Перелік інфекційних хвороб людини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інфекційні хвороби, що підлягають регуляції Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 р. (в Україні — особливо небезпечні хвороби)[1][ред. | ред. код]

Інфекційні хвороби з переважно фекально-оральним механізмом передачі[ред. | ред. код]

  • Бактеріальні:
  • Вірусні інфекції з переважним ураженням травної системи:
  • Хвороби, які спричинюють найпростіші:
  • Гельмінтози:

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Перелік паразитарних хвороб людини.

Інфекційні хвороби з переважно повітряно-крапельним механізмом передачі[ред. | ред. код]

  • ГРВІ (гострі респіраторні вірусні інфекції):

Інфекційні хвороби з передачею через кров внаслідок укусу комахи[ред. | ред. код]

Вірусні[ред. | ред. код]

Бактеріальні[ред. | ред. код]

Які спричинюють найпростіші[ред. | ред. код]

  • вісцеральні,
  • шкірні.

Інфекційні хвороби з переважно контактним механізмом передачі[ред. | ред. код]

Бактеріальні[ред. | ред. код]

Вірусні[ред. | ред. код]

  • Сказ (гідрофобія).
  • Хантавірусні хвороби:

Контагіозні шкірні мікози[ред. | ред. код]

Хвороби, що передаються переважно статевим шляхом[ред. | ред. код]

Вірусні гепатити[ред. | ред. код]

  • з фекально-оральним механізмом передавання:
гепатит А.
гепатит Е.
  • з гемоконтактним механізмом передавання:
гепатит B.
гепатит С.
гепатит D.

Інфекційні хвороби з рівноцінними різними механізмами передачі[ред. | ред. код]

Особливі інфекційні хвороби[10][ред. | ред. код]

Глибокі мікози[ред. | ред. код]

У МКХ-10 інфекційні хвороби віднесені до розділу А — A00—А99 і В — В00—B99. Через те, що МКХ 10-го перегляду впровадили в медичну практику ще у 1993 році, то у не всі інфекційні хвороби сучасного списку в МКХ-10 перераховані. У 2015 році ВООЗ перевела у другу фазу впровадження 11-й перегляд МКХ[12][13], який запланували протестувати у польових умовах протягом 2016—2017 років та затвердити на Асамблеї ВООЗ у 2018 році. У тому році ВООЗ зрештою показала МКХ-11 на 144-у засіданні Виконавчої ради у січні 2019 року і затвердила його в рамках 72-ї сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я у травні 2019 року із метою подальшого запровадження в усіх країнах. Перехід на нову класифікацію рекомендований ВООЗ із 1 січня 2022 року, перехідний період продовжено до 2027 року[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інфекційні хвороби, що виявили здатність спричиняти серйозний вплив на здоров'я населення та швидко поширюватися в міжнародних масштабах. Згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами (ММСП) 2005 року про кожний випадок їх слід негайно сповіщати ВООЗ. В світі немає поняття «особливо небезпечні інфекції». «Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» 1995 р., що ще діє в Україні, є неповним переліком інфекційних хвороб натепер, застарілим, має компетентність тільки в межах санітарної служби, буде відкорегований у зв'язку з необхідністю узгодження всіх медичних положень України до тих, що існують у Європейському союзі.
  2. Хоча є ліквідованою з 1980 р., однак збудник її потенційно може бути використаний як біологічна зброя.
  3. Який спричинює дикий, а не вакциасоційований, поліовірус.
  4. ММСП 2005 р. контролюють такий грип, який спричинює новий людський підтип його (пандемічний), і пташиний грип.
  5. Власне ММСП 2005 р. здійснюють контроль за поширенням її легеневої форми, при якій людина є джерелом чуми, що швидко може передавати інфекцію здоровим і спричинити тяжку епідемію.
  6. а б в які становлять особливу національну та регіональну проблему International Health Regulations (2005)
  7. Часто називають це ураження «Ешерихіозом».
  8. Застаріле — бацилярна чи бактеріальна дизентерія.
  9. Саме так цю хворобу наводить МКХ-10.
  10. Їх не можна однозначно віднести до якоїсь з вищезгаданих груп. Деякі мають бути виділені окремо і через великий резонанс у суспільстві.
  11. Різні форми здатні передаватися різними механізмами — через кров, контактним. Дві останні в переліку дуже часто виступають як опортуністичні інфекції.
  12. Report of ICD-11 Revision Review 14 April 2015 [1]
  13. Initial WHO response to the report of the external review of the ICD-11 revision[2]
  14. ICD-11: Classifying disease to map the way we live and die [3]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • International Health Regulations (2005)
  • Infectious Diseases. Sherwood L. Gorbach (Editor), John G. Bartlett (Editor), Neil R. Blacklow (Editor). 2004. Third edition. Lippinscott, Williams & Wilkins. Philadelphia. 2516 p. ISBN-13: 978—0781733717.

Додаткова література[ред. | ред. код]

  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2
  • Gerald L. Mandell. Mandell, Douglas, and Bennett's Principles and Practice of Infectious Diseases: Expert Consult Premium Edition — Enhanced Online Features and Print (Two Volume Set). — 7th Edition. — USA : Churchill Livingstone, 2009. — 4320 с. — ISBN 978-0443068393. (англ.)
  • Estee Torok, Ed Moran, Fiona Cooke. Oxford Handbook of Infectious Diseases and Microbiology (Oxford Medical Handbooks). — 1th Edition. — Oxford, United Kingdom : Oxford University Press, 2009. — 944 с. — (Oxford Medical Handbooks) — ISBN 978-0198569251. (англ.)
  • Под ред. Н.Д. Ющука, Ю.Я. Венгерова. Инфекционные болезни: национальное руководство. — Москва : «ГЭОТАР-медиа», 2009. — 1049 с. — («Национальные руководства») — ISBN 978-5-9704-1000-4. (рос.)
  • Лобзин Ю.В., Жданов К.В. Руководство по инфекционным болезням в 2-х томах. — Москва : «Фолиант», 2011. — 1408 с. — (Инфекционные и паразитарные болезни) — ISBN 9785939292184. (рос.)