Переспа (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Переспа
біл. Пярэспа
Perespa map.png
Переспа на мапі
53°55′05″ пн. ш. 27°32′55″ сх. д. / 53.918208339999999623° пн. ш. 27.54862779000000117° сх. д. / 53.918208339999999623; 27.54862779000000117
Витік Мінськ, Білорусь Білорусь 53°55′05″ пн. ш. 27°32′55″ сх. д. / 53.9182083° пн. ш. 27.5486278° сх. д. / 53.9182083; 27.5486278
Гирло Свіслоч
Басейн СвіслочБерезинаДніпро
Довжина, км 4 км[1]
ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Переспа — річка, ліва притока річки Свіслоч, що дала назву історичному району Мінська.[2][3]

Історія[ред.ред. код]

За легендою в місці впадання Переспи в Свіслоч був побудований млин богaтиря-знахаря Менська[2], з чого почало своє існування місто Мінськ[4]. У 1922 році в річку впадав магістральний канал осушувальної мережі Комаровського болота. У Переспу впадала нині неіснуюча річка Віранка. У 1975 році річка була укладена в підземний зливовий колектор, який в середовищі мінських дигерів називається Порцеляноровим, а офіційно Комаровським.

Географія[ред.ред. код]

Витік Переспи знаходився на території колишнього Комаровського болота (нині Парку Дружби народів), біля місця перетину вулиць Кульман і Карастоянової. Струмок протікав по території, де зараз розташовується котельня Центрального району, потім вздовж вулиці Гая, і по території порцелянового заводу в бік перехрестя вулиць Машерова, Даумана і Стрижевської. Гирло розташовується між спорткомплексом Динамо і проспектом Машерова, річка впадала в Свіслоч невеликим водоспадом[4]. В даний час поряд з гирлом знаходиться 150 метровий водостік, який закінчується входом в колектор.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Исчезнувшие реки Минска: где протекали, почему пропали и какие легенды с ними связаны. Процитовано 30 березня 2015. (рос.)
  2. а б Переспа. Процитовано 30 березня 2015. (рос.)
  3. Советский район. Процитовано 30 березня 2015. (рос.)
  4. а б Переспа. «ВЕЧЕРНИЙ МИНСК» за 3 липня 1997р. четвер №124 (8682). Архів оригіналу за 22 грудня 2013. Процитовано 30 березня 2015. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]