайловичу, а далі його синові Олександру Олександровичу. За листом останнього дружині, 1565 р. йому належали кільканадцять поселень у межиріччі Горині й Жираку, одним з яких було село Передмірка. Після Олександра Олександровича (†1577) маєтки успадкував син Адам, а далі вони перейшли на внучку Кристину, яка спочатку була одружена із Миколаєм Єло-Малинським, потім — за Петром із Журова Даниловичем, а з 1645 р. сиділа на вдовиному стільці (†1654) (допис: Гаврада Т. М.).

За реєстром подимного 1629 р., Передмірка входила у Вишневецький маєток пані Кристини Малинської. Чи відбудовував хто замок, джерела мовчать (допис: Гаврада Т. М.).

1676 року турки і татари під проводом Ібрагима Шишмана руйнували наші села і захопили Збараж. Особливо численні напади були 1608, протягом1670—1689 рр. 4 райони (Мельнице-Подільський, Чортківський, Товстенський, Бучацький) були захоплені татарами і турками разом з Кам'янцем-Подільським (1679—1689). Ці землі захопив султан Магомет із 300-тисячним військом. 18 (28) жовтня 1672 року в Бучачі був підписаний мирний договір, і турки вийшли з усієї території.

Уродженці[ред. | ред. код]

Комаринець Теофіль Іванович — український літературознавець, фольклорист, доктор філологічних наук, професор.
Кутрань Анатолій Автономович — депутат Верховної Ради УРСР 8-10-го скликання.
Гнатович Тамара Михайлівна — українська письменниця.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Peremirka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 958. (пол.). — S. 958. (пол.)
↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Peremirka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 958. (пол.). — S. 958. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Peredmirka.at.ua Офіційний сайт села Передмірка

[1] Peremirka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 958. (пол.). — S. 958. (пол.)

[2] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.

[1]

[2]