Перекоп (місто)
| місто Ор-Капи (Перекоп) | |
|---|---|
.JPG) | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Перекопський район |
| Рада | Армянська міська рада |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1509 |
| Існувало до | 1920 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°08′50″ пн. ш. 33°41′25″ сх. д.H G O |
| Карта | |
.svg)  Ор-Капи (Перекоп) | |
.svg) Ор-Капи (Перекоп) | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ор-Капи́[1][2] (крим. Or Qapı) або Переко́п — колишнє місто (до 1920 року) на Перекопському перешийку, який створює сухопутний зв'язок між Кримським півостровом і материком на території України.
Назва міста Ор-Капи означає «ворота на рові»: (крим. or — рів, траншея; qapı — двері, ворота).
Під назвою Орабазар (крим. Or Bazar — «Базар на рову») місто згадане у вірменському джерелі під 1370 роком, коли його захопив емір Мамай.[3]
Пізніша словʼянська назва «Перекоп» є калькою з кримськотатарських назв Ор-Капи та Ор (рів).[4] Однією з перших у формі Preecop зустрічається на карті Герарда Меркатора у 1613 році.[5]
Також ця назва є на карті нідерландського гравера Гесселя Ґерітца 1614 року, складеної виходячи з креслення російського царевича Федора Годунова 1600 року.
.JPG)
.jpg)
Завдяки своєму географічному положенню Перекоп завжди мав велике стратегічне значення. Крім цього він ще в давнину став багатим торговим містом через поклади солі, що знаходяться поблизу.
У нотатках Плінія Старшого I століття, докладно описується Перекоп і Перекопський перешийок під ім'ям Тафрос (дав.-гр. Ταυος — рів), згадується фортеця з великим захисним валом. Пліній Старший писав про наміри греків перетворити Тафрос у велике портове місто.
За часів Кримського ханства Перекоп був головною фортецею, що захищала Кримський півострів з боку материка. Кримський хан Менглі I Ґерай збудував тут фортецю Фераг-Кермен (радісна фортеця).[6]
Як вказував турецький мандрівник Евлія Челебі в 1660 році, Кримське ханство мало внутрішній кордон (побудований в 1-му столітті н. е. або ще раніше, тобто, приблизно за 1200 років до навали Золотої орди і захоплення нею степи і передгір'я Кримського півострова). Біля форту (криму) був вхід на півострів через Ор (міст через перекоп), не тільки кримські, але і північно-причорноморські і приазовські степи теж належали хану, але там кочували ногайці: аділь, шайдак, орміт. Вони платили подати за випас стад і доставляли до Криму масло, мед, рогату худобу, овець, ягнят та ясир (полонених).[7]
Наявність мечеті Сагіба Ґерая (1-а половина 16 ст.), що засвідчує у подорожніх записах Евлія Челебі, вказує на значні будівельні роботи, проведені за правління цього хана. Стратегічне значення Ор-Капи на той час полягало в обороні Кримського півострова від нападів кочовиків, воно також слугувало збірним пунктом для військ Кримського ханату.
У 17—18 ст. Ор-Капу захищав Крим від українських козаків і російських військ. Від 17 ст. — адміністративний центр особливого прикордонного намісництва (сергадд — головний кордон) під командуванням ор-бея (перекопського бея), на посаду якого призначали представників династії Ґераєв або кримських аристократів, зокрема ор-беєм був Тугай-бей. Фінансово-податковими справами опікувався каймакан. П. відмежовував центральні володіння Кримського ханату (Кримський півострів) від периферійних степових територій, тому останні називали «Ор ташраси» («Заорʼя»).
Населення міста, що за повідомленням Евлії Челебі мало бл. 1500 будинків і 12 мечетей, мешкало у передмісті. Там же були розташовані митниця Кримського ханату, караван-сарай, базар. В околицях з озер видобували сіль, котру під назвою «кафська сіль» вивозили у Туреччину, а також в Україну, тому тут знаходилися ханські податкові комісари (еміни). 1689 П. витримав напад російського війська під командуванням князя В. Голіцина. Унаслідок реконструкцій кінця 17 — середини 18 ст. мурований прямокутний замок оточено 2-ма лініями валів із бастіонами, проте місто здобували російські війська під командуванням генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха (1736), генерал-фельдмаршала П. Лассі (1738), генерал-аншефа князя В. Долгорукова (1771).[8]
Руїни перекопського рову і фортеці розташовані за 1 км південніше нинішнього села Перекоп.
Після окупації Криму Російською імперією Перекоп став центром однойменного повіту Таврійської губернії. Ще 1864 російська влада офіційно визнавала побутування кримськотатарської назви «Капу»/«Капи».
Фортеця (в якій стояв російський гарнізон) зберігала своє значення до поч. 19 ст. У 1835 вона скасована, після чого муровані будівлі 16—18 ст. поступово розібрали місцеві мешканці. Із спорудженням залізниці (1875), що обминула Перекоп, місто втратило економічне значення й продовжило виконувати лише адміністративні функції.[9]
У січні-березні 1920 року 4 тис. 3-го армійського корпусу Збройних сил Півдня Росії генерала Я. А. Слащева успішно обороняли Крим від атак двох радянських армій загальною чисельністю в 40 тисяч бійців за допомогою винахідливої тактики свого командира, раз за разом віддаючи більшовикам Перекоп, громлячи їх уже в Криму, і потім виганяючи з нього назад до степу.
Наприкінці 1920 року, коли Червона армія штурмувала перекопські укріплення Російської армії Врангеля, місто Перекоп піддалося дуже сильним руйнуванням і було стерте з лиця землі. Згодом поруч виникло село Перекоп, назване на згадку про зруйноване місто.
- У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустанзі» (англ. Through Russia on a Mustang).[10]
- ↑ також Ор-Капу́
- ↑ ОР-КАПУ - МІСТО-ФОРТЕЦЯ. resource.history.org.ua. Процитовано 20 вересня 2025.
- ↑ ПЕРЕКОП. resource.history.org.ua. Процитовано 22 вересня 2025.
- ↑ Галенко, О. І.; Вортман, Д. Я. (12 грудня 2023). Перекоп. Енциклопедія Сучасної України (укр.).
- ↑ Antique map of Ukraine - Crimea by G. Mercator | Sanderus Antique Maps - Antique Map Webshop. sanderusmaps.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2025.
- ↑ Галенко, О. І.; Вортман, Д. Я. (12 грудня 2023). Перекоп. Енциклопедія Сучасної України (укр.).
- ↑ Евлія Челебі. Книга подорожі, стор. 46-47.
- ↑ Галенко, О. І.; Вортман, Д. Я. (12 грудня 2023). Перекоп. Енциклопедія Сучасної України (укр.).
- ↑ Галенко, О. І.; Вортман, Д. Я. (12 грудня 2023). Перекоп. Енциклопедія Сучасної України (укр.).
- ↑ Through Russia on a mustang. archive.org. Процитовано 24 серпня 2017.
- О. І. Галенко, Д. Я. Вортман. Перекоп // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 120. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Герб Перекопа (рос.)