Промисловість переробки відходів і вторинної сировини України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Переробка вторинної сировини та відходів — галузь переробної промисловості яка займається утилізацією та рециклюванням органічних та твердих побутових, а також промислових відходів. Доповнює сировинну базу для інших галузей промисловості.

Щороку в Україні утворюється майже 450 млн тонн відходів, з яких на переробку йде не більше ніж 3 %. Решту захоронюють на полігонах, площа яких — 167 тисяч гектарів — перевищує територію природно-заповідного фонду країни. За приблизними даними, на сміттєзвалищах зосереджено близько 30 млрд тонн побутового сміття — клондайк для переробників. Однак, замість того, щоб перероблювати відходи і отримувати від цього зиск, як це відбувається у цивілізованих країнах, де переробляється до 60 % скла, паперу, пластику та інших відходів, потенційні бюджетні кошти України роками перегнивають на полігонах, паралельно забруднюючи навколишнє середовище.

Формально вторинна переробка в Україні регулюється законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про металобрухт» та Кодексом України про надра.

Від 1 січня 2018 року вступила у силу правка до Закону України «Про відходи», яка забороняє захоронення неперероблених відходів. З цього часу, згідно зі змінами, міста і села мають забезпечити сортування сміття для переробки та захоронення частини відходів на полігонах які не підлягають переробці. Спалювання сміття дозволяється лише на спеціально призначених для цього підприємствах чи об'єктах та на енергетичні цілі з метою одержання теплової та електричної енергії. Законом зоборонено проектування, будівництво та експлуатація полігонів побутових відходів без оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату. Відповідно до європейських норм, придатні для повторного використання відходи повинні відправлятися на відповідні підприємства, безпечні — відвозитися на полігони ТПВ, а з небезпечними проводитимуться необхідні для знешкодження операції. При цьому на звичайні сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом.[1]

Сортування ТПВ[ред.ред. код]

Небезпечні відходи[ред.ред. код]

В промзоні села Партизанське, що під Дніпром, збираються будувати невелике підприємство з утилізації небезпечних відходів, в тому числі ртутних ламп.[2]

Спалювання[ред.ред. код]

Станом на 2013 рік в Україні було тільки 4 сміттєспалювальних заводи — у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Севастополі, працював тільки київський завод «Енергія».

Біогаз[ред.ред. код]

Металобрухт[ред.ред. код]

Відпрацьоване ядерне паливо[ред.ред. код]

В січні 2018 року під час ознайомчого візиту Голови Державної інспекції ядерного регулювання України Григорій Плачков, особливу увагу було приділено стану робіт за проектом завершення будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива № 2 (СВЯП-2). На об'єкті тривають комплексні випробування обладнання, після завершення яких у 2018 році планується проведення «гарячих» випробувань. На майданчику будівництва СВЯП-2 головний інженер проекту підвищення безпеки Андрій Савін та представники генерального підрядника HOLTEC International ознайомили гостя із ходом виконання робіт та майбутніми планами. Після цього делегація у супроводі керівництва ЧАЕС та Групи управління проектом "План здійснення заходів на об'єкті «Укриття» здійснила технічний тур новим безпечним конфайнментом.[3]

Підприємства[ред.ред. код]

Полігони[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]