Перисті хмари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Небо, на якому розташовані різноманітні типи перистих хмар. Також тут є перисто-шаруваті хмари, розташовані зверху в центрі та справа згори

Перисті, або пір'ясті, хмари (міжнародна номенклатура — Cirrus) — одні з основних видів хмар. За формою пір'ясті хмари нагадують пір'я, промені або нитки (звідси й назва). Утворюються внаслідок охолодження повітря, що спричиняє утворення хмар. Опади не випадають. Зазвичай позначають символом Clouds H1.svg, але залежно від вигляду можуть позначати по-іншому.

Опис[ред. | ред. код]

Пір'ясті хмари зазвичай мають товщину від 100 до 8000 м, середнє значення — 1500 м. В середньому хмара містить 30 крижаних кристалів на літр, але це варіює від одного кристала льоду на 10000 літрів до 10000 кристалів льоду на літр. Довжина кожного з цих кристалів льоду зазвичай дорівнює 0,25 мм, однак вона змінюється від 0,01 мм до кількох міліметрів. Температура хмари Cirrus може коливатися від -20 до -30 °C.

За даними дослідників США, денний відсоток покриву перистими хмарами поверхні Землі змінюється протягом доби і пори року. Дослідники виявили, що в літній час опівдні покрив є найменшим: у середньому перисті хмари покривають 23 % території США. Близько опівночі хмарний покрив збільшується до 28%. Взимку немає помітних коливань площі покриву впродовж доби. Згідно з супутниковими даними, пір'ясті хмари покривають в середньому від 20% до 25% поверхні Землі. У тропічних регіонах ці хмари покривають близько 70 % території.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

За формою пір'ясті хмари нагадують пір'я, промені або нитки. Формуються в тропосфері на висоті 6-10 км в помірному поясі, 4-6 км — у полярних регіонах і 16-18 км — в екваторіальних. Не закривають небо повністю, а лише виникають у певних його областях. Не приносять опадів, але можуть віщувати зміну погоди (поява перистих хмар у західній частині горизонту в помірному поясі пов'язана з наближенням фронтів і циклонів, а їхнє рівномірне розміщення, навпаки, означає стійкість погоди). Складаються з кристаликів льоду. Можуть створювати такі оптичні ілюзії, як вогняна райдуга і гало.

Увечері після заходу Сонця перисті хмари ще довго залишаються освітленими, набуваючи сріблястого, золотавого або червонуватого забарвлення. Згодом ці хмари поступово сіріють і здаються густішими, ніж удень. У безмісячну ніч вони стають невидимими або слабо помітними. Зранку перед сходом Сонця перисті хмари є першими хмарами, які освітлюють і забарвлюють вранішні промені Сонця.

Класифікація[ред. | ред. код]

Cirrus filosus
Cirrus uncinus

Пір'ясті хмари поділяють на такі різновиди:

Cirrus filosus[ред. | ред. код]

Cirrus filosus (Ci fil.) – ниткоподібні. Це основний вид перистих хмар. Нитки можуть розміщуватись більш чи менш паралельно або химерно переплетеними клубками. Ці хмари характерні для переднього краю системи хмар теплого фронту. Існують такі різновиди Ci filosus:

  • Cirrus uncinus (Ci unc.) – кігтеподібні. Мають вигляд паралельних ниток, загнутих вверх і часто потовщених на одному кінці.
  • Cirrus vertebrates (Ci vert.) – хребтоподібні. Мають більш ущільнену середню частину, від якої в обидва боки розходяться нитки. Зовнішній вигляд нагадує скелет риби.
  • Cirrus intortus (Ci int.) – переплутані. Мають вигляд безладно переплутаних волокон, розкиданих по небі у вигляді окремих клубків або плям.

Cirrus spissatus[ред. | ред. код]

Cirrus uncinus та Cirrus flocсus

Cirrus spissatus (Ci sp.) – густі. Цей вид перистих хмар має численні білі ущільнення неправильної форми. Ниткоподібна будова хмар виражена різкіше, ніж у Ci fil. Різновиди Ci sp.:

  • Cirrus incus genitus (Ci ing.) – грозові (післягрозові).
  • Cirrus flocсus (Ci floc.) – пластівцеподібні. Ущільнення в цих хмарах мають вигляд білих пластівців, безпосередньо сполучених (на відміну від Ac flocсus) з оточуючими нитками.

Інші різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють ще такі особливі види пір'ястих хмар:

Cirrus basis (Ci bas.) – скупчення перистих хмар біля горизонту в тій його частині, звідки хмари насуваються. У напрямку цього скупчення (бази хмар) зазвичай перебуває центральна частина циклону. Між базою і горизонтом не може бути смугасто блакитного неба. База спостерігається найчастіше на західній половині горизонту відповідно до звичайного напрямку руху циклонів із заходу.

Cirrus radiatus (Ci rad.) – радіальні, коли смуги хмар унаслідок перспективи здаються такими, що сходяться в одній або двох протилежних точках горизонту.

Утворення[ред. | ред. код]

Перисті хмари утворюються внаслідок охолодження повітря. Зазвичай процес відбувається при висхідному русі повітря у верхній частині тропосфери у зоні атмосферних фронтів (особливо в теплому фронті). У повітрі, яке охолоджується, відбувається сублімація водяної пари і утворення різних льодяних кристалів. Маленькі льодяні кристали падають дуже повільно і висхідними рухами повітря можуть переноситись на більш високі рівні. Перисті хмари можуть утворюватись також із вершин купчасто-дощових при розпаді цих хмар (Ci ing.).

Збільшуючись кількісно, перисті хмари можуть змінюватися пеленою пір'ясто-шаруватих хмар. Крім того, хмари Cirrus іноді спостерігаються одночасно з пір'ясто-купчастими (Cirrocumulus).

Умови спостереження з поверхні Землі[ред. | ред. код]

Позначення хмар верхнього ярусу

Велика висота і характерна волокниста будова за наявності смуг блакитного неба переважно дає змогу легко відрізнити пір'ясті хмари від інших форм. Перисті хмари можна переплутати із перисто-шаруватими (Cirrostratus), однак останні відрізняються тим, що утворюють безперервну пелену, достатньо однорідну і обширну. Перисті хмари відрізняються від хмар типу Altocumulus virga (високо-купчастих зі смугами опадів) волокнистою будовою на великих ділянках неба, тоді як у Altocumulus virga ниткоподібні смуги падіння займають відносно невеликі ділянки неба.

Посилання[ред. | ред. код]

  • (укр.) Юрим М.Ф. Метеорологія і кліматологія, Львів, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, 2011
  • атлас хмар