Перлинниця антарктична

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перлинниця антарктична
Antarctic Pearlwort.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Ламііди (Lamiids)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздичні (Caryophyllaceae)
Рід: Перлинниця (Colobanthus)
Вид: Перлинниця антарктична
Біноміальна назва
Colobanthus quitensis
(Kunth) Bartl.
Синоніми
C. alatus, C. aretioides, C. billardieri, C. cherlerioides, C. crassifolius, C. crassifolius var. aretioides, C. maclovianus, C. meingeni, C. quitensis var. alatus, C. saginoides, Sagina crassifolia, S. quitensis, Spergula affinis?
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Colobanthus quitensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Colobanthus quitensis
EOL logo.svg EOL: 5203834
IPNI: 152837-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 552857

Перлинниця антарктична, або колобанус антарктичний чи колобантус Кіто (Colobanthus quitensis (Kunth) Bartl.) — один з двох видів покритонасінних рослин (інший — щучник антарктичний (Deschampsia antarctica E.Desv.), які освоїли північно-західну частину Антарктичного півострова.

Класифікація[ред. | ред. код]

Перлинниця антарктична — південний родич звичайного мокрецю (Sagina) поширеного по всій Україні
Перлинниця антарктична —  південний родич звичайного мокрецю (Sagina) поширеного по всій Україні

Рід перлинниця (Colobanthus) поширений тільки в Південній півкулі. Інформація про кількість видів, що належать до цього роду, варіює в різних джерелах й у середньому складає 30 видів. З усіх видів роду тільки перлинниця антарктична поширена в Морській Антарктиці, досягаючи в своєму поширенні затоки Лазарєва на острові Олександра[1].

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Антарктична перлинниця поширена також в горах на Вогняній Землі та в Патагонії. Поруч з щучником антарктичним на колишньому ложі льодовиків зустрічається також перлинниця  паличковидна (Colobanthus sabulatus). Цей вид в Антарктиці не зустрічається і просувається на південь лише до Південної Джорджії. В горах Вогняної Землі поширений ще один вид — перлинниця плауновидна (Colobanthus lycopodioides)[2].

В умовах Аргентинських островів вид відомий з ділянок експонованих на північний-захід скель островів Галіндез, Скуа, Вісімки, Барселот. Українським дослідником в 2014 р. вид виявлено також на такому ж схилі острова Ірізар. Не виключено, що більш ретельне обстеження північної частини острова Пітерман дозволить виявити деякі інші популяції цього рідкісного виду.

Перлинниця добре переносить усі примхи антарктичного довкілля
Перлинниця добре переносить усі примхи антарктичного довкілля

Залишається таємницею механізм поширення перлинниці на нові місця та зростання лише в певних обмежених фрагментах району Аргентинських островів. Що це: релікти колишнього неперервного трансандійського ареалу? Тоді звідки таке добре поновлення цього виду на антропогенно-трансформованій ділянці околиць станції Палмер? Лише в сезоні 2015/16 рр. на острові Скуа було виявлено обривання домініканським мартином пагонів перлинниці з достатньо великої популяції та їх використання в побудові гнізда на прилеглій, але ізольованій протокою скелі. У цей же час виявлено невелику популяцію перлинниці (4 особини) поблизу гніздової ділянки мартина. Це може свідчити про можливість переносу пагонів з насінням на інші придатні території. Проте це, імовірно, відбувається набагато рідше, ніж у випадку щучника. У зв'язку з відсутністю збільшення кількості відомих популяцій перлинниці та їхнього розміру, необхідно взяти їх під охорону, зокрема заборонити збирання цілих рослин для наукових цілей[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Парнікоза, Іван (10.09.2014). Українська Антарктика Частина 6. Рослинність району бухти Артура-Аргентинських островів. Хай Вей (українською). Архів оригіналу за 29.03.2017. Процитовано 20.05.2015. 
  2. Парнікоза, Іван (03.10.2017). Природа та люди Вогняної Землі. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 03.10.17. 

Посилання[ред. | ред. код]