Перфект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пе́рфект (лат. perfectus — «завершений», нім. das Perfekt) — граматична форма дієслова, що означає дію в минулому, результат якої має значення в теперішній.

Характеристика[ред.ред. код]

В англійській мові[ред.ред. код]

У німецькій мові[ред.ред. код]

Докладніше: Pefekt (німецька)

В німецькій мові Перфект використовується для позначення минулого часу в усній мові, будується аналітично, і складається з допоміжного дієслова „haben“ чи „sein“ в теперішньому часі (Präsens) та основного дієслова в Partizip II.

Утворення перфекта з «haben» чи «sein»[ред.ред. код]

Більшість дієслів утворюють форму перфекта з "haben". З "sein" перфект утворюється для дієслів:

  1. Що позначають рух: gehen, schwimmen, laufen, kommen. Наприклад: Ich bin um 21 Uhr nach Hause gekommen.
  2. Дієслова зміни стану: aufstehen, einschlafen, aufwachen. Наприклад: Ich bin heute Morgen bei Weker aufgewachen.
  3. Наступні дієслова: sein, werden, bleiben, folgen, gelingen, misslingen, passieren, geschehen, begegnen.

Латина[ред.ред. код]

Французька мова[ред.ред. код]

Слов'янські мови[ред.ред. код]

Праслов'янська мова[ред.ред. код]

У праслов'янській мові перфект був одної з чотирьох форм минулого часу (поряд з аористом, імперфектом і плюсквамперфектом), й означав дію у минулому, результат якої зберігається на момент мовлення. Утворювався аналітично: шляхом сполучення активного l-дієприкметника (див. «Граматика праслов'янської мови/Дієслово») і відмінюваних форм дієслова *byti («бути») теперішнього часу[1].

Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід
Перша особа однини neslъ jesmь nesla jesmь neslo jesmь
Друга особа однини neslъ jesi nesla jesi neslo jesi
Третя особа однини neslъ jestь nesla jestь neslo jestь
Перша особа двоїни nesla jesvě neslě jesvě neslě jesvě
Друга особа двоїни nesla jesta neslě jesta neslě jesta
Третя особа двоїни nesla jeste neslě jeste neslě jeste
Перша особа множини nesli jesmъ nesly jesmъ nesla jesmъ
Друга особа множини nesli jeste nesly jeste nesla jeste
Третя особа множини nesli sǫtь nesly sǫtь nesla sǫtь

Давньоруська мова[ред.ред. код]

У давньоукраїнській (давньоруській) мові перфект — складена форма минулого часу дієслова, яка означала наявний стан, що виник унаслідок минулої дії. Успадкований давньоруською від праслов'янської, він утворювався аналогічно.

У перфекті поєднувалися значення минулого й теперішнього часів. Він складався з активного дієприкметника на -лъ (-ла, -ло), який передавав реальне значення із вказівкою на минулу дію, та дієслова быти в теперішньому часі, яке виконувало граматичну функцію із вказівкою на особу.

Однина Множина Двоїна
1 ходилъ (-ла, -ло) єсмь ходили (-ла, -лы) єсмы ходила (-лѣ, -лѣ) єсвѣ
2 ходилъ (-ла, -ло) єси ходилъ (-ла, -лы) єсте ходила (-лѣ, -лѣ) єста
3 ходилъ (-ла, -ло) єсть ходилъ (-ла, -лы) суть ходила (-лѣ, -лѣ) єста

Так само утворювався перфект і в староцерковнослов'янській мові. Ця ж система успадкована й сучасною церковнослов'янською, з деякими змінами.

Польська мова[ред.ред. код]

У польській мові зберігаються складні форми праслов'янського перфекту, щоправда, тільки у 1-й і 2-й особах, а скорочене дієслово-зв'язка пишеться разом з активним дієприкметником:

Однина (чоловічий рід) Множина (чоловічий рід істот) Однина (жіночий рід) Множина (жіночий і середній рід, чоловічий рід неістот)
1 robiłem robiłiśmy robiłam robiłyśmy
2 robiłeś robiłiśce robiłaś robiłyśce
3 robił robiłi robiła robiły

У середньому роді закінчення однини — «ło» (robiło), а множини — «ły» (robiły).

Українська мова[ред.ред. код]

У сучасній українській (як у білоруській і російській) залишком давнього перфекту є форма минулого часу дієслів: «я робив» (я робилъ єсьм), «ви робили» (вы робили єсте) тощо. Дієслово-зв'язка — особова форма дієслова «бути» не вживається у сучасній мові, а колишній активний дієприкметник (робилъ, ходилъ) перетворився на одну з форм дієслова — минулий час. Проте, у деяких діалектах у Карпатах існує (існувала) форма перфекту, схожа з аналогічною польською: скорочена особова форма дієслова «бути» приєднується до відповідної форми минулого часу у 1-й і 2-й особах: «робилисьмо»[2] (< ми робили єсьмо), «паслисьмо» (< ми пасли єсьмо), «ходив’єм» (< я ходив єсьм). Приклад лемківської пісні: «Невельо єм ходив, уж єс зуновала // Уж єс свій облачок муровати дала».

Відомі приклади вживання цієї форми й у літературі: «Раз якось паслисьмо вівці та й звіяв студений вітер, гейби взимі...» (М. М. Коцюбинський)[3]; «Як щонеділі і кожного свята // Ходив-єм з батьком в близький монастир...» (А. Л. Могильницький)[4].

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія української мови.Фонетика. - К., 1979.
  • Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика / О.І. Крижанівська. - К., 2010.- 248 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — ISBN 8-301-14542-0, ISBN 978-8-301145-42-2.
  2. Н. С. Токарська. Отецьке слово, слово золоте... 
  3. Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків. 
  4. Будитель Галицької України.