Перепелиця Григорій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Миколайович Перепелиця
Г. М. Перепелиця на XVII економічному форумі. Польща. Криниця. 2007
Г. М. Перепелиця на XVII економічному форумі. Польща. Криниця. 2007
Г. М. Перепелиця на XVII економічному форумі. Польща. Криниця. 2007
Народився 13 серпня 1953(1953-08-13) (70 років)
с. Зайці Котелевського району Полтавської області
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Київське вище військово-морське політичне училище
Галузь міжнародні відносини, політологія
Заклад Інститут зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор політичних наук
Відомий завдяки: дослідженнями в галузі зовнішньої та воєнної політики, воєнно-політичних конфліктів

Перепелиця Григорій Миколайович (нар.13.08.1953) — український політолог, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень. Доктор політичних наук, професор КНУ, капітан 1 рангу у відставці.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився 13 серпня 1953(19530813) року в селі Зайці Котелевського району на Полтавщині.

У 1976 році закінчив Київське вище військово-морське політичне училище. Службу проходив на Тихоокеанському флоті. Після закінчення у 1984 році Військово-політичної академії імені В. І. Леніна в Москві — на викладацькій роботі в Київському вищому військово-морському училищі.

У 1990 році захистив кандидатську дисертацію. Стажувався у США (1994). Працював в аналітичних групах Генерального штабу Збройних сил України. Капітан 1 рангу.

З 1995 року — начальник відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень України. В 1996 році захистив докторську дисертацію в Інституті держави і права НАН України на тему: «Воєнно-політичний конфлікт: методологія дослідження та врегулювання»[1]. З 2003 року — заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

З 2006 року — професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин. Завідувач кафедри європейської інтеграції Дипломатичної академії при МЗС України, директор Інституту зовнішньої політики.

Автор понад 120 наукових праць. Підготував 9 кандидатів наук[2].

Праці[ред. | ред. код]

  • Г. М. Перепелиця. Конфлікти в посткомуністичній Європі. (Національний ін-т стратегічних досліджень — Воєнна безпека; Вип.8). — Київ : ПЦ «Фоліант», 2003. — 431 с. Бібліогр. ISBN 9665540645
  • Г. М. Перепелиця Україна та архітектура європейської безпеки: виклики та ризики в Європі після закінчення «холодної війни» / Реформування Збройних Сил України: пріоритети, передумови та перспективи. — За матеріалами міжнародних семінарів «Реформування Збройних Сил України. Потреба у змінах» (Київ, 14-15 лютого 2000 р.) та «Відносини між збройними силами, суспільством та державою» (Київ, 22-23 червня 2000 р.) — К., 2001.
  • Г. М. Перепелиця. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980–2000). Підручник. — К.: Либідь, 2000.
  • Г. М. Перепелиця. Роль України у формуванні нової панєвропейської архітектури безпеки: Тези доповіді / Матеріали міжнародної наукової конференції «Ялта — 2000. Роль Європи в ХХІ столітті». — Ялта, 2000.
  • Г. М. Перепелиця. Україна і НАТО: перспективи співробітництва // Національна безпека та оборона. — 2000. — № 8.
  • Г. М. Перепелиця. Вступ до НАТО як результат євроатлантичного вибору України // Економічний часопис. — К.: Інститут трансформації суспільства. — 2001. — № 6.
  • Г. М. Перепелиця. Модель НАТО і українська перспектива // Економічний часопис ХХІ — (Україна — шлях до НАТО) — 2002. — № 7-8.
  • G. Perepelitsa. Problems of Ukraine's Military Integration into Europian Security Structures. — Ukraine and Europian Security. — St. Martin's Press, Inc — USA — 1999
  • G. Perepelitsa. Ukraine in the «Partnership for Peace» Program //Defence Studies, # 42. — Institute for Strategic and Defence Studies, Budapest — NATO Membership and the PfP: Cooperation between Hungary and Its Neighbors — Budapest, 2000

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]