Перовський Василь Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перовський Василь Олексійович
BrullovKP PtVPerovskogoGTG.jpg
Карл Брюлов. Портрет генерал-адьютанта графа Василя Олексійокича Перовского (1837)
Народження 9 (20) лютого 1795(1795-02-20)
Почеп, Мглинський повіт, Новгород-Сіверське намісництво, Російська імперія
Смерть 8 (20) грудня 1857(1857-12-20) (62 роки)
Алупка, Ялтинський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія[1]
Поховання Свято-Георгіївський монастир (Балаклава)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Освіта Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd
Звання Генерал від кавалерії
Війни / битви Бородінська битва
Рід Перовські
Нагороди
CMNS: Перовський Василь Олексійович у Вікісховищі

Перовський Василь Олексійович (*9 (20) лютого 1795(17950220) — †8 (20) грудня 1857) — російський військовий діяч, генерал-ад'ютант (1833), генерал від інфантерії (1843), граф1855 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Нешлюбний син Олексія Розумовського, брат А. О. Перовского (Антонія Погорельського) і міністра внутрішніх справ графа Л. О. Перовського. Закінчив Московський університет. У 1818-1822 роках — ад'ютант великого князя Миколи Павловича (згодом Микола І). Протягом 1832-1842 років і 1851-1857 років Перовський — оренбурзький генерал-губернатор і командир Окремого Оренбурзького корпусу. В 1839-1840 роках командував невдалим походом російських військ проти Хіви. В 1853-1857 роках заснував ряд укріплень на Сирдар'ї та організував Аральську воєнну флотилію. Недоброзичливо ставився до засланого Тараса Шевченка, якого поет охарактеризував у «Щоденнику», як «бездушного сатрапа і наперсника царя».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Перовский Василий Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.