Перфект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пе́рфект (від лат. perfectum < perfectus — «завершений») — граматична форма дієслова, що означає дію в минулому, результат якої має значення в теперішній.

Характеристика[ред.ред. код]

У праслов'янській мові, з її складною системою минулих часів, перфект виражав закінчену дію в минулому; стан, спостережуваний у мить мовлення, який є результатом здійсненої у минулому дії[1]. Проте, з огляду на подальший розвиток у слов'янських мовах дієслівних видів, ця система стала спрощуватися. Південнослов'янські (за винятком словенської)[2], а також лужицькі мови зберегли праслов'янську часову систему, перфект у сербській, хорватській, болгарській, верхньолужицькій і нижньолужицькій мовах — тільки один з минулих часів, хоча й найбільш вживаний[1]. У словенській мові, як і в більшості західнослов'янських (польській, словацькій, чеській) з усіх минулих часів зберігся тільки перфект. Від імперфекта, плюсквамперфекта й аориста до нього перейшли всі функції минулих часів: описувати дію, що відбулася в минулому, на відміну від «класичного перфекта» завершеність дії вже не важлива.

У східнослов'янських мовах з усіх минулих часів або залишився тільки перфект (літературна російська), або перфект і плюсквамперфект (українська й білоруська)[3]. Східнослов'янський перфект зазнав певних змін: втратилось дієслово-зв'язка в теперішньому часі (я ходив замість *я єсьм ходив), перфект з дієсловом-зв'язкою в минулому часі (був, була, було) став означати плюсквамперфект — давноминулий час (у праслов'янській мові дієслово-зв'язка стояло в імперфекті).

Приклади[ред.ред. код]

Англійська мова[ред.ред. код]

В англійській мові існують шість форм перфекта, які визначаються за двома характеристиками: часом (перфект теперішнього часу Present Perfect, перфект минулого часу Past Perfect, і перфект майбутнього часу Future Perfect) і тривалістю дії (простий перфект Perfect Simple, і тривалий перфект Perfect Continuous). Форми перфекту утворюються за допомогою дієприкметника минулого часу (Participle II) у сполученні з особовою формою дієслова to have («мати»), при цьому в теперішньому часі окрему форму він набуває лише в третій особі однини (has, стягнена форма 's), всі інші мають форму have (стягнена форма 've), у минулому часі всіх осіб дієслово-зв'язка має форму had (стягнена форма 'd), а в майбутньому — will have (стягнена форма 'll have). Тривалі форми утворюються за допомогою особової форми дієслова to have у сполученні з been (дієприкметником минулого часу дієслова to be) і дієприкметником теперішнього часу (Participle I) смислового дієслова.

Теперішній час Present Perfect  Минулий час Past Perfect Майбутній час Future Perfect
Простий перфект
Perfect Simple
I have written («Я написав»)
*Thou hast written («Ти написав»)[4]
He has written («Він написав»)
She has written («Вона написала»)
We have written («Ми написали»)
You have written («Ви написали»)
They have written («Вони написали»)
I had written («Я був написав»)
*Thou had written («Ти був написав»)[4]
He had written («Він був написав»)
She had written («Вона була написала»)
We had written («Ми були написали»)
You had written («Ви були написали»)
They had written («Вони були написали»)
I will have written («Я напишу»)
*Thou wilt have written («Ти напишеш»)[4]
He will have written («Він напише»)
She will have written («Вона напише»)
We will have written («Ми напишемо»)
You will have written («Ви напишете»)
They will have written («Вони напишуть»)
Тривалий перфект
Perfect Continuous
I have been writing
*Thou hast been writing[4]
He has been writing
She has been writing
We have been writing
You have been writing
They have been writing
I had been writing
*Thou had been writing[4]
He had been writing
She had been writing
We had been writing
You had been writing
They had been writing
I will have been writing
*Thou wilt have been writing[4]
He will have been writing
She will have been writing
We will have been writing
You will have been writing
They will have been writing

Англійський простий перфект теперішнього часу відповідає минулому часу українських дієслів доконаного виду, перфект минулого часу — українському давноминулому часу дієслів доконаного виду, перфект майбутнього часу — теперішньому часу українських дієслів доконаного виду (тобто завершеній дії в майбутньому). Англійський тривалий перфект не має аналогу в українській і перекладається по-різному (I have been writing — «Я писав щойно» або «Я пишу вже певний час»).

Німецька мова[ред.ред. код]

У німецькій мові перфект утворюється аналогічно — сполученням особової форми допоміжного дієслова з дієприкметником минулого часу (Partizip II). На відміну від англійського, для утворення німецького перфекта використовуються не тільки особові форми дієслова haben («мати») але й sein («бути»). Вибір допоміжного дієслова-зв'язки залежить від смислового дієслова. Більшість німецьких дієслів утворюють перфект з допоміжним дієсловом haben. З формами дієслова sein утворюється перфект таких дієслів: 1) що позначають рух (gehen, schwimmen, laufen, kommen); 2) дієслів зміни стану (aufstehen, einschlafen, aufwachen); 3) дієслова sein, werden, bleiben, folgen, gelingen, misslingen, passieren, geschehen, begegnen.


Латина[ред.ред. код]

У латинській мові в систему перфекта включають три дієслівних форми: власно перфект (Perfectum), плюсквамперфект (Plusquamperfectum) і передмайбутній час (Futurum II).

Особливістю латинського перфекта є те, що він утворюється не аналітично (як в англійській, німецькій і більшості слов'янських), а синтетично — доданням особових закінчень до основи перфекта[5].

Однина Множина
Перша особа vidi — «я побачив»
laudavi — «я похвалив»
scripsi — «я написав»
vidimus — «ми побачили»
laudavimus
scripsimus
Друга особа vidisti — «ти побачив»
laudavisti
scripsisti
vidistis — «ви побачили»
laudavistis
scripsistis
Третя особа vidit — «він побачив»/«вона побачила»/«воно побачило»
laudavit
scripsit
viderunt — «вони побачили»
laudaverunt
scripserunt

Використання синтетичних форм уможливлює обійтися без особових займенників і зв'язок, що робить речення лаконічними. Наприклад, знаменитий вислів Цезаря «Veni vidi vici» — «(я) прийшов, (я) побачив, (я) переміг»; легендарна фраза Понтія Пілата «Quod scripsi, scripsi» — «Що (я) написав, (те) (я) написав»[6].

Форми плюсквамперфекта утворюються від основи перфекта теж за допомогою особових закінчень: videram — «я був бачив», videras — «ти був бачив», viderat — «він був бачив», «вона була бачила», videramus — «ми були бачили», videratis — «ви були бачили», viderant — «вони були бачили».

Перфект, плюсквамперфект і передмайбутній час у пасивному стані утворюються аналітично: за допомогою особових форм дієслова sum («єсьм»)[7] і дієприкметника минулого часу[8]. Приклад перфекта пасивного стану: інший відомий вислів Цезаря «Alea jacta est» — «Жереб кинуто» (дослівно — «Жереб кинутий є»).

Французька мова[ред.ред. код]

У французький мові перфект є одною з кількох форм минулого часу і зоветься passé composé — «складений минулий час» (на відміну від passé simple — «простого минулого», тобто аориста). У більшості дієслів він утворюється сполученням особових форм дієслова avoir («мати») з пасивним дієприкметником: j'ai donné, tu as donné, il (elle) a donné, nous avons donné, vous avez donné, ils (elles) ont donné (дієприкметник при цьому не змінюється). Всі зворотні дієслова (з часткою se), а також дієслова для позначення руху (venir з похідними, aller, entrer, marcher, monter, а також naître і mourir) утворюють перфект за допомогою особових форм дієслова être («бути»): je suis venu, tu es venu, il est venu, elle est venue, nous sommes venus, vous êtes venus, ils sont venus, elles sont venues (дієприкметник змінюється за родами й числами). Деякі дієслова можуть утворювати перфект як з avoir, так і з être — залежно від їхнього значення (je l'ai monté — «я підняв його» і je suis monté par un escalier — «я піднявся сходами»).

Праслов'янська мова[ред.ред. код]

У праслов'янській мові перфект був одної з чотирьох форм минулого часу (поряд з аористом, імперфектом і плюсквамперфектом), й означав дію у минулому, результат якої зберігається на момент мовлення. Утворювався аналітично: шляхом сполучення активного l-дієприкметника (див. «Граматика праслов'янської мови/Дієслово») і відмінюваних форм дієслова *byti («бути») теперішнього часу[9].

Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід
Перша особа однини neslъ jesmь nesla jesmь neslo jesmь
Друга особа однини neslъ jesi nesla jesi neslo jesi
Третя особа однини neslъ jestь nesla jestь neslo jestь
Перша особа двоїни nesla jesvě neslě jesvě neslě jesvě
Друга особа двоїни nesla jesta neslě jesta neslě jesta
Третя особа двоїни nesla jeste neslě jeste neslě jeste
Перша особа множини nesli jesmъ nesly jesmъ nesla jesmъ
Друга особа множини nesli jeste nesly jeste nesla jeste
Третя особа множини nesli sǫtь nesly sǫtь nesla sǫtь

Давньоруська мова[ред.ред. код]

У давньоукраїнській (давньоруській) мові перфект — складена форма минулого часу дієслова, яка означала наявний стан, що виник унаслідок минулої дії. Успадкований давньоруською від праслов'янської, він утворювався аналогічно.

У перфекті поєднувалися значення минулого й теперішнього часів. Він складався з активного дієприкметника на -лъ (-ла, -ло), який передавав реальне значення із вказівкою на минулу дію, та дієслова быти в теперішньому часі, яке виконувало граматичну функцію із вказівкою на особу.

Однина Множина Двоїна
1 ходилъ (-ла, -ло) єсмь ходили (-ла, -лы) єсмы ходила (-лѣ, -лѣ) єсвѣ
2 ходилъ (-ла, -ло) єси ходили (-ла, -лы) єсте ходила (-лѣ, -лѣ) єста
3 ходилъ (-ла, -ло) єсть ходили (-ла, -лы) суть ходила (-лѣ, -лѣ) єста

Так само утворювався перфект і в староцерковнослов'янській мові. Ця ж система успадкована й сучасною церковнослов'янською, з деякими змінами.

Польська мова[ред.ред. код]

Польська мова зберегла складні форми праслов'янського перфекта, який представляє в ній минулий час. Утворюється додаванням до активного l-дієприкметника особових закінчень 1-ої і 2-ої осіб, які являють собою стягнені особові форми дієслова być («бути»). У 3-й особі дієприкметник особових закінчень не має, змінюючись тільки за родами і числами:

Однина (чоловічий рід) Множина (чоловічий рід істот) Однина (жіночий рід) Множина (жіночий і середній рід, чоловічий рід неістот)
1 robiłem robiłiśmy robiłam robiłyśmy
2 robiłeś robiłiśce robiłaś robiłyśce
3 robił robiłi robiła robiły

У середньому роді закінчення однини — «ło» (robiło), а множини — «ły» (robiły).

Чеська мова[ред.ред. код]

Аналогічно вживання перфекта й у чеській мові, тільки дієслово-зв'язка зберігає свою повну форму і пишеться окремо. У третій особі зв'язка теж опускається[10].

Однина Множина
Перша особа znal (-a, -o) jsem — «я знав» (-ла) znali jsme — «ми знали»
Друга особа znal (-a, -o) jsi — «ти знав» (-ла) znali jste — «ви знали»
Третя особа znal (-a, -o) — «він знав», «вона знала», «воно знало» znali — «вони знали»

Аналогічно утворюється перфект і в словацькій мові: kúpil som («я купив»), kúpil si («ти купив»), kúpil («він купив»), kúpili sme («ми купили»), kúpili ste («ви купили»), kúpili («вони купили»). Для жіночого роду в однині до активного l-дієприкметника додається закінчення «-a», для середнього — закінчення «-o» (kúpila, kúpilo); у третій особі зв'язка теж опускається[11].

Болгарська мова[ред.ред. код]

У болгарській мові перфект є одним з чотирьох минулих часів дієслова (поряд з аористом, імперфектом і плюсквамперфектом). Утворюється за допомогою особових форм дієслова съм («єсьм»)[12]. На відміну від польського й чеського перфекта, дієслово-зв'язка зберігається і в третій особі — е («єсть», «є»), са («суть»)[13].

Однина Множина
Перша особа аз съм искал (-a) — «я хотів (-ла)»
аз съм търсил (-a) — «я шукав (-ла»)
аз съм чел (-a) — «я читав (-ла)»
ние сме искали — «ми хотіли»
ние сме търсили — «ми шукали»
ние сме чели — «ми читали»
Друга особа ти си искал (-a) — «ти хотів (-ла)»
ти си търсил (-a) — «ти шукав (-ла)»
ти си чел (-a) — «ти читав (-ла)»
вие сте искали — «ви хотіли»
вие сте търсили — «ви шукали»
вие сте чели — «ви читали»
Третя особа той е искал (тя е искала/то е искалo) — «він хотів (вона хотіла/Воно хотіло)»
той е търсил (тя е търсилa/то е търсилo) — «він шукав (вона шукала/воно шукало)»
той е чел (тя е челa) — «він читав/вона читала»
те са искали — «вони хотіли»
те са търсили — «вони шукали»
те са чели — «вони читали»

Сербська мова[ред.ред. код]

У сербській мові, як і болгарській, збереглась праслов'янська система минулих часів (аорист, імперфект, перфект і плюсквамперфект), але в повсякденному мовленні зазвичай використовується лише перфект. Утворюється аналогічно болгарському — дієслово-зв'язка (jе, су) зберігається і в третій особі.

Особливістю сербського активного l-дієприкметника є те, що він змінюється за родами не тільки в однині, але й у множині (читали, читале, читала).

Однина Множина
Перша особа jа сам читао (читала) — «я читав (читала)» ми смо читали — «ми читали» (про чоловіків)
ми смо читале — «ми читали» (про жінок)
Друга особа ти си читао (читала) — «ти читав (читала)» ви сте читали — «ви читали» (про чоловіків)
ви сте читале — «ви читали» (про жінок)
Третя особа он jе читао — «він читав»
она jе читала — «вона читала»
оно jе читало — «воно читало»
они су читали — «вони читали» (про чоловіків)
оне су читале — «вони читали» (про жінок)
она су читала — «вони читали» (середній рід)

Заперечна форма утворюється за допомогою частки ни, яка пишеться разом з особовою формою дієслова-зв'язки: нисам читао («я не читав»), ниjе се вратио («він не повернувся»)[14].

Українська мова[ред.ред. код]

У сучасній українській (як у білоруській і російській) залишком давнього перфекта є форма минулого часу дієслів: «я робив» (я робилъ єсьм), «ви робили» (вы робили єсте) тощо. Дієслово-зв'язка — особова форма дієслова «бути» не вживається у сучасній мові, а колишній активний дієприкметник (робилъ, ходилъ) перетворився на одну з форм дієслова — минулий час. Проте, у деяких діалектах у Карпатах існує (існувала) форма перфекта, схожа з аналогічною польською: скорочена особова форма дієслова «бути» приєднується до відповідної форми минулого часу у 1-й і 2-й особах: «робилисьмо»[15] (< ми робили єсьмо), «паслисьмо» (< ми пасли єсьмо), «ходив'єм» (< я ходив єсьм); в інших говірках форма дієслова «бути» може стояти перед смисловим дієсловом: «Невельо єм ходив, уж єс зуновала // Уж єс свій облачок муровати дала». (лемківська пісня).

Відомі приклади вживання цієї форми й у літературі: «Раз якось паслисьмо вівці та й звіяв студений вітер, гейби взимі…» «Мужу мій солоденький, на біду-сь мя полишив…» (М. М. Коцюбинський)[16]; «Як щонеділі і кожного свята // Ходив-єм з батьком в близький монастир…» (А. Л. Могильницький)[17].

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія української мови. Фонетика. — К., 1979.
  • Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика / О. І. Крижанівська. — К., 2010.- 248 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Фёдорова К. В. Сравнительный анализ систем прошедшего времени глагола в русском и сербском языках (аорист, имперфект, перфект)
  2. Н. А. Кондрашов. Словенский язык. (Кондрашов Н. А. Славянские языки. — М., 1986. — С. 213—220)
  3. II.7. Белорусский и украинский плюсквамперфект (Д. В. Сичинава. Типология плюсквамперфекта. Славянский плюсквамперфект. М.: АСТ󰀭ПРЕСС, 2013
  4. а б в г д е Займенник thou («ти») не вживається в сучасній англійській мові, його можна зустрінути лише в архаїчному або поетичному контексті. Замість «thou hast» зараз прийнято казати «you have», замість «thou wilt» — «you will»
  5. Основа перфекта в словниках стоїть одразу за формою першої особи однини теперішнього часу
  6. Варто зауважити, що в церковнослов'янському варіанті Євангелія в цьому реченні вжито замість перфекта аорист: є́же написа́хъ, написа́хъ
  7. У латині словниковою формою дієслова традиційно вважається не інфінітив (хоча він існує в мові), а тепершній час першої особи однини
  8. Н. В. Чеканова. Краткий курс грамматики латинского языка. М.: «Флинта», МПСИ, 2006
  9. Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — ISBN 8-301-14542-0, ISBN 978-8-301145-42-2.
  10. Урок № 2 (Долгие гласные, Глагол být, Прошедшее время)
  11. Прошедшее время в словацком языке
  12. У сучасній болгарській мові нема інфінітива, словниковою формою дієслова там є теперішній час першої особи однини
  13. Урок болгарского № 4: Глагол. Изъявительное наклонение (времена)
  14. Сербский язык для начинающих: Урок 9
  15. Н. С. Токарська. Отецьке слово, слово золоте... 
  16. Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків. 
  17. Будитель Галицької України. 
Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.