Перепелиця Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перепелиця.
Володимир Перепелиця
Перепелиця Володимир Іванович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 31 травня 1967(1967-05-31)
м. Черкаси
Смерть 9 березня 2022(2022-03-09) (54 роки)
загинув поблизу м. Ізюм, Харківська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2016? — 2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 81 ОАеМБр
Війни / битви Російсько-українська війна / Бої за Ізюм
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня

Володи́мир Іва́нович Перепели́ця (31.05.1967—09.03.2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 31 травня 1967 року в місті Черкаси.

Учасник АТО/ООС. У 2016 році, маючи звання старшого солдата, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року — снайпер відділення 81-ї окремої аеромобільної бригади. У ході боїв за місто Ізюм Харківської області завдяки його подвигу група снайперів залишилася на своїх позиціях, зберегла свою боєздатність та продовжила успішно знищувати ворожу піхоту, що наступала. У ДШВ ЗСУ також розповіли, що влучним снайперським вогнем Перепелиця подавлював натиск рашистських військ, прикриваючи побратимів, які витягували з поля бою поранених військовослужбовців. Також він здійснював корегування вогню артилерії, що дало змогу знищити декілька танків та особовий склад противника — ворожі колони так і не дійшли до позицій основних сил українських підрозділів. Навіть отримавши важке поранення, військовий продовжував прикривати побратимів снайперським вогнем[1].

Загинув 9 березня 2022 року поблизу міста Ізюм від ворожих обстрілів із «ГРАДу»[2]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

Похований в місті Черкаси.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
  • орден «За мужність» III ступеня (2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Прикривав побратимів, навіть отримавши поранення: у ЗСУ розповіли про подвиг десантника, який загинув за Україну. Фото. Обозреватель. 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.
  2. ↑ У боях за Ізюм загинув житель Черкас. Прочерк. 18 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
  3. ↑ Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 214/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Указ Президента України від 25 листопада 2016 року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перепелиця_Володимир_Іванович&oldid=42161239