Перша чжилійсько-фентяньська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перша чжилійсько-фентяньська війна
Дата 10 квітня18 червня 1922
Місце Чжилі, Китай
Результат Перемога Чжилі
Противники
Чжилійська кліка Фентяньська кліка


Командувачі
У Пейфу Чжан Цзолінь


Сили сторін
100 000 120 000


Військові втрати
Незначні 20 000 убитих, 10 000 дезертирів, 40 000 полонених


Перша чжилійсько-фентяньська війна (кит.: 第 一次 直 奉 战争; піньїнь: Dìyīcì Zhí Fèng zhànzhēng) — збройний конфлікт, що відбувався в Китаї 1922 року між Чжилійською та Фентяньською кліками за управління Пекіном. Війна призвела до поразки Фентяньської кліки й виключення її лідера Чжан Цзоліня зі складу коаліційного уряду. У Пейфу за ту перемогу отримав пост стратега.

Передумови[ред. | ред. код]

1920 року відбулась чжилійсько-аньхойська війна, в якій Чжан Цзолінь підтримував Чжилійську кліку проти урядової Аньхойської кліки. Після перемоги в тому протистоянні чилійці спільно з фентяньцями захопили Пекін і сформували спільний уряд.

Чжилійську кліку підтримували англійці й американці, а фентяньську — японці, які до війни 1920 року підтримували Аньхойську кліку.

1922 року фентяньці форсували зміну прем'єр-міністра Цзінь Юйпена на Лян Шиї без узгодження з чжилійцями. Новий прем'єр одразу ж оголосив амністію шести керівникам Аньхойської кліки, що спричинило різки протест з боку Чжилійської кліки[1].

Конфлікт розгорівся з іще більшою силою, коли новий кабінет міністрів відмовився виділити близько трьох мільйонів доларів бюджету військовому міністерству, що були обіцяні раніше. В результаті 25 січня 1922 року У Пейфу й інші чилійські керівники подали у відставку. Виникла урядова криза, яку Чжан Цзолінь намагався розв'язати шляхом військової загрози. 10 квітня 1922 року були зібрані війська, до 25 квітня У Пейфу намагався не давати формальних приводів для військового протистояння.

Розстановка сил[ред. | ред. код]

Чжилійська кліка зібрала 109-тисячну армію, натомість Фентяньська зібрала 120 тисяч осіб. Головнокомандувачем чжилійців був У Пейфу, який керував західним фронтом. Центральним фронтом командував Ван Ченбін, а східним — Чжан Гожун. Чжилійські війська також мали підтримку з боку південних провінцій залізницею Пекін-Ханькоу[2].

Чжан Цзолінь керував фентяньською армією та східним фронтом, західним фронтом командував Чжан Цзінхуей. Фентяньські війська постачались і підтримувались в тому числі японцями[2].

Стратегії[ред. | ред. код]

Задумом фентяньців була атака чжилійців з двох фронтів. Штаб фентяньської армії розміщувався в Цзюньлянчені (нині у складі Тяньцзіня). Там же розміщувалось командування східного фронту. 29 квітня Чжан Цзолінь прибув до штабу й одразу віддав наказ починати атаку. Штаб західного фронту розміщувався в селищі Чансіньдянь (нині входить до складу Фентай, район Пекіна). Західний фронт складався з трьох дивізій та мав атакувати Баодін, де розташовувався штаб чжилійської армії.

Чжилійська армія розгорнулась за трьома фронтами. У Пейфу на чолі 3-ї дивізії розташовувався на заході зі штаб-квартирою біля річки Люліхе. Ван Ченбін очолював 23-тю дивізію, що розташовувалась у повіті Гуань (нині входить до складу Ланфана). Чжан Гожун перебував на чолі 26-ї дивізії на сході, в повіті Дачен (нині також входить до складу Ланфана), додатково на східний фронт була перекинута 24-та дивізія, якою командував Чжан Фулай.

Перебіг бойових дій[ред. | ред. код]

Фентяньська армія розташувалась на західному фронті ще 10 квітня. Після початку війни 29 квітня чжилійці зазнавали поразок на східному фронті. Західний фронт чжилійської армії потрапив під важкий обстріл фентяньців. 30 квітня У Пейфу особисто вирушив на лінію фронту, щоб організувати масований обстріл фентяньців. При цьому головні сили обходили фентяньців позаду. 4 травня чжилійці раптово напали на 16-й полк, який було сформовано з колишніх чжилійських військ Фен Гочжана, й полк здався[2]. Тимчасово організована Перша фентяньська дивізія була змушений відступити на Фентай, й оборона впала. Тільки тоді дивізію вдалось перешикувати для контратаки, чжилійські авангарди були розбиті, й Чансіньдян був знову зайнятий.

Успіх фентяньської армії був нетривалим. У Пейфу змінив тактику: імітуючи відступ, він заманив фентяньську армію в засідку. Нічого не підозрюючи, фентяньці здійснили різкий марш-кидок, і не були готові до битви. Чжилійці їх оточили та цілковито знищили. Таким чином на західному фронті було здобуто цілковиту перемогу чжилійської армії, й основні зусилля перемістились на східний фронт.

Фентяньська армія спочатку здобувала перемоги й на східному фронті. 29 квітня після наступу фентяньців фронт чжилійської армії був зім'ятий, і чилійців відкинули до Женьцю й Хецзяні (нині обидва входять до складу Цанчжоу).

Однак бойовий дух фентяньців різко впав після звісток про поразки на західному фронті. Генерал Бао Дешань відмовився продовжувати атаку та зупинив свій лівий фланг, залишивши його неприкритим[2]. Щоб уникнути ізоляції, Чжан Цзолінь віддав наказ на загальний наступ, намагаючись уникнути цілковитого знищення. Головною ціллю нападу чжилійців стала друга дивізія, якою командував син Чжан Цзоліня, Чжан Сюелян. Після цілковитої перемоги на західному фронті У Пейфу передлислокував 3-тю та 26-ту дивізії та взяв керівництво операцією з нападу на дивізію Чжан Сюеляна в свої руки. Останньому вдавалось відбивати атаки противника з мінімальними втратами, тим не менше він був змушений здійснити організований відступ, залишаючи територію.

Третій дивізії фентяньської армії на східному фронті під командуванням Лі Цзінліня спочатку теж удавалось проводити успішні контратаки в районі Яомаду. Незважаючи на перемоги та взяття в полон багатьох солдатів противника, звістки з західного фронту стали для дивізії приголомшливими. Скориставшись ваганнями противника, чжилійці відновили атаки, спрямувавши удар на штаб у Мачані (повіт Цінсянь, Цанчжоу). В результаті удару фентяньці втратили сім тисяч осіб убитими чи взятими в полон та були змушені віддати ЯнлюцінСіціні). Дивізія відступила до Бейцана (в районі Бейчень). Готуючись організувати оборону міста ЦзюнлянченДунлі), фентяньці зустріли чжилійське 20-тисячне підкріплення, що прибуло потягом. Зазнавши поразки, рештки фентяньської армії втекли до Луаньчжоу.

Стало вже очевидним, що Фентяньська кліка зазнала нищівної поразки. 5 травня 23-тя дивізія чжилійської армії під командуванням Ван Ченбіна ввійшла до Тяньцзіня. Фентяньці втратили понад двадцять тисяч загиблими, десятки тисяч дезертирували, а сорок тисяч здались у полон.

Наслідки[ред. | ред. код]

До часу завершення активних бойових дій британські місіонери зуміли переконати керівництво Чжилійської кліки в необхідності укладення мирного договору за посередництва британського консула в Луаньчжоу. Англійці запропонували Чжан Цзоліню вивести всі війська з Шаньхайгуані (нині у складі Ціньхуандао), зобов'язавши чжилійців припинити переслідування. 18 червня представники обох сторін підписали мирну угоду на борту британського військового судна біля берегів Ціньхуандао відповідно до пропозиції британського консула[3]. Шаньхайгуаньська стіна стала межею між територіями двох клік. Фэнтяньські війська відступили до Маньчжурії[2], а чжилійці на чолі з У Пейфу взяли під контроль центральний уряд у Пекіні.

Друга чжилійсько-фентяньська війна, що спалахнула 1924 року, завершилась Пекінським переворотом і поверненням фентяньців до влади.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Odorik, p. 50-51
  2. а б в г д Odorik, p. 53
  3. Odorik, p. 194—195

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Zhang, Tongxin History of Wars between Nationalist New Warlords, 1st Edition, published by Heilongjiang People’s Publishing House in Harbin & distributed by New China Bookstore Heilongjiang branch, 1982.
  2. Odorik Y. K. Мілітаризм у сучасному Китаї. Кар’єра У Пейфу = Militarism in modern China. The career of Wu P’ei-Fu, 1916-1939. — Australian National University Press, 1978. — 349 с. — ISBN 0708108326.