Перша битва при Ізонцо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перша битва при Ізонцо
Prima battaglia dell'Isonzo
Erste Isonzoschlacht
Італійський фронт
Перша світова війна
Schützengraben im Karst.jpg
Австро-угорська піхота в обороні. Район Ізонцо. 1915
Координати: 45°56′33″ пн. ш. 13°36′09″ сх. д. / 45.94250000002777767° пн. ш. 13.602500000027776039° сх. д. / 45.94250000002777767; 13.602500000027776039
Дата: 23 червня — 7 липня 1915
Місце: східна частина Північної Італії
Результат: часткова перемога італійських військ; загальний провал замислу розгрому австро-угорських військ
Сторони
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Командувачі
Італія Луїджі Кадорна
Італія Емануеле д'Аоста
Австро-Угорщина Конрад фон Гетцендорф
Австро-Угорщина Світозар Бороєвич
Австро-Угорщина Ойген Австрійський
Військові формування
Італія 2-га армія
Італія 3-тя армія
Австро-Угорщина 5-та армія
Військові сили
225 000 (18 артилерійських дивізіонів, 252 батальйонів, 111 кінних ескадронів, 700 гармат) 115 000 (8 артилерійських дивізіонів, 84 батальйонів, 13 кінних ескадронів, 356 гармат)
Втрати
Італія Військові втрати:
14 947
Австро-Угорщина Військові втрати:
9 950

Перша битва при Ізонцо (італ. Prima battaglia dell'Isonzo, нім. Erste Isonzoschlacht) — перша наступальна операція італійських військ на Італійському фронті Першої світової війни.

Італійське командування, сподіваючись на раптовість, хотіло опанувати пануючими висотами і перевалами, проте австро-угорська армія без особливих проблем перейшла на заздалегідь підготовлені рубежі оборони. Італійці за місяць прикордонних запеклих боїв змогли захопити плацдарм через річку Ізонцо в районі Плави, опанувати висоту Монте-Неро і домогтися незначних успіхів в районі Трентіно. Однак, значного успіху перший наступ італійців не здобув і вони відразу ж перейшли до підготовки чергового наступу на цьому оперативному напрямку.

Історія[ред. | ред. код]

Незабаром після оголошення війни, у ніч на 24 червня 1915 року, італійська армія перейшла в наступ, не завершивши зосередження й розгортання військ. Наступ розвивався у чотирьох напрямках. Італійські армії переважали австро-угорські війська за чисельністю вдвічі, однак австрійці мали вигідніше стратегічне розташування. В артилерійській підготовці взяли участь 700 італійських гармат. Бої розгорнулись одночасно на Ізонцо, у Карнійських та Кадорських Альпах, у Трентіно. У Трентіно, де наступ здійснювався кількома колонами, що сходились, італійським військам вдалось просунутись на лінію Коль-ді-Тонале — Рево — Роверето — Борго. В Кадорі частинам, що наступали, вдалося захопити Монте-Кроче і Кортіна-д'Ампеццо. У Карпінських Альпах італійці просувались особливо повільно і не змогли досягти жодних результатів[1].

Горіція (ліворуч) і річка Ізонцо

Основним напрямком наступу став район Ізонцо, де зосередилось головне угрупування італійських військ. Бої тут набули запеклого характеру. На всьому фронті наступу, від Монте-Неро до Мої-Фальконе, зав'язались важкі прикордонні бої. Незважаючи на запеклий опір австрійських частин, тим, хто наступав, вдалось переправитись через Ізонцо. Австрійське командування відвело свої частини на підготовлені оборонні рубежі. Італійцям вдалось розширити плацдарм після форсування річки біля Плави й захопити висоту Монте-Неро. Італійським частинам вдалось увійти до міста Горіція, однак невдовзі їм довелось звідти відступити. Незабаром подальше просування італійських військ було призупинено контратаками австро-угорських військ, які отримали дві свіжі дивізії. Одним з факторів зупинки італійського наступу, окрім дій австрійської армії, стали помилки італійського командування, в першу чергу, недостатня артилерійська підготовка (за нестачі артилерійських боєприпасів). Також під час пересування військ вперед артилерія не підтримувала піхоту, що вела наступ, атаки були розрізненими, дротові загородження не було знищено артилерією.

Підсумком першого італійського наступу, який отримав назву Перша битва при Ізонцо, стало захоплення італійською армією незначних територій і зрив італійського плану на захоплення панівних висот на австро-італійському кордоні. Втрати італійців склали 16 000 загиблими, пораненими й полоненими (з яких близько 2000 — вбитими); австрійська армія втратила 10 000 вбитими, пораненими й полоненими (з яких близько 1000 — вбитими)[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Примітки
  1. а б История первой мировой войны 1914–1918 гг., Москва-1982, т.2 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Ufficio Storico dello Stato Maggiore dell'Esercito, L'Esercito Italiano nella Grande Guerra (1915–1918) (8 vol.), Istituto Poligrafico dello Stato, Roma 1929.
  • P. Maravigna, Le undici offensive sull'Isonzo, Libreria del Littorio, Roma 1929.
  • Österreichisches Staatsarchiv/Kriegsarchiv Wien
  • L'esercito italiano nella grande guerra (1915–1918) Volume I–IV / Roma: Ministerio della Guerra — Ufficio Storico, 1929–1974
  • Ministero della Guerra Stato Maggiore centrale — Ufficio Storico. Guerra Italo-Austriaca 1915-18. Le medaglie d'Oro. Volume secondo — 1916. Roma: 1923
  • Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914–1918 Band II Verlag der Militärwissenschftlichen Mitteilungen Wien 1931–1933
  • Anton Graf Bossi-Fedrigotti: Kaiserjäger — Ruhm und Ende. Stocker Verlag, Graz 1977
  • Gyula Gulyás — János Gulyás: C'ero anch'io sul fronte dell'Isonzo — documentario ungherese con la partecipazione di soldati italiani e ungheresi che combattevano all'Isonzo, girato anche in Italia 1986
  • Зайончковский А. М. Первая мировая война. — СПб.: Полигон, 2000. — 878 с. — ISBN 5-89173-082-0
  • Бэзил Лиддел Гарт. 1914. Правда о Первой мировой. — М.: Эксмо, 2009. — 480 с. — (Перелом истории). — 4300 экз. — ISBN 978-5-699-36036-9

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: 45°56′33″ пн. ш. 13°36′09″ сх. д. / 45.94250° пн. ш. 13.60250° сх. д. / 45.94250; 13.60250{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку