Перов Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перов Володимир Михайлович
Перов Володимир Михайлович.jpg
Народився червень 1904
Єлабуга, Єлабузький повітd, Вятська губернія, Російська імперія
Помер 23 грудня 1987(1987-12-23) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіяни
Діяльність державний діяч
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання батальйонний комісар
Партія КПРС
Автограф Перов Володимир Михайлович автограф 1945.png
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985Орден Трудового Червоного Прапора — 1939Орден Червоної Зірки  — 1943Медаль «За відвагу» — 1943
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975Медаль «40 років перемоги у ВВВ» — 1985Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Володи́мир Миха́йлович Перо́в (червень 1904, Єлабуга, Російська імперія — 23 грудня 1987(1987-12-23), Київ, Українська РСР, СРСР) — радянський партійний і державний діяч, голова виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих. Депутат, член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в червні 1904(1904) року в родині вчителя земської школи в місті Єлабуга, тепер Татарстан, Росія.

1914 року родина переїхала в село Гладковичі Овруцького повіту на Волині, батько працював вчителем у селах Гладковичі, Піщаниця. 1916 року батько покинув родину та поїхав у Вятку.

Закінчив три класи сільської школи. У 1916–1926 роках працював у наймах по селах Овруцького повіту (району).

1925 року вступив до комсомолу, організував у Гладковичах комсомольський осередок. У лютому 1926 року обраний головою Піщаницької сільської ради Овруцького району.

У червні 1926 — листопаді 1928 року — секретар Базарського районного комітету ЛКСМУ Коростенської округи.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У листопаді 1928 — березні 1930 року — секретар Словечанського райкому ЛКСМУ. Брав активну участь у проведенні колективізації.

У березні 1930 — квітні 1931 року — завідувач агітаційно-масового відділу, завідувач відділу культури та пропаганди Словечанського районного комітету КП(б)У.

У квітні 1931 — квітні 1932 року — слухач курсів районних партійних працівників Комуністичного університету імені Артема при ЦК КП(б)У.

У квітні 1932 — травні 1937 року — завідувач відділу культури та пропаганди, інструктор Тетіївського райкому КП(б)У Київської області.

У травні 1937 — березні 1938 року — 1-й секретар Городницького районного комітету КП(б)У Житомирської області.

У березні 1938 — січні 1940 року — голова Організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Житомирській області. У січні 1940 — липні 1941 року — голова виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих.

обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Чуднівській виборчій окрузі № 21 Житомирської області.

Від початку німецько-радянської війни займався евакуацією підприємств та населення Житомирської, Чернігівської, Сумської, Харківської областей. З листопада 1941 року — у Червоній армії. Служив уповноваженим Військової ради 21-ї армії (з травня 1943 року — 6-ї гвардійської армії), уповноваженим оперативної групи Військової ради Воронезького фронту. 25 вересня 1943 року під час бомбового удару авіації був важко поранений під Батуриним, після чого протягом восьми місяців перебував на лікуванні.

У серпні 1944 — 1948 році — заступник голови виконавчого комітету Ізмаїльської обласної ради депутатів трудящих.

У 1948–1955 роках — завідувач інформаційно-статистичного відділу Президії Верховної Ради Української РСР.

З 1959 року — персональний пенсіонер союзного значення. Помер 23 грудня 1987 року в місті Києві.

Звання[ред. | ред. код]

  • батальйонний комісар

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пєров Володимир Михайлович : облікова картка та автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 18–22зв.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 64.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Перов Володимир Михайлович. Некролог // «Радянська Житомирщина» : газета. — Житомир, 1987. — № 247 (16025). — 26 грудня. — С. 3.
  • Перов Владимир Михайлович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза. 1898–1991. (рос.)
  • Палаюче літо 1941 року на Житомирщині // Сільське життя. — 2017. — 9 травня.