Перша світова війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Світові війни
Перша світова війна
WWImontage.jpg
За годинниковою стрілкою згори: Окопи на західному фронті; британський танк Mark IV, який перетинає траншею; лінкор британського Королівського Флоту HMS Irresistible, який тоне після попадання на міну під час битви в Дарданеллах; кулеметна обслуга в протигазах і біплани Albatros D.III
Дата: 28 липня 1914 року — 11 листопада 1918 року
Місце: Європа, Африка і Близький Схід (недовго в Республіціі Китай та на тихоокеанських островах)
Привід: Убивство 28 червня в Сараєві австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда, яке спричинило оголошення Австро-Угорською імперією війни Королівству Сербія (28 липня) і російська мобілізація проти Австро-Угорської імперії (29 липня).:
Результат: Перемога країн Антанти. Розпад Німецької, Російської, Османської та Австро-Угорської імперій. Постання нових незалежних держав у Східній та Центральній Європі
Сторони
Четверний Союз та союзники:
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Ottoman flag.svg Османська імперія
Flag of Bulgaria.svg Болгарське царство
Flag of Poland.svg Королівство Польща (1916-1918)
Flag of the Ukranian State.svg УНР / Flag of the Ukranian State.svg Українська Держава (1917-1918)
Flag of Lithuania (1918-1940).svg Литовське королівство (1918)
Flag of Courland (state).svg Герцогство Курляндське і Семігальське (1918)
Flag of Finland.svg Фінляндська Республіка (1918) / Finlad kingdome 800.jpg Королівство Фінляндія (1918)
Flag of Belarus (1918, 1991-1995).svg БНР (1918)
Flag of the Mountainous Republic of the Northern Caucasus.svg Республіка Горців Кавказу (1918)
Flag of Don Cossacks.svg Всевелике Військо Донське (1918)
Flag of Azerbaijan.svg Азербайджанська Демократична Республіка (1918)
United Baltic Duchy flag.svg Об'єднане Балтійське герцогство (1918)
Антанта та союзники:
State Flag of Serbia (1882-1918).svg Королівство Сербія
Flag of Russia.svg Російська імперія (1914-1917) / Flag of Russia.svg Російська Республіка (1917) / Flag of Russian SFSR (1918-1937).svg РРФСР (1917-1918)
Flag of France.svg Французька республіка
Flag of Belgium (civil).svg Бельгія
Flag of the United Kingdom.svg Британська імперія
Втрати
Загинуло військових:
4 386 000
Поранено військових:
8 388 000
Зникло військових:
3 629 000
Загинуло військових:
5 525 000
Поранено військових:
12 861 500
Зникло військових:
4 121 000

Пе́рша світова́ війна́[а 1] — світова війна, глобальний збройний конфлікт, який розвивався перш за все в Європі від 28 липня 1914 по 11 листопада 1918 року. Під час неї загинуло понад дев'ять мільйонів солдат і цивільних мешканців. Конфлікт мав вирішальний вплив на історію XX століття.

Сили Антанти на чолі з Французькою республікою, Російською імперією (яка визнала свою поразку перед закінченням війни), Великою Британією і (з 1917 року) США перемогли держави Четверного Союзу (також відомі як Центральні Держави) на чолі з Австро-Угорською імперією, Німецькою імперією, Болгарським царством й Османською імперією. Королівство Італія приєдналася до Антанти 1915 року.

Боротьба, яка велась на Західному Фронті, відбувалася вздовж системи траншей і укріплень, обмежених областю, відомою під назвою нічийна земля. Ці ряди укріплень тягнулися від Північного моря до Швейцарії, через це система ведення статичної траншейної війни визначила її перебіг для багатьох учасників. На Східному Фронті розлогі східні рівнини й обмежена мережа залізниць запобігли стану ведення траншейної війни. Але масштаб конфлікту був настільки великим, що і Близький Схід та Італійський Фронт також вели важку боротьбу. Військові дії також відбувалися і на морі і, вперше, — у повітрі.

Війна спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-угорської, Німецької, Османської і Російської. Німеччина втратила свої колоніальні території, а такі країни як Чехословацька Республіка, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Польська Республіка та Королівство Сербів, Хорватів і Словенців отримали незалежність. Велика ціна ведення війни також сформувала підґрунтя для розпаду Британської Імперії.

Перша світова війна визначила кінець старого світового порядку, котрий склався після Наполеонівських війн. Результати конфлікту були важливим чинником для початку Другої світової війни.

Причини[ред.ред. код]

  • Нерівномірний розвиток європейських країн і, як наслідок, загострення протиріч між ними

Велика Британія і Французька республіка в силу різних причин (раннього закінчення феодальної централізації країн, розвитку капіталізму, захоплення величезних колоній) певний час знаходились на перших місцях в Європі по рівню економічного і політичного розвитку, але після постання на карті нової держави — Німецької імперії, яка хотіла здобути собі «місце під Сонцем» — почалася боротьба за першість в Європі. На початок ХХ століття Французька республіка і Велика Британія почали відставати в темпах розвитку від Німецької імперії, якій не вистачало «життєвого простору» — вона вимагала переділу кордонів і колоній.

  • Відсутність механізму вирішення проблем дипломатичним шляхом

На початок ХХ століття ефективного плану дій для запобігання військовим конфліктам не було — всі надії покладалися на воєнну міць і потугу держави.

  • Мілітаризація

З початку існування Німецька імперія почала дії державних органів у сфері економіки, політики та соціуму, спрямовані на нарощування військової потужності держави. На початку ХХ століття цю ж практику почали застосовувати всі великі держави Європи.

  • Перегони озброєнь

Військово-морські перегони між Великою Британією й Німецькою імперією посилилися 1906 року, коли до ладу став британський лінкор «HMS Dreadnought»; його конструкція була революційною й робила всі попередні лінійні кораблі застарілими. Велика Британія також підтримувала значну перевагу в інших військово-морських галузях, особливо над Німецькою імперією та Королівством Італія. Пол Кеннеді вказує, що обидві нації вірили у тезу Альфреда Тейєра Мехена «Стратегія повеління морем» як життєво важливу для великого статусу нації. Досвід морського рейдерства показав хибність цієї тези. Девід Стівінсон описав перегони озброєнь, як «цикл укріплення підвищеної воєнної готовності». Девід Геррманн вбачав конкуренцію у суднобудуванні як частину загального руху в напрямку війни. Ніл Фергюсон, все ж таки, стверджував, що змога британців підтримувати повне лідерство показує, що це не було основним фактором у конфлікті, який наближався. Також слід відзначити, що вартість перегонів озброєнь однаково відчували і в Великій Британії, і в Німецькій імперії. Загальні витрати на озброєння шести великих держав (Великої Британії, Німецької імперії, Французької республіки, Російської імперії, Австро-Угорської імперії та Королівства Італія) між 1908 і 1913 роками збільшились на 50%.

  • Створення провідними державами експансіонних військових планів в разі початку війни
    • Німецький план Шліффена передбачав напад на Французьку республіку через нейтральну Бельгію і захоплення Парижу в найкоротші терміни, а потім перенаправлення основних військ на схід для війни з Російською імперією.
    • Французький План XVII передбачав завдання швидкого удару в індустріальний центр Німецької імперії — Рурську долину. Це завдало б значного удару по можливостях Німеччини продовжувати війну надалі.
    • Російський План XIX передбачав мобілізацію її армій і проти Австро-Угорської імперії (План «А»), і проти Німецької імперії.
  • Створення військово-політичних блоків

Однією з цілей зовнішньої політики Великих держав у довоєнні роки була підтримка балансу сил в Європі. Це розвинулось у складну схему таємних та загальновідомих союзів і договорів, які потім перетворилися на військово-політичні блоки — Антанту і Троїстий союз. Противага між ними стала каталізатором початку війни.

  • Завершення територіального переділу світу і конфлікти за розподіл сфер впливу

На початок ХХ століття весь світ був розподілений між великими колоніальними державами — Великою Британією і Французькою республікою. Німецька імперія, яка вступила в боротьбу за колонії пізніше за інших, не погоджувалася з таким станом справ. Це призводило до спроб нового переділу територій і сфер впливу.

Торгівельні бар'єри[ред.ред. код]

Корделл Халл, держсекретар при Франкліні Рузвельті, через декілька років після Першої світової війни сказав, що торгівельні бар'єри були першопричиною і Першої, і Другої світових воєн. Приблизно у 1943–1944 роках, він спроектував Бретон-Вудські домовленості, для зменшення торговельних бар'єрів та усунення того, що він вважав причиною конфліктів.

Поєднання етнічного й політичного протистояння[ред.ред. код]

Балканську війну між Австро-Угорською імперією й Королівством Сербія вважали неминучою, оскільки вплив Австро-Угорщини зменшувався і панслов'янський рух зростав. Підвищення етнічного націоналізму збіглося зі зростанням Королівства Сербія, де антиавстрійсько-угорські настрої були, мабуть, найпалкішими. 1878 року Австро-Угорська імперія окупувала Боснію і Герцеговину, колишню оттоманську провінцію, яка мала велике сербське населення, і яку вона формально анексувала 1908 року. Зростання національної свідомості також збіглося з занепадом Османської імперії. Російська імперія підтримувала сербський рух, що було мотивовано її особистими інтересами (та мабуть здійснене і не без її ініціативи), а також конкуренцією з Австро-Угорською імперією, яка почалася ще в часи Кримської війни, але недавні події, такі як невдала російсько-австро-угорська угода і столітня мрія про незамерзаючий морський порт, також мотивували Санкт-Петербург.

Російська імперія також хотіла скористатися моментом щоб знищити останнє, потужне гніздо українського національного руху в Галичині, що загрожувало її великодержавним, імперіалістичним планам і цілості «російської» імперії. Антиукраїнська російська преса сповідувала думку, що Російська імперія до того часу не ліквідує у себе українського сепаратизму та мазепинської небезпеки, доки поза кордонами буде існувати джерело української ідеї, яке буде все оживляти національний спротив українців у «імперії» та загрожуватиме планам російського шовінізму.

Київський імперський, на той час, орган, так званий «Кієвлянін» писав у листопаді 1911 р.:

«Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом... Мазепинське питання б'є Росію в саму основу їі великодержавности. Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність русского народу, намагається зруйнувати великодержавність Росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство з своєї галицької бази розлазиться по цілій південній Росії. В Галичині готується небезпечний антирусский осередок, полум'я якого може перекинутись по всій Малоросії ...»

[1]

Привід[ред.ред. код]

Діаграма, що дає уявлення про міжнародні відносини країн Європи перед Першою світовою війною.

28 червня 1914 року в Сараєві сербський студент Гаврило Принцип убив ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу. Студент був членом організації «Млада Босна», метою якої було об'єднання усіх південних слов'ян та визнання їхньої незалежності від Австро-Угорської імперії. Сараєвське вбивство спричинило кілька стрімких подій, які переросли в повномасштабну війну. 23 липня Австро-Угорська імперія висловила звинувачення, що за вбивством стоять сербські діячі й висунула ультиматум до Королівства Сербія, щоб та покарала причетних до скоєного та допустила австро-угорську поліцію на свою територію. У той же день Сербія оголосила мобілізацію і повідомила, що погоджується на умови ультиматиму лише частково. 26 липня Австро-Угорська імперія оголосила мобілізацію та підвела війська до кордону з Королівством Сербія. 28 липня Австро-Угорська імперія, у зв'язку з невиконанням умов ультиматиму, оголосила Королівству Сербія війну. Головні європейські країни потрапили в стан війни протягом декількох тижнів через схему договорів колективної оборони і складний характер міжнародних союзів. Хоча вбивство й було подією, котра формально спричинила початок війни, воно було лише останнім фактором у довгій послідовності причин і подій, які налаштовували нації Європи на війну між собою.

Липнева криза та оголошення війни[ред.ред. код]

Докладніше у статті Липнева криза

Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорська імперія використала це як привід, щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії. 23 липня був виставлений ультиматум Королівству Сербія з настільки радикальними вимогами, що його було відкинуто. Серби, спираючись на підтримку Російської імперії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорська імперія оголосила війну. Спочатку Російська імперія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австро-угорський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив імператору, що часткова мобілізація неможлива з погляду логістики, розпочалася повна мобілізація. План Шліффена, який ґрунтувався на швидкому розгромі Французької республіки, не передбачав безперешкодної мобілізації росіян. Таким чином, 1 серпня німці оголосили війну Російській імперії і через два дні — Французькій республіці. Потім Німецька імперія порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперії. Після цього п'ять із шести європейських Великих держав перебували в найбільшому континентальному європейському конфлікті починаючи з часів Наполеонівських воєн.

Хронологія[ред.ред. код]

1914 рік[ред.ред. код]

Плакат «Друга вітчизняна війна» (1914–1918)

1915 рік[ред.ред. код]

  • 24 січня 1915. Західний фронт. Бої британської та німецьких ескадр у Доггер-банці в Північному морі
  • 726 лютого 1915. Східний фронт. Спроба німецьких військ оточити 10-у російську армію у Августівській операції у Східній Прусії (Зимова битва в Мазурії). Російські війська відійшли до лінії Ковно-Осовець
  • 18 лютого 1915. Західний фронт. Німецька імперія оголосила про початок «необмеженої підводної війни»
  • 19 лютого 1915 — 9 січня 1916. Балкани. Дарданелльська операція союзних військ з метою захопити Дарданели, Босфор і Стамбул
  • 20 лютого30 березня 1915. Східний фронт. У ході Прасниської операції (Царство Польське) німецькі війська відкинуто до кордонів Східної Прусії
  • 22 березня 1915. Східний фронт. У ході Карпатської операції капітулював оточений російськими військами 120-тисячний гарнізон Перемишля (австро-угорські війська)
  • 22 квітня 1915. Західний фронт. Німецькі війська вперше застосували під Іпром хімічну зброю  — хлор. Було отруєно 15 тис. осіб
  • 25 квітня 1915. Балкани. Дарданельська операція  — десант союзних військ у Османській імперії
  • 25 травня 1915. Східний фронт. Горлицький прорив німецько-австро-угорських військ (генерал А. Макензен) на Південно-Західному фронті. Російські війська лишили Королівство Галичини та Володимирії. 3 червня німецько-австро-угорського війська зайняли Перемишль, 22 червня — Львів. Російські війська втратили 500 тис. полоненими
  • 7 травня 1915. Німецький підводний човен затопив пасажирський лайнер «Лузітанію»
  • Травень 1915. Східний фронт. Наступ німецьких військ у Прибалтиці. 7 травня російські війська лишили Лібаву. Німецькі війська вийшли до Шавлі та Ковно (взяли 9 серпня)
  • 23 травня 1915. Західний фронт. Королівство Італія приєдналася до Антанти й оголосила війну Австро-Угорській імперії
  • 24 травня 1915. Західний фронт. Спроби наступу італійських військ на Тренто і на річці Ізонцо. У червні бойові дії набули позиційного характеру
  • 26 червня21 липня 1915. Південний фронт. Алашкерська операція російських військ проти османської армії. Зайнято райони озер Ван та Урмія
  • Липень 1915. Африка. Німецька Південно-Західна Африка. (Намібію) окуповано військами Південно-Африканського Союзу (домініону Великої Британії)
  • 1317 липня 1915. Східний фронт. У ході Прасниської оборонної операції проти німецько-австро-угорських військ зірвано план оточення російських військ у Царстві Польському, проте російські війська залишили Польщу
  • 610 серпня 1915. Балкани. Десант союзних військ у бухті Сувла в Османській імперії
  • 8-21 серпня 1915. Східний фронт. Моонзундська операція російської ескадри, відсіч прориву німецьких кораблів
  • 19 серпня 1915. Німецький підводний човен потопив пасажирський пароплав «Арабік»
  • 22 серпня—4 вересня 1915. Східний фронт. Віленська оборонна операція російських військ у Прибалтиці
  • 6 вересня 1915. Балкани. Болгарсько-німецький договір про дружбу і союз. Болгарське царство зобов'язалося вступити у війну на боці Німецької імперії. Болгарсько-османський договір про кордон
  • 8 вересня—2 жовтня 1915. Східний фронт. Свенцянський прорив 10-ої німецької армії (генерал Г. фон Ейхгорн). 10-а російська армія Західного фронту вимушена лишити Вільно (Вільнюс)
  • вересень 1915. Месопотамія. Британські війська розбито османами під Багдадом, війська в Кут-ель-Амарі потрапили в облогу. Наприкінці року британський корпус було перетворено на експедиційну армію
  • 25 вересня6 жовтня 1915. Західний фронт. Спроби наступальних операцій союзників у Шампані та Артуа
  • жовтень 1915. Південний фронт. Російські війська на Близькосхідному театрі військових дій об'єднано у Кавказький фронт
  • 5 жовтня 1915. Балкани. У Салоніках висадився експедиційний корпус союзників для надання допомоги Королівству Сербія.
  • 7 жовтня 1915. Балкани. Наступ австро-угорсько-німецьких та болгарських військ на Королівство Сербія. Сербська армія після двомісячних боїв відступила до Албанії. Окупація Королівства Сербія Центральними державами
  • 14 жовтня 1915. Балкани. Вступ Болгарії у війну на боці Німецької імперії
  • 30 жовтня 1915. Південний фронт. Російський експедиційний корпус висадився в іранському порту Пехлеві. У листопаді взято місто Казвін, 16 грудня — Хамадан

1916 рік[ред.ред. код]

  • 10 грудня 1915 — 9 січня 1916. Балкани. Десант британо-французьких військ евакуйовано зі Стамбула в Салоніки для посилення Салонікського фронту.
  • Січень 1916. Африка. Британо-французькі війська зайняли німецьку колонію Камерун.
  • 10 січня2 березня 1916. Південний фронт. Ерзурумська операція російської Кавказької армії. Було прорвано османський фронт і захоплено фортецю Ерзурум (16 лютого). Османські війська втратили близько 66 тис. осіб, зокрема, 13 тис. полоненими; росіяни — 17 тис. убитими та пораненими
  • 5 лютого — 18 квітня 1916. Південний фронт. Трапезундська операція російських військ. Захоплено османське місто Трапезунд
  • Лютий 1916. Південний фронт. Наступ російського кавалерійського корпусу на мосульському та багдадському напрямках. Взято Керманшах
  • 21 лютого — 21 грудня 1916. Західний фронт. Початок німецького наступу проти Верденського виступу. Верденська оборонно-наступальна операція союзних військ. За 70 діб кривавих боїв німецькі війська просунулися лише на 6-7 км
  • Березень 1916. Західний фронт. Спроба наступу італійських військ на річці Ізонцо
  • 18 — 30 березня 1916. Східний фронт. Нароцька операція російських військ
  • 28 квітня 1916. Південний фронт. Капітуляція британських військ в Кут-ель-Амарне
  • 15 травня 1916. Західний фронт. Наступ австро-угорських військ проти італійських військ у районі Трентіно
  • 31 травня — 1 червня 1916. Західний фронт. Ютландська морська битва головних сил британського та німецького флотів. Німецький флот сховався на своїх базах
  • 4 червня — вересень 1916. Східний фронт. Наступ Південно-Західного фронту під командуванням О. А. Брусілова. Австро-угорсько-німецькі війська втратили більше 1 млн осіб убитими та пораненими, більше 400 тис. осіб — полоненими. Російські війська втратили близько 500 тис. осіб
  • 1 липня — листопад 1916. Західний фронт. Наступ союзників на річці Сомма. 15 вересня британці вперше застосували танки. До кінця наступу просування союзників склало 5-15 км
  • 27 серпня 1916. Східний фронт. Королівство Румунія оголосила війну Австро-Угорській імперії, 28 серпня — Німецькій імперії, 30 серпня — Османській імперії, 1 вересня — Болгарському царству
  • 28 серпня 1916. Західний фронт. Королівство Італія оголосило війну Німецькій імперії
  • 2 вересня 1916. Західний фронт. Перехід німецьких військ під Верденом до оборони
  • 2 вересня 1916. Східний фронт. Спроба наступу румунсько-російських військ у Трансільванії
  • 26 вересня 1916. Східний фронт. Контрнаступ австро-угорсько-німецьких військ у Трансільванії. Румунську армію було знищено. 6 грудня німецькі війська ввійшли до Бухареста
  • 24 жовтня21 грудня 1916. Західний фронт. Наступ французьких військ під Верденом. Війська вийшли на рубіж, який вони займали 25 лютого
  • 5 листопада 1916. Східний фронт. Створення на території, окупованій німецькими та австро-угорськими військами, Королівства Польського на чолі із Державною радою
  • 21 листопада 1916. Австро-Угорська імперія. Помер цісар Франц Йосип I. Новим цісарем став Карл I, племінник Франца Йосипа I
  • Грудень 1916. Східний фронт. Утворення Румунського фронту російської армії

1917 рік[ред.ред. код]

  • 5 — 11 січня 1917. Східний фронт. Мітавська операція російських військ
  • 1 лютого 1917. Західний фронт. Німецька імперія вдруге оголосила Великій Британії «необмежену підводну війну». Протягом лютого-квітня 1917 року німецькі підводні човни знищили більше 1000 торгових кораблів
  • 8 — 12 березня (23 — 27 лютого ст. стилю) 1917. Росія. Лютнева буржуазно-демократична революція в Росії. Повалення монархії. Сформовано Тимчасовий уряд
  • 11 березня 1917. Південний фронт. Британські війська зайняли Багдад
  • 17 березня 1917. Західний фронт. Німецьке командування відвело свої війська по річці Ена на 30 км назад на «смугу Зігфріда»
  • 17 березня 1917. Росія. У Києві створено Центральну Раду
  • 6 квітня 1917. Західний фронт. США вступили у війну на боці Антанти
  • 9 квітня — 5 травня 1917. Західний фронт. Невдалий квітневий наступ союзників («наступ Нівеля»). Втрати склали до 200 тис. осіб
  • 7 червня — 30 серпня 1917. Західний фронт. Операція союзників у Мессіні
  • 23 червня 1917. Росія. Центральна Рада проголосила I-м Універсалом автономію України
  • 1 липня (18 червня за старим стилем) 1917. Східний фронт. Липневий наступ російської армії. Унаслідок контрудару австро-угорсько-німецьких військ залишено Королівство Галичини та Володимирії. Загальні втрати російської армії перевищили 150 тис. осіб
  • 22 — 27 липня 1917. Східний фронт. Вдалий наступ румунсько-російських військ на Румунському фронті
  • 22 — 23 липня 1917. Східний фронт. Невдалий наступ російських військ у Прибалтиці на Вільно і Ковно
  • 31 серпня — 6 листопада 1917. Західний фронт Операція союзників біля Іпра
  • 15 серпня 1917. Польща. Проголошення в Парижі під егідою Антанти Польського національного комітету. Р. Дмовський був визнаний головою тимчасового уряду Польщі за кордоном
  • 20 — 27 серпня 1917. Західний фронт. Операція союзників у Вердені
  • 1 — 6 вересня 1917. Східний фронт. Під час Ризької оборонної операції російські війська здали Ригу
  • 23 вересня 1917. Литва. У Вільно (Вільнюс) за підтримки німецького уряду створено литовську Національну раду (Таріба), що проголосила незалежність Литви від Російської Республіки. 16 лютого 1918 р. ухвалено «Акт незалежності Литви»
  • 12 — 19 жовтня 1917. Східний фронт. Моонзундська оборонна операція російського флоту
  • 23 — 26 жовтня 1917. Західний фронт. Операція союзників у Мальмезоні
  • 24 жовтня 1917. Західний фронт. Наступ австро-угорських військ у районі Капоретто. Поразка італійських військ
  • 7 листопада (25 жовтня за старим стилем) 1917. Росія. У результаті Жовтневого перевороту Тимчасовий уряд повалено. Влада перейшла до партії більшовиків на чолі з В. І. Ульяновим (Леніном). Формування Радянського уряду
  • 13 листопада 1917. Російська Республіка. Війська Центральної Ради вступили до Києва
  • 20 листопада 1917. Російська Республіка. Центральна Рада у Києві проголосила автономію — Українську Народну Республіку
  • 20 листопада — 6 грудня 1917. Західний фронт. Операція союзників у Камбрі. Перше масоване застосування танків
  • 9 грудня 1917. Східний фронт. Королівство Румунія уклала Фокшанське перемир'я з Німецькою імперією й Австро-Угорською імперією
  • 15 грудня 1917. Східний фронт. Радянський уряд уклав перемир'я з Центральними державами
  • 19 грудня 1917. Фінляндія. Фінський сейм проголосив Фінляндію незалежною республікою. 31 грудня декретом Ради народних комісарів визнано незалежність Фінляндської республіки
  • Грудень 1917. Східний фронт. За схваленням Антанти румунські війська зайняли територію Бессарабської губернії колишньої Російської імперії
  • Грудень 1917. Південний фронт. Британські війська зайняли Газу, Яффу, Єрусалим
  • Грудень 1917. Африка. британо-французькі війська зайняли Німецьку Східну Африку (Бурунді, Руанда, к.ч. Танзанії)

1918 рік[ред.ред. код]

«Мир із Україною» Спеціальний диспетчерський від 9 лютого 1918 р.
  • 12 січня 1918. Південний фронт. Перемир'я між російським та османським військовим командуванням. Розпад російського фронту у Закавказзі
  • 23 — 31 січня 1918. Радянська Росія. На 3-му Всеросійському з'їзді Рад створена Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка (РРФСР)
  • 8 лютого 1918. Україна. Червона Армія вступила до Києва
  • 9 лютого 1918. Німецька імперія. Українська Народна Республіка. Сепаратний договір Німецької імперії та УНР
  • Лютий 1918. Східний фронт. Наступ німецько-австро-угорських військ
  • 12 лютого 1918. Південний фронт. Наступ османських військ. Звільнено Ерзурум, Карс, Батум
  • 17 лютого — 2 травня 1918. Росія. Перебазування кораблів Балтійського флоту з Ревеля та Гельсингфорса (Гельсінкі) до Кронштадту («льодовий похід»)
  • Лютий 1918. Прибалтика. Німецька імперія. 24 лютого Естонський земський собор оголосив незалежну Естонську демократичну республіку. Німецький окупаційний уряд проголосив створення Балтійського герцогства, що мало включати Естляндську, Ліфляндську та Курляндську губернії колишньої Російської імперії
  • 1 березня 1918. Українська Народна Республіка. Війська Центральної Ради разом з австро-угорсько-німецькими військами вступили до Києва.
  • 3 березня 1918. Східний фронт. Сепаратний Брестський мир Радянської Росії з Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Болгарським царством й Османською імперією. РСФРР відмовлялася від суверенітету над Польщею, Литвою, частиною Білорусі та Латвії. Радянська Росія зобов'язалася вивести війська з УНР, Фінляндії, Латвії та Естонії і провести повну демобілізацію армії й флоту. РСФРР відмовлялася від Карса, Ардагана й Батума у Закавказзі
  • 6 березня 1918. Росія. Британській десант зайняв Мурманськ
  • 15 березня 1918. Антанта заявила про невизнання Брестського миру
  • 21 березня 1918. Західний фронт. Березневий наступ німецьких військ у Пікардії. Оборона союзників була прорвана углуб на 60 км. Прорив був ліквідований введенням союзних резервів. Втрати німецьких військ становили близько 230 тис. осіб
  • 5 квітня 1918. Росія. Японський десант висадився у Владивостоці
  • 9 — 14 квітня 1918. Західний фронт. Спроба наступу німецьких військ у Фландрії
  • квітень 1918. Південний фронт. Закавказький сейм проголосив створення незалежної від Росії Закавказької Демократичної Федеративної Республіки (ЗДФР)
  • квітень. 1918. Східний фронт. Німецькі війська захопили Крим
  • 29 квітня 1918 Україна. У Києві т.зв. з'їзд хліборобів за підтримки німецького командування проголосив генерал-лейтенанта П. Скоропадського гетьманом Української Держави
  • 7 травня 1918. Східний фронт. Бухареський мирний договір Королівства Румунія з Центральними державами. Королівство Румунія втрачала значні прикордонні ділянки, але одержувала Бессарабію. Ні радянський уряд, ні держави Антанти договір не визнали
  • 8 травня 1918. Східний фронт. Німецькі війська зайняли Ростов. Створення «Всєвєлікого войска Донского» на чолі з отаманом Красновим
  • 14.5.1918 Східний фронт. Грузія перейшла під німецький протекторат. Висадка німецьких військ у Поті
  • 27—28.5.1918 Вихід з ЗДФР Вірменії та Азербайджану
  • 27.5—4.6.1918 Західний фронт. Наступ німецьких військ півн. Реймса (битва на Шмен-де-Дам). Німецькі війська вийшли до річки Марна (70 км до Парижа)
  • 15—26.6.1918 Західний фронт. Італійські війська відбили наступ австро-угорських військ під Тренто
  • 18.6.1918 Радянська Росія. Затоплення частини кораблів Чорноморського флоту у Новоросійську за наказом Радянського уряду
  • 6.1918 Південний фронт. Османська імперія уклала мир з Вірменією та Грузією
  • 6 липня 1918 Антанта проголосила Владивосток міжнародною зоною. Висаджено японські та американські десанти
  • 15 липня4 серпня 1918 Західний фронт. Наступ німецьких військ на річці Марні (т.зв. друга Марна). Контрударом союзних військ німецькі війська відкинуто до річок Ена та Вель.
  • 8—13 серпня 1918 Західний фронт. Британо-французькі армії в Амьєнській операції завдали поразки німецьким військам, котрі були змушені відійти на рубіж, з якого почався їх березневий наступ
  • 27 серпня 1918 Німецька імперія, Радянська Росія. За умовою в Берлині радянський уряд зрікся від влади над Естонією та Ліфляндією
  • 12—15 вересня 1918 Західний фронт. 1-а американська армія (командувач генерал Дж. Першінг) отримала перемогу над німецькими військами біля Сен-Мійєля
  • 15—29 вересня 1918 Балкани. Наступ союзних військ. Німецькі та болгарські війська було розбито
  • 19 вересня 1918 Південний фронт. Наступ британських та арабських військ у Сирії. Османську армію розбито. З 28 вересня до 27 жовтня союзники зайняли Акку, Дамаск, Триполі й Халеб
  • 26 вересня 1918 Західний фронт. Початок загального наступу союзних військ на 420-км фронті від Вердену до моря. Оборону німецьких військ було прорвано
  • 29 вересня 1918 Балкани. У Салоніках Болгарське царство підписало перемир'я з Антантою.
  • 7 жовтня 1918 Південний фронт. Французький морський десант у Бейруті
  • 12 жовтня 1918 Польща. Німецький уряд створив Регентську раду для управління польськими землями. Основу збройних сил склав польський легіон на чолі з Ю. Пілсудським
  • жовтень 1918 Угорщина. Буржуазно-демократична революція в Угорщині. Проголошення незалежності, 16 листопада — республіка
  • жовтень 1918 Південний фронт. Наступ британських військ на Месопотамському фронті. Захоплено Кіркук та Мосул
  • 24 жовтня 1918 Західний фронт. Наступ італійської армії на річці П'яве
  • 28 жовтня2 листопада 1918 Західний фронт. Розпад австро-угорського фронту
  • 30 жовтня 1918 Південний фронт. На борту британського лінійного корабля «Агамемнон» у бухті Мудре (острів Лемнос) між Антантою й Османською імперією було підписано Мудроське перемир'я. Османська імперія вивела війська з Закавказзя
  • жовтень 1918 Схід. Королівство Галичини та Володимирії. У Львові створено Українську національну раду
  • 1 листопада 1918 Листопадовий чин. Січові стрільці зайняли Львів, більші міста Королівства Галичини та Володимирії — Станіславів, Тарнопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші
  • 3 листопада 1918 Західний фронт. У Вілла-Джусті (у Падуї) Австро-Угорщина підписала перемир'я з Антантою
  • 3 листопада 1918 Німеччина. Початок революції в Німеччині
  • 3 листопада 1918 Польща. Регентська рада проголосила незалежність Польщі
  • 9 листопада 1918 Схід. Королівство Галичини та Володимирії. Проголошення Західно-української Народної республіки (ЗУНР); до кінця листопада більшу частину її території було окуповано польськими військами
  • 10 листопада 1918 Східний фронт. Королівство Румунія вдруге оголошує війну Центральним державам; румунські війська окупували Трансільванію
  • 11 листопада 1918 Західний фронт. Комп'єнське перемир'я країн Антанти з Німеччиною. Капітуляція німецьких військ: припинення військових дій, здача Німецькою імперією сухопутного й морського озброєння, виведення військ з окупованих територій
  • 12 листопада 1918 Австрія. Проголошення республіки
  • 13 листопада 1918 Радянська Росія. Радянський уряд анулював Брестський мирний договір
  • 14 листопада 1918 Україна. Утворено Директорію під головуванням В. Винниченка. Головним отаманом України призначено Симона Петлюру
  • листопад 1918 Латвія. Проголошення незалежності Латвії
  • 28 листопада 1918 Німеччина. Цісар Вільгельм II зрікся престолу

Післявоєнні події[ред.ред. код]

  • 1 грудня 1918. Балкани. Проголошення Королівства сербів, хорватів та словенців (з 1929 р. — Югославія)
  • грудень 1918. Польща, Німеччина. Польські війська захопили Познань
  • 12 грудня 1918. Україна. Угода між Директорією та командуванням німецьких військ в Україні
  • 14 грудня 1918. Україна. Війська Петлюри вступили до Києва. Гетьман Скоропадський підписав акт про відмову від влади
  • 24 грудня 1918. Радянська Росія, Українська Народна Республіка. Уряд Радянської Росії відмовився від визнання незалежності Української держави
  • 1 січня 1919. Білорусь. Утворення Білоруської Соціалістичної Радянської Республіки (БСРР)
  • 1 — 3 січня 1919. Україна. Франко-грецькі війська зайняли Херсон та Миколаїв. Наступ відбито радянськими військами
  • 18 січня 1919 — 21 січня 1920. Антанта. Паризька мирна конференція. Радянську Росію не запрошено
  • січень 1919. Україна. Заявлено про приєднання ЗУНР до Української Народної Республіки й визнання уряду Директорії
  • 5 лютого 1919. Україна. Червона армія вступила до Києва
  • лютий — серпень 1919. Литва. Білорусь. Литовсько-Білоруська радянська Соціалистична Республіка (ЛітБєл)
  • 21 березня 1919. Угорщина. Проголошення Угорської радянської республіки
  • 4 квітня 1919. Польща. Литва. Польські війська Пілсудського захопили Вільно (Вільнюс), Мозир, Ліду, Барановичі
  • квітень 1919. Східний фронт. Французька республіка виводить війська з Росії. Британські війська виведені з Закаспію
  • 16 квітня — травень 1919. Королівство Румунія, Угорщина. Наступ румунських військ
  • 19 травня 1919. Естонія. Національний збір узаконив створення незалежної Естонської Республіки
  • 28 червня 1919. Антанта. Версальський мирний договір з Німеччиною. Німеччина повертала Французькій республіці Ельзас-Лотарінгію (в кордонах 1870 р.); Бельгії — округи Мальмеді та Ейпен, а також так звану нейтральну й пруську частини Морені; Польщі — Познань, частину Помор'я та інші території Західної Прусії; м. Данціг (Гданськ) та його передмістя було оголошено «вільним містом»; м. Мемель (Клайпеда) передано у ведення держав-переможниць (в лютому 1923 р. — приєднано до Литви). У результаті плебісциту частина Шлезвіга перейшла до Данії (1920 р.), частина Верхньої Силезії  — до Польщі (1921 р.), південна частина Східної Прусії залишилася у Німеччини; до Чехословаччини відійшла невелика ділянка силезької території. Саар переходив на 15 років під управління Ліги Націй, а після того подальша доля Саара мала вирішуватися шляхом плебісциту. Вугільні шахти Саару було передано у власність Французької республіки. Вся німецька частина лівобережжя Рейну та смуга правого берега завширшки 50 км підлягали демілітаризації. Німеччина визнавала протекторат Французької республіки над Марокко та Великої Британії — над Єгиптом. В Африці Танганьїка стала підмандатною територією Великої Британії, район Руанда-Урунді — підмандатною територією Бельгії, «Трикутник Кіонга» (Південно-Східна Африка) було передано Португалії (названі території раніше складали Німецьку Східну Африку), Велика Британія і Французька республіка розділили Того й Камерун; Півд. АС отримав мандат на Південно-західну Африку. На Тихому океані як підмандатні території до Японської імперії відійшли острови на північ від екватора, які належали Німеччині, до Австралійського Союзу — Німецька Нова Гвінея, до Нової Зеландії — острови Самоа.
  • 1 серпня 1919. Угорщина. Уряд Угорської радянської республіки пішов у відставку
  • 10 вересня 1919. Антанта. Сен-Жерменський мирний договір з Австрією. Договір констатував розпад Австро-Угорської імперії й створення на її теренах Австрійської республики, Угорщини, Чехословаччини, Сербо-Хорвато-Словенської держави (з жовтня 1929 — Югославія).
  • 27 листопада 1919. Антанта. Ньоїський мирний договір з Болгарією. Болгарія позбулася частини територій
  • 6 грудня 1919. Східний фронт. Британський міністр закордонних справ Джордж Керзон оповістив план розмежування, згідно з яким східний кордон Польщі мав пролягти уздовж лінії приблизного етнічного розселення: поляків — на заході; литовців, білорусів та українців — на сході
  • 2 лютого 1920. Радянська Росія, Естонія. У Тарту підписано мирний договір між РРФСР та Естонською республикою
  • 25 квітня 1920. Україна. Польсько-радянська війна. Наступ польсько-українських військ, які 6 травня вступили до Києва
  • 14 травня 1920 Україна Контрнаступ радянських військ, які 12 липня вступили до Києва
  • 4 червня 1920. Антанта. Тріанонський мирний договір з Угорщиною. За договором до Королівства Румунія було приєднано Трансільванію й східну частину Банату; до Королівства сербів, хорватів і словенців — Хорватію, Бачку та західну частину Банату; до Чехословаччини — Словаччину й Закарпатську Україну
  • 12 липня 1920. Радянська Росія, Литва. Мирний договір
  • 10 серпня 1920. Антанта. Севрський мирний договір з Османською імперією. Згідно з угодою, Палестина та Ірак передавалися Великій Британії, Сірія та Ліван — Франції (як підмандатні території). Османська імперія відмовлялася від усяких домагань на Аравійський півострів і країни Північної Африки, визнавала британський протекторат над Єгиптом, британську анексію Кіпру, передавала Італії Додеканеські острови. Східна Фракія та Едірне (Адріанополь), Галліпольський півострів передавалися Греції; зона проток підлягала повному роззброєнню і переходила під контроль створеної Антантою міжнародній Комісії проток. Від Османської імперії відділявся Курдистан, кордони якого мали бути визначені британо-франко-італійською комісією
  • 11 серпня 1920. Радянська Росія, Латвія. У Ризі підписано мирний договір між РРФСР й Латвійською державою
  • 13 — 25 серпня 1920. Польща. Розгром радянських військ під Варшавою («диво на Вислі»)
  • 9 — 12 жовтня 1920. Литва. Польські війська вступили до Вільнюса. Проголошення держави «Серединна Литва». За плебісцитом 8 січня 1922 р. Віленську область передано Польщі
  • 18 березня 1921. Радянська Росія, Польща. Ризький мирний договір

Другорядні театри військових дій[ред.ред. код]

Африканські кампанії[ред.ред. код]

Деякі з перших сутичок війни сталися між британськими, французькими і німецькими колоніальними військами в Африці. 7 серпня французькі й британські війська вдерлися до німецького протекторату Тоголенд. 10 серпня німецькі сили в Південно-західній Африці напали на Південну Африку. Жорстока боротьба продовжувалася тут до кінця війни.

Азія і Тихий океан[ред.ред. код]

30 серпня Нова Зеландія захопила Західне Самоа (пізніше — Німецьке Самоа). 11 вересня Австралійський Воєнно-морський Експедиційний Корпус висадився на острові Нью Поммерн (пізніше — Нова Британія), який був частиною Німецької Нової Гвінеї. Японія захопила німецькі колонії в Мікронезії і, після Битви при Циндао, німецький порт для завантаження вугілля на Шаньдунському півострові в Китаї. Протягом декількох наступних місяців союзні війська захопили всі німецькі території в Тихому океані.

Українські землі у І Світовій війні[ред.ред. код]

1 серпня 1914 року розпочалася перша світова війна. Україна не залишалась осторонь цієї трагедії. Значна територія й опинилася в прифронтовій смузі, а в Королівстві Галичини та Володимирії, Герцогстві Буковина, Прикарпатті розгорнулися бойові дії. Тим більше, що Україна стала центром територіальних зазіхань з боку протиборчих сторін; Російської імперії та Австро-Угорської імперії, далекосяжні плани щодо України мала кайзерівська Німецька імперія.

Неоднозначно зустріла звістку про війну громадськість цих регіонів: одна частина українства була схильна підтримувати «імперію», інша — Австро-Угорщину. В серпні 1914 року у Львові було утворено міжпартійний блок — Головну Українську Раду, яка виступила ініціатором формування українських військових частин на боці Австрії. З українців Королівства Галичини та Володимирії було сформовано легіон Українських січових стрільців, який взяв участь у військових діях в районі Стрия, на Ужоцькому перевалі в Карпатах, пізніше він воював у Поділлі.

Одночасно група емігрантів із Східної України (Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський) створили у Відні «Союз визволення України», який поставив за мету боротьбу за створення самостійної України і вважав доцільним для досягнення цієї мети співробітництво з Німецькою імперією та Австро-Угорською імперією.

В Наддніпрянській Україні члени Товариства українських поступовців створили Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, в складі якого працювали А. Ніковський, Д. Дорошенко, А. Вязлов. У 1916 р. С. Петлюру було призначено помічником уповноваженого Союзу земств на Західному фронті.

По-різному поставились до війни політичні партії: місцеві організації загальноросійських партій підтримали війну (крім більшовиків). Таку ж позицію зайняли українські політичні партії — ТУП, «Спілка». Українська соціал-демократична партія з питань війни не змогла виробити єдину тактику: група членів на чолі з С. Петлюрою виступили на підтримку імператорського уряду у війні; деякі інші на чолі з В. Винниченком засудили війну; ще одна частина на чолі з В. Дорошенком підтримала австро-угорсько-німецький союз. Позиція політичних партій в Австро-Угорській імперії була однозначною: вони активно підтримували австро-угорський уряд у війні з Російською імперією.

В 1914 р. воєнні дії проходили на території Королівства Галичини та Володимирії. Там розгорнувся наступ російської армії, яка зайняла Львів, Чернівці, Перемишль та інші міста. В 1915 р. розпочався контрнаступ німецьких та австро-угорських військ, російські війська змушені були відступити. Однак в березні 1916 року командуючим Південно-Західним фронтом було призначено генерала Брусилова, який знову розпочав успішний наступ російських військ у Карпатах, відомий як «брусиловський прорив», в результаті якого імператорська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк.

На окупованих територіях Західної України було створено генерал-губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським, який повів політику репресій та переслідувань проти українства: закривались українські видання, переслідувались греко-католики, заарештували і вислали до Суздаля митрополита А. Шептицького. Навіть консерватор П. Мілюков змушений був визнати політику імператорського уряду в Західній Україні як «європейський скандал». Але і австро-угорська адміністрація зі вступом на ці території вдавалася до нових репресій проти тих, хто, на її погляд, симпатизував Російській імперії: десятки тисяч українців опинились в концентраційних таборах — Телергоф, Терезієштадт, Гмюнді.

Війна негативно вплинула на господарство України; скоротилось промислове виробництво, особливо в харчовій та легкій галузях, значна частина території постраждала від ведення бойових дій, скоротились посівні площі, падав життєвий рівень населення, зростала кількість людських втрат. Результатом цього було наростання економічної кризи та соціального невдоволення.

Війна ще більше загострила існуючі протиріччя в російському суспільстві і підштовхнула суспільство до нової революції.

Нововведення Першої світової війни[ред.ред. код]

Військова тактика на початку Першої світової війни була не в силі йти в ногу з прогресом технологій. Війна, через свій позиційний характер, призвела до появи нових та розширення використання старих методів ведення бойових дій. Нові технології дозволили будівництво масивних захисних споруд, через які застаріла тактика не могла прорватися. Колючий дріт був вагомою перешкодою для масованих проходів піхоти; артилерія, значно більш смертельна ніж в 1870-х, разом з кулеметами робили перетинання відкритих просторів справжнім жахіттям. Німці запровадили використання отруйного газу (У квітні 1915 року німці вперше використали хлорний газ, порушивши Гаазьку Конвенцію), що скоро стало звичним для обох сторін, попри те, що це ніколи не приносило перемоги у битві. Наслідки його застосування були справді страхітливими: вони спричиняли повільну і болісну смерть — це стало одним з найбільших жахів війни, що закарбувалися в людській пам'яті. Командувачі з обох сторін були не в змозі виробити тактику для того, щоб прориватися через вкриті окопами позиції без масових жертв. Технологічний процес, втім, почав приносити нове озброєння для атаки. Танк був військовим винаходом британців, створеним щоб порушити стан безвиході траншейної війни. І Велика Британія, і Франція були його першими користувачами; німці використовували захоплені союзницькі танки і частину їх власного проектування.

Статистика Першої світової війни[ред.ред. код]

  • За роки Першої світової було призвано близько 74 млн чоловіків.
  • Довжина фронтів сягала 2,5-4 тисяч кілометрів.
  • Близько 10 млн чоловік загинуло і 10 млн було поранено.
  • Війна йшла на східному і західному фронтах, на Середньому Сході, в Африці (Пауль фон Леттов-Форбек) і на морі.
  • Росія вийшла з неї через революцію 1917 р.
  • Війна формально була завершена Версальським мирним договором.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Анімовані карти[ред.ред. код]


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «а», але не знайдено відповідного тегу <references group="а"/>, або ж бракує закриваючого </ref>