Передок (артилерія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легкий передок польової артилерії з малим зарядним ящиком. Попереду видно шворінь для хобота лафета. Росія, 1805 рік

Передо́к[1] — підресорений або жорсткий візок, який уживався для опори хоботової частини станин гармат (мінометів) у похідному стані. У сучасній артилерії майже вийшов з ужитку[2].

До XIX століття[ред. | ред. код]

Передки з'явилися тоді, коли стволи гармат були споряджені цапфами і поміщені на двоколісні візки з дишлами — прообрази лафетів. Перші передки являли собою прості повози з шворнем, на який надівали хобот — дишло гарматного візка-лафета. Зарядні ящики могли перевозити на хоботі лафета: сам передок не був пристосований для цієї мети.

Тривалий час не існувало спеціальних візків для боєприпасів, ядра і порох перевозили на звичайних возах. Уперше впроваджені зарядні ящики в Російській армії напочатку XVIII ст.: це були дерев'яні двосхили короби на двох колесах, розділені на гнізда. У Західній Європі зарядні ящики з'явилися в другій половині XVIII ст. в Англії.

XIX століття[ред. | ред. код]

Передок з малим зарядним ящиком і візок великого зарядного ящика
Гірська гаубиця і зарядний ящик

Передок гармат XIX ст. являв собою безкузовний двоколісний візок з дишлом і стельвагою. У задній частині передка знаходився шворінь — залізний стрижень, на який надівали хобот лафета[3]. Зверху устанавлювали малий зарядний ящик. Для перевезення великокаліберних гармат два передки могли зчіплювати в чотириколісний візок.

У 1845 році двосхилі ящики в Російській армії змінили на плоскі за прикладом західноєвропейських країн: це уможливило розміщати на ньому обслугу на марші. У 1876 році впроваджений чотириколісний зарядний ящик (з передком). На початку XX століття зарядні ящики стали робити броньованими.

Великий зарядний ящик поміщали на окремому візку — двоколісному чи чотириколісному. Усередині ящик був поділений перегородками на гнізда, де вкладалися заряди, а поверх них клали заряди в картузах і бляшаних циліндрах, що займали, таким чином, верхній нерозгороджений простір ящика. Для перевезення двоколісного використовували такий же передок, як і для гармати; причеплення візка до передка здійснювалося за допомогою особливого дишля (гряділя, стріли) зі шворневою лійкою[4]. Візок великого зарядного ящика відрізнявся від передка більшою довжиною рами, а його власний передок замість дишля міг споряджатися голоблями (для перевезення великих зарядних ящиків у Росії використовувалися тройки). Зверху на зарядний ящик могли кріпити запасне колесо, а на його дишлі — ящик з допоміжним приладдям. Кожній гарматі належало мати свій великий зарядний ящик. Артилерійська обслуга могла на марші розміщатися на зарядних ящиках, але частіше за все гарматники йшли пішки — швидкість пересування військ це цілком дозволяла. У кінній артилерії обслуга їхала на конях.

Передок польової гармати везли запрягом з 1-3 пар коней. Правили ними верхівці-форейтори: вершник розміщався на лівому коні кожної пари і управляв правим за допомогою довгих поводів. Попереду переднього виносу їхав феєрверкер — командир гармати[5].

По прибутті на вогневу позицію давалася команда «Стій! З передків геть», за якою верхові зупиняли коней, а каноніри знімали хобот зі шворня. Передок розвертали і відводили в ближній тил[6]. Під час ведення вогню передок розташовували приблизно в двох метрах позаду гармати (у 1820-х роках зазвичай не ближче ніж 30 кроків)[6], а великий зарядний ящик з його передком розміщали далі — частіше за якимось природним захистком. На початку бою боєживлення здійснювалося з малого зарядного ящика на передку гармати, і лише після виснаження боєприпасів його замінювали на ящик, принесений зі схованки.

Розроблені для транспортування артилерії, передки використовувалися і для інших цілей, наприклад, перевезення похідних кузень, возів зі запчастинами, теслярським і лимарським приладдям, необхідним у поході.

Передки облогової артилерії, на відміну від польових, не мали зарядного ящика. Коней запрягали парним цугом: було потрібно 6-10 коней, щоб транспортувати облогову гармату або гаубицю[7].

У гірській артилерії початку XX століття застосовувалися безколісні передки: вони складалися із залізної вилки, основа якої споряджалася шворнем для лафета, а гілки — циліндрами, у які вставлялися кінці голобель[8].

XX століття[ред. | ред. код]

У зв'язку зі зникненням кінної тяги в артилерії, переходом на механізовану тягу, передки поступово виходять з ужитку — оскільки багато які сучасні артилерійські тягачі уможливлюють проводити пряме буксирування гармат і мінометів. Передок гармат другої половини XX ст. являє собою раму з двома колесами, споряджену дишлом спереду та гаком ззаду для причіпляння станин. На відміну від передків XIX ст. на них не завжди передбачається установлення зарядного ящика.

У культурі[ред. | ред. код]

  • Візки з великими зарядними ящиками (англ. caissons), причеплені до передків, використовують під час офіційних похоронів у США замість лафетів.
  • The Army Goes Rolling Along — офіційний гімн американської армії, являє собою змінений варіант гімна польової артилерії The Caissons Go Rolling Along («Зарядні ящики виступають разом»).

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Передок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Передок орудийный (рос.)
  3. Шворень // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. Александр Берназ. Русская армия: Оснащение. bibcity.ru. Процитовано 20 червня 2018. 
  5. Артиллерийские строи // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого[ru] [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  6. а б Преснухин, Михаил. Описание действий номеров орудийных расчетов русской артиллерии начала XIX века при выполнении приёмов заряжания и стрельбы.. fligel-rota.ru. Флигель-рота. Процитовано 1 квітня 2020. 
  7. Запряжка лошадей // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого[ru] [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  8. Станок или лафет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Джерела[ред. | ред. код]