Перигляціальні відклади

Перигляціальні відклади (рос. перигляциальные отложения, англ. periglacial deposits, нім. periglaziale Ablagerungen f pl) —

1. У вузькому значенні — прильодовикові відклади, які утворюються біля краю льодовика, переважно його талими водами, за рахунок виносу з-під льоду цими водами матеріалу донних та внутрішніх морен (зандрові галечники, піски, стрічкові глини прильодовикових озер), а також при їх перевіванні вітрами (дюнні піски).
2. В широкому значенні — відклади, характерні для великих плейстоценових перигляціальних зон. Терміном П.в. часто помилково називають мерзлотні утворення, не пов'язані зі зледенінням (наприклад, льодові жили, кріотурбації та інші мерзлотні деформації Субарктики).

Термін введено у 1909 р. польським вченим В. Лозинським.

Див. також

• Льодовик

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.