Пересипкін Іван Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пересипкін Іван Терентійович
Народився 5 (18) червня 1904
Горлівка, Залізнянська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 12 жовтня 1978(1978-10-12)[1] (74 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Військова академія зв'язку імені С. М. Будьонного
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної Ради РРСФРd
Військове звання маршал роду військ
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Кутузова I ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» Хрест Грюнвальда 1-го ступеня Хрест Грюнвальда Medal "For the Victory over Japan" of Mongolia Jubilee Medal "30 Years of the Victory over militaristic Japan" орден Червоного Прапора Jubilee Medal "50 Years of the Mongolian People's Army" медаль «Китайсько-радянська дружба»

Іван Терентійович Пересипкін (18 червня 1904(19040618), місто Горлівка, тепер Донецької області — 12 жовтня 1978, місто Москва) — радянський діяч, народний комісар зв'язку СРСР, маршал військ зв'язку. Член Центральної Ревізійної комісії ВКП(б) у 1941—1952 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Горлівці в родині робітника ртутного рудника. Незабаром після народження був відвезений до родичів у село Протасово Орловської губернії.

У 1919—1920 служив у Червоній армії, учасник громадянської війни в Росії на Південному фронті.

У 1920—1923 працював міліціонером і робітником рудника та заводу.

З 1923 року знову служив у Червоній армії (РСЧА). У 1924 році закінчив військово-політичну школу.

Член РКП(б) з 1925 року.

З 1925 року — політичний керівник (політрук) ескадрону, військовий комісар, командир окремого ескадрону зв'язку 1-ї кавалерійської дивізії.

У 1937 році закінчив Військово-електротехнічну академію РСЧА.

У 1937 — січні 1938 року — військовий комісар Науково-дослідного інституту зв'язку РСЧА.

У січні 1938 — березні 1939 року — військовий комісар Управління зв'язку РСЧА.

У березні 1939 — липні 1941 року — заступник начальника Управління зв'язку РСЧА.

Одночасно 10 травня 1939 — 22 липня 1944 року — народний комісар зв'язку СРСР.

У липні 1941 — 1946 року — начальник Управління зв'язку РСЧА.

Одночасно у липні 1941 — листопаді 1944 року — заступник народного комісара оборони СРСР.

У 1946—1957 роках — начальник військ зв'язку Сухопутних військ Збройних сил СРСР.

У 1957—1958 роках — науковий консультант при заступникові міністра оборони СРСР.

З 1958 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 12 жовтня 1978 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б TracesOfWar
  2. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении генерал-полковнику войск связи Пересыпкину И. Т. военного звания маршала войск связи» от 21 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 12 (272) (29 лютого). — С. 1.

Посилання[ред. | ред. код]