Перейти до вмісту

Перипетія

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перипетія (грец. περιπέτεια — «несподіваний поворот», «раптова подія») несподіваний поворот у сюжеті літературного твору; раптова зміна, ускладнення в якійсь події або в чиємусь житті.

Перипетія співпричетна до категорії можливого, вона — структурований компонент епічних (пригодницький роман) та драматичних сюжетів, передовсім з яскраво вираженою інтригою, яка особливо характерна для М. Куліша («Патетична соната»), І. Кочерги («Майстри часу»).

У своєму трактаті «Поетика» Аристотель визначив перипетію як «перетворення дії в її протилежність». За словами Аристотеля, перипетія разом з анагноризмом є найважливішими елементами фабули.

Перипетія (грец. περιπέτεια) — в античній міфології раптове зникнення удачі у справах, що виникає як реакція богів на надмірно самовпевнену поведінку героя. Надалі призводить до божественної відплати — немезису (дав.-гр. Νέμεσις)[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Military hubris. Their own worst enemy» Архівовано листопад 8, 2015 на сайті Wayback Machine., The Economist, Nov 7th 2015