Перикард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перикард чи серцева сумка (лат. pericardium) — зовнішня сполучнотканинна оболонка серця. Являє собою тонкий, але щільний мішок, в якому знаходиться серце. Перикард відгороджує серце від інших органів грудної клітки, сприяє кращому наповненню передсердь серця кров'ю, не дозволяє серцю зміщуватися і перерозтягуються при виконанні фізичного навантаження.

Будова[ред. | ред. код]

Перикард складається з двох частин: зовнішнього фіброзного перикарда і внутрішнього серозного. Серозний перикард належить до серозних оболонок.

  • Фіброзний перикард — оболонка зі щільної сполучної тканини. Призначенням його є фіксація серця до навколишніх структур (діафрагми, стінок великих судин і внутрішньої поверхні груднини).
  • Серозний перикард — оболонка з тонкої сполучної тканини. Складається з двох вкладених один в одного листків. Зовнішній листок прилягає до фіброзного перикарда (це власне перикард), а внутрішній листок безпосередньо покриває серце і називається епікард (epicardium). Між листками в нормі є щілиноподібний простір — перикардіальна порожнина чи порожнина серцевої сумки (cavitas pericardialis), що містить певну кількість серозної рідини[1]. У нормі в порожнині перикарда міститься близько 25 мл рідини. Вона грає роль своєрідного «мастила», що полегшує тертя його листків.

Примітки[ред. | ред. код]