Перелік вулиць і площ Маріуполя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перелік вулиць і площ Маріуполя — поданий за районами міста.

Як відомо, Маріуполь віднесений до переліку історичних міст України[1]. Це накладає на мешканців міста та міськвиконком нові обов'язки по збереженню і реставрації історичних пам'яток і археологічних розкопок в місті. Ще 1993 року в Маріуполі працювала комісія працівників Харківського інституту «Укрпроектреставрація». Вони провели аналіз історико-архітектурного плану забудови Маріуполя. Було визнано сто сімдесят дві (172) історично вартісних споруди. Але тільки шість із них отримали статус пам'яток архітектури місцевого значення. Приємно і важливо, що серед них споруди різних історичних етапів, серед них —

  • Водонагнітна вежа (доба сецесії, арх. В. О. Нільсен, 1908-1910 рр.)
  • Два будинки зі шпилями на вул. Артема (арх. Лев Яновицький, 1958 р., сталінський ампір)
  • Драматичний театр (сталінський ампір)
  • Індустріальний коледж, вулиця Георгіївська (колишня Маріупольська Олександрівська чоловіча гімназія, доба сецесії, арх. Толвінський Микола Костянтинович[2], проект 1876 року.)
  • Палац Молоді (колишній готель Національ, доба сецесії).

Кількість історично вартісних споруд в Маріуполі була більша, ніж сто сімдесят дві (172), бо низка споруд доби пізнього класицизму та сецесії була поруйнована і ніколи не відновлена. Низка збережених споруд доби сецесії не доглянута, погано використовується і не зберігається при гострій необхідності пішохідної зони в історичному центрі, нових майстерень для художників і ремісників, приміщень для роботи гуртків школярів і молоді тощо.

Значним недоліком звіту є відсутність в переліку — охоронних зон археологічних пам'яток доби неоліту в Маріуполі та його околиць, втрата котрих може бути непоправною для історії.

Центральний район[ред. | ред. код]

Маріуполь. Драмтеатр у Центральному районі
Палац культури «Маріуполь», пр. Металургів.
Пересічна забудова доби сецесії, Маріуполь
Mariupol church harlampy.jpg Лікерогорілчаний завод в Маріуполі.JPG Mariupol 2007 (26).jpg Mariupol 2007 (34).jpg
Харлампієвський собор,знищений
Лікеро-горілчаний завод
ПУМБ
Вулиця Громової (Маріуполь)

Кальміуський район[ред. | ред. код]

Палац металургів. Проспект Металургів
Плавбасейн «Нептун». Проспект Металургів
Палац культури «Іскра». Нiкопольський проспект
Маріуполь. Технологічний ліцей. Нiкопольський проспект

Лівобережний район[ред. | ред. код]

Палац Будівельників. Вулиця Азовстальська

Приморський район[ред. | ред. код]

Маріупольський морський вокзал.
Мечеть в Маріуполі.

Перейменування[ред. | ред. код]

У грудні 1991 року рішенням міської ради Маріуполя були перейменовані (повернуті дореволюційні назви) такі вулиці в старій частині міста:

  • вул. 1 Травня — вул. Георгіївська,
  • вул. III Інтернаціоналу — вул. Торгова,
  • вул. Апатова (частина — на схід від проспекту Металургів) — вул. Італійська,
  • вул. Донбаська — вул. Миколаївська,
  • вул. Івана Франка — вул. Фонтанна,
  • вул. Карла Лібкнехта (частина — на схід від проспекту Металургів) — вул. Митрополитська,
  • вул. Карла Маркса — вул. Грецька,
  • вул. Комсомольська — вул. Євпаторійська,
  • вул. Красноармійська — вул. Готфейська,
  • вул. Куїнджі — вул. Карасівська,
  • вул. Пролетарська — вул. Кафайська,
  • вул. Рози Люксембург — вул. Земська,
  • вул. Радянська — вул. Харлампіївська.

У 1990—2000-х роках також були перейменовані такі вулиці й площі:

  • вул. Серго — вул. Якова Гугеля (в Лівобережному районі) — на честь керівника будівництва й першого директора «Азовсталі»,
  • пров. Республіки — вул. Університетська (у центрі міста),
  • пл. Конституції — пл. Машинобудівників (неподалік парку Петровського),
  • пл. біля басейну «Нептун» — майдан Незалежності.

Також чимало вулиць міста було перейменовано в 2015—2017 роках.

Джерела[ред. | ред. код]

Будинок, у якому у 1941 р. знаходилось тимчасове єврейське гетто. Центральний район.
  • Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. стор. 6—12. ISBN 966-8208-06-04(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. газета «Ильичёвец», 14 сентября, 2013 года
  2. газета «Приазовский рабочий», 3 июля 1990 г.

Див. також[ред. | ред. код]