Перипетія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перипеті́я (грец. περιπέτεια — «несподіваний поворот», «раптова подія») несподіваний поворот у сюжеті літературного твору; раптова зміна, ускладнення в якійсь події або в чиємусь житті.
Перипетія співпричетна до категорії можливого, вона — структурований компонент епічних (пригодницький роман) та драматичних сюжетів, передовсім з яскраво вираженою інтригою, яка особливо характерна для М. Куліша («Патетична соната»), І. Кочерги («Майстри часу»).

У своєму трактаті «Поетика» Аристотель визначив перипетію як «перетворення дії в її протилежність». За словами Аристотеля, перипетія разом з анагноризмом є найважливішими елементами фабули.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]