Перемиський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перемиський замок
2015, Przemyśl, Zamek Kazimierzowski (02).jpg

49°46′49″ пн. ш. 22°45′57″ сх. д. / 49.7803056° пн. ш. 22.7659306° сх. д. / 49.7803056; 22.7659306Координати: 49°46′49″ пн. ш. 22°45′57″ сх. д. / 49.7803056° пн. ш. 22.7659306° сх. д. / 49.7803056; 22.7659306
Статус пам'ятка культурної спадщини
Статус спадщини Культурна спадщина Польщі[d]
Країна

Польща Польща

Розташування Перемишль
Тип будівлі замок
Архітектурний стиль Відродження
Будівництво XI століття — XVIII століття
Перемиський замок. Карта розташування: Польща
Перемиський замок
Перемиський замок (Польща)

Перемиський замок у Вікісховищі?

Перемиський замок (пол. Zamek Kazimierzowski) — фортифікаційна споруда у Перемишлі, належав до найдавніших у Галицькому князівстві. Замок розташований на Замковій горі, заввишки 270 м над р. м., над центральною частиною міста Перемишля (Польща), на східному (правому) березі річки Сяну.

Історія[ред. | ред. код]

Місто Перемишль, що, ймовірно, виникло у VIII ст. за доби Великоморавської держави, зайняв 981 р. київський князь Володимир Святославич, приєднавши до своєї держави, як центр своєї найзахіднішої землі. Мабуть, на той час на горі стояла мурована церква-ротонда ІХ-Х ст., закладена на основі східних мір, і план якої був доволі поширеним у землях білих хорватів. Перемишль лежав на важливій переправі через ріку Сян (Перемишльська брама) торгового шляху з Чорного моря, Галичини, Києва до Польщі, Балтики та через перевали Карпат до Угорщини, Словаччини, Моравії. Припускають, що київський князь Ярослав Мудрий після смерті старшого сина Володимира віддав 1054 своєму онуку князю Ростиславові Володимировичу Червенські городи і Галицьку землю (до 1060). Після смерті князя його сини стали «ізгоями», перебуваючи при княжому дворі на Волині. Польський князь Болеслав II Сміливий 1071 р. з весни до осені тримав в облозі Перемишль, оборонці якого, зрештою, піддались через брак їжі та води. Князю Рюрикові Ростиславичу біля 1084 р. вдалось захопити Перемишль, скориставшись підтримкою населення, волинсько-київською княжою міжусобицею та боротьбою князів у Польщі. Найбільші міста Галичини — Теребовлю і Звенигород — посіли його брати Василько і Володар, якому після смерті брата Рюрика 1092 р. перейшов Перемишль. До середини ХІ ст. Перемишль декілька разів безуспішно облягали війська руських князів і угорських королів. Припускають, що певний час Перемишль був головним центром володінь князя Лева І. Після анексії королівства Русі[джерело?] Казимиром ІІІ замок у Перемишлі належав до володінь королів, а Перемишль був до XVIII ст. столицею Перемишльської землі Руського воєводства.

Опис[ред. | ред. код]

Руський період[ред. | ред. код]

Найдавніший замок Перемишля був обведений дерев'яними клітями-городнями, що виконували житлову і господарську функції, земляними валами. Польські історики приписують зведення мурованого готичного замку в 1340 р. королю Казимиру ІІІ, як і Високого замку у Львові, причому ще у хроніках XV ст. Яна Длугоша, XVIII ст. Адама Нарушевича йшлось про мури замку, начебто відновлені поляками після облоги 1071 р., а інші хроніки посилались на тогочасні руські джерела, де згадували «перемишльський кремль(?)». Та й замок площею 0,5 гектара у ті часи неможливо було звести лише за кілька років. Встановити час будівництва замку майже неможливо, оскільки до нашого часу дійшла лише надбрамна вежа, можливо, збудована у XIV ст.

Собор Івана Хрестителя[ред. | ред. код]

Реконструкція вигляду південного фасаду церкви Св. Івана Хрестителя (рисунок В.Петрика)

Відомо, що князь Володар Ростиславич на замковому дитинці вимурував у 1119—1124 роках з тесаного каміння церкву святого Івана Хрестителя, де його і було поховано. Ймовірно, він прибудував до давньої церкви-ротонди княжу палату. Можливо, у замку на ХІІІ ст. була вежа-стовп, як і в інших княжих містах. У церкві зберігалися дві руських хоругви з XI століття.

У 1412 році король Владислав II Ягайло, вирушивши з Медики до Перемишля в супроводі, зокрема, естергомського єпископа, почув звинувачення від німців у покровительстві «схизматиків». У відповідь на закиди наказав передати латинникам руський кафедральний собор[1] у центрі міста (чи замкову церкву святого Івана[2]), збудований з тесаного каменю, перед перехрещенням[3] «викинувши наперед трупи і попели русинів».[2] У 1460 р. її розібрали, використавши каміння для будівництва фарного костелу в місті, причому кожен камінь везли спочатку до Сяну, щоб відмити з «гріхів схизматиків».

Польський період[ред. | ред. код]

Готичний замок у 1498 р. спалили волохи, і з наказу Сигізмунда І Старого його відновив у 1514—1553 роках перемишльський староста Петро Кміта-Собенський, завершивши стіни гурдиціями. Замок відділяв рів із звідним містком у двоярусній надбрамній вежі від пригородку, у дерев'яних вежах якого була брама із заходу і піша хвіртка з південно-західного боку.

Перемишльський староста Мартин Красицький розпочав 1616 р. перебудову замку в ренесансному стилі на замок-резиденцію. Роботами керував архітектор Ґалеаццо Аппіані (Galeazzo Appiani), який тоді ж перебудовував для нього родовий замок у Красичині. Вежі було підвищено і завершено аттиками, до північно-східного муру прибудували житлове крило, але смерть старости 1631 року припинила будівництво галереї біля житлового крила і всю перебудову. Після декількох облог XVII ст. дерев'яний пригородок на 1663 р. стояв знищений, а південна і західна вежі замку, куртина поміж ними лежала в руїні. Комісія 1667 р. вирішила відбудувати замок, але староста Марцін Контський 1678 р. зміг відновити тільки арсенал. Лише у 1759—1762 роках перемишльський староста і майбутній король Станіслав Понятовський відбудував замок, розібравши руїни двох веж, мур між ними і збудувавши на дитинці замку новий мур на відстані 10 м від розібраного. Також надбрамну вежу посилили контрфорсами. Після поділу Речі Посполитої австрійці розмістили в замку кошари свого війська. На замковому узгір'ї 1842 розбили парк, насадивши дерев і розкопавши залишки земляних валів замку, який 1865 р. уряд передав місту. Під час 1-ї світової війни австрійці в замку утримували до двох тисяч російських полонених. Реставрацію замку проводили у 1920-х роках, а в 1980-х роках відбудували дві кутові вежі і куртину поміж ними.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 430.
  2. а б Я. Длугош… — Т. 12. — С. 149.
  3. Бендза М. З історії православної культури Сяноцької землі // Український історичний журнал. — К., 2008. — № 5 (482) (вересень-жовтень 2009. — С. 173. — ISSN 0130-5247.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]