Перський похід Петра І

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перський похід Петра І
Дата: 18 липня 1722-12 вересня 1723
Місце: Кавказ, Каспій
Результат: Успішний похід.
Сторони
Російська імперія Російська імперія
Flag of the Cossack Hetmanat.svg Запорізькі козаки
ВВД.png Донські козаки
Flag of Kalmykia.svg Калмицьке ханство
Знамено Картлі.gif Картлійське царство
Safavid Flag.svg Персидська імперія
Ottoman flag.svg Османська імперія
Flag of the Lak People v2.svg Газікумухське ханство
Lezgian flag.svg Лезгіни
Командувачі
Росія Петро І
ВВД.png Апраксін Федір Матвійович
Росія Матюшкін Михайло Афанасійович
Flag of the Cossack Hetmanat.svgДанило Апостол
V6flag.JPG Вахтанг VI
Coat of arms of Gyulistan.jpg Давид-бек
Armenian Apostolic Church logo.png Ісаі Гасан-Джалалян
Flag of Kalmykia.svg Аюка
Safavid Flag.svg Тахмасп II
Ottoman flag.svg Ахмед III
Flag of the Lak People v2.svg Сурхай-хан
Lezgian flag.svg Хаджі-давуд
Військові сили
Російська імперська армія: 61 039
Козаки: 22 000
Грузинсько-вірменські війська: 40 000
70 000
Втрати
36 664 російських військових Невідомо (Вірогідно, дуже важкі)

Персидський похід Петра І - воєнна інтервенція першого російського імператора Петра І до Ірану, що закінчилась захопленням значних територіїй на півночі Персидської держави.

Похід здійснювався російськими піхотою та флотом.

Велику частину союзного війська становили козаки на чолі з Данилом Апосполом.

Причини[ред. | ред. код]

Причинами походу є торгівельний простір та міжнародний авторитет Російської імперії.

Хід подій[ред. | ред. код]

27 липня 1722 р. російська флотилія прибула до гирла Сулаку. Петро І став першим кого було доправлено на берег за допомогою чотирьох човнярів.

Там йому доповіли, що в Ендереї частина російської імператорської кавалерії була знищена чеченцями (ця подія стала першим випадком конфлікту між цими сторонами). Петро І, у відповідь, відправив каральну експедицію за участю калмицьких військ.

Після цього загін командування рушив на південь та влаштував табір на тому місці, на якому сьогодні розташована Махачкала (перша назва: Петровськ).

12 серпня Петро І здійснив в'їзд до Таркі, столиці Тарковського шамхальства, правитель якого прийняв його як друга.

На наступний день Петро І вирушив на південь до Дербента де відправив до посадового правителя послів які вимагали останнього здатися. Той вбив послів, після чого, у Утейміші, зібрав близько 16 тисяч боєздатних войнів. Перси відчайдушно боролися, проте були знищені дисциплінованою піхотою. Утеміш спалили, придворних вирізали як знак помсти за вбивство послів.

Дізнавшись про це, 23 серпня Дербентський хан запропонував Петру І ключі від свого міста. Таким чином, Дербент, що вважався північними воротами Ірану, було захоплено без бою. Перебуваючи там, російський імператор довідався що його флотилія змушена затриматися через шторм, тому, до кінця сезону, він перебував у Дребенті, пізніше відправився назад до річки Терек, взяв кораблі з Астрахані і 13 грудня здійснив тріумфальний в'їзд до Москви.

Правитель грузинського царства Картлія Вахтанг VI, що був васалом Ірану і колись перебував у персидському полоні протягом семи років, уклав з Росією союзну угоду. У вересні 1722 р. він пішов на Гянджу. Не маючи зустрічі з союзною російською армією, в листопаді той повернувся до Тбілісі. Ця провокація привела до катастрофічного для його країни іранського вторгнення.

Перш ніж покинути Астрахань, 6 листопада Петро І відправив полковника Шипова на чолі двох батальйонів, щоб той взяв під контроль іранське місто Рашт, що розташоване у південно-західному куточку Каспію. Місцеві жителі спочатку хотіли допомогти, проте швидко передумали. 15 000 людей зібрали у військо, яке у лютому 1723 р. під контролем шаха Тахмаспа II атакувало росіян, та до кінця березня було ними розбите. Російська імперія взяла під контроль міста Каспійського моря.

Того-ж року генерал Матюшкін взяв місто Баку (25 липня) та розташований на заході від нього Ширван, потім - ще три іранські провінції на південному узбережжі Каспію. 12 вересня росіяни та іранці уклали угоду, згідно якій останні, в обмін на визнання змін кордонів, повернули шаху Тахмаспу ІІ трон.

Через хвороби росіяни втратили досить багато вояків.

Роль козаків[ред. | ред. код]

Хоча козацьке військо становило значну частину союзних сил (22 000 чол.), про їх участь як окремої сили практично нічого невідомо.

Укладення миру[ред. | ред. код]

Офіційне укладення миру відбулося в 1723 р. та дістало назву Санкт-Петербурзької домовленості.

Закавказзя було розмежоване між Російською та Османською імперіями.

Пізніше, Надір-шах відновив владу в Ірані. У 1732 р. через Рештську домовленість, територія Російської імперії відійшла до нинішнього північного кордону Ірану. У 1735 р., згідно з Договором Гянджською домовленістю, Росія відійшла до своїх колишніх кордонів вздовж річки Терек.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

1. Лысцов В. П. Персидский поход Петра I: 1722—1723. — М.: Издательство Московского университета, 1951. 248 с.
2. Курукин И. В. Персидский поход Петра Великого: Низовой корпус на берегах Каспия (1722—1735) / И. В. Курукин; Науч. ред. к.и.н. Т. А. Коняшкина; Московский
3. Atkin, Muriel (1980). Russia and Iran, 1780-1828. U of Minnesota Press. ISBN 978-0816656974.
4. Axworthy, Michael (2010). The Sword of Persia: Nader Shah, from Tribal Warrior to Conquering Tyrant. I.B.Tauris. ISBN 978-0857721938.
5. Fisher, William Bayne; Avery, P.; Hambly, G. R. G; Melville, C. (1991). The Cambridge History of Iran.
6. Matthee, Rudolph P. (2005). The Pursuit of Pleasure: Drugs and Stimulants in Iranian History, 1500-1900. Princeton University Press. ISBN 978-0691118550.