Перша угорсько-галицька залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Мережа залізниць в Австро-Угорщині 1900 р.
Український відтинок Першої угорсько-галицької залізниці (позначено червоним пунктиром)

Пе́рша уго́рсько-га́лицька залізни́ця — перша транскарпатська повністю двоколійна залізниця через Лупківський перевал. З'єднувала Галичину з Угорщиною, а саме Будапешт з Перемишлем і Львовом. Загальна довжина залізниці — 266,3 км.

Історія[ред.ред. код]

20 травня 1869 р. з'явився перший проектний документ на побудову залізничної колії від Перемишля до Лупкова. 11 червня 1869 р. з'явився другий документ на відтинок від Лупкова до Угорщини. Власником другого документа виступало «Акціонерне товариство Першої угорсько-галицької залізниці». 11 серпня 1869 р. товариство отримало концесію на будівництво ділянки колії Перемишль — Хирів — Кросьценько — Лупків (тодішній угорський кордон).[1]

Залізниця почала працювати 25 грудня 1872 р., хоча тунель у Лупкові завершили тільки 1874 р. Урочисте відкриття руху відбулося 31 травня 1874 року.[2] Залізниця проходила по тодішніх теренах коронного краю Галичини і словацьких земель Транслейтанії. Найважливіші залізничні станції: Шаторальяуйхей (Угорщина), Гуменне (Словаччина), Лупків, Загуж (Польща), Хирів (Україна) i Перемишль (Польща). У Перемишлі залізниця з'єднувалася з уже існуючою від 1861 р. Галицькою залізницею імені Карла Людвіга, що дало змогу вперше безпосередньо поєднати залізницею Львів з Будапештом. Також з'єднувалася з Дністрянською залізницею. З 1884 р. відтинок Заґуж — Хирів став одночасно й ділянкою Галицької Трансверсальної залізниці.

Галицька частина дороги[ред.ред. код]

Відтинок Довжина, км Дата завершення
Перемишль — Хирів 33,19 13 травня 1872
Хирів — Кросьцєнко 19,40 1 липня 1872
КросьцєнкоУстрики-Долішні 8,09 3 вересня 1872
Устрики-Долішні — Команча 70,26 12 листопада 1872
Команча — Лупків 13,75 18 грудня 1872
Лупківський тунель 0,416 30 травня 1874

XIX сторіччя[ред.ред. код]

Зразу після відкриття Першої угорсько-галицької залізниці на ній працювало 11 локомотивів (4 з них MÁV II), 24 пасажирські вагони i 255 товарних вагонів. Через рік ця кількість подвоїлась: курсував 21 локомотив (16 з них KkStB 46), 50 пасажирських вагонів i 415 товарних. У 1886 р. ця кількість зросла ще більше. За перший рік експлуатації було перевезено 238 тисяч пасажирів. З 1874 р. до 1880 р. пасажиропотік дещо знизився і становив від 149 до 198 тисяч осіб. Перелом настав через чотири роки, коли цією залізницею було перевезено вже 298 тисяч осіб. 1887 р. пасажирів було вже 339 тисяч.

З 2 серпня 1892 р. залізниця перейшла у власність Австрійської державної залізниці.

XX сторіччя[ред.ред. код]

Перша угорсько-галицька залізниця відіграла важливу стратегічну роль за часу Першої світової війни, зокрема при облозі фортеці Перемишль. Після 1918 р., коли в Карпатах з'явився кордон між новоутвореними незалежними державами Чехословаччиною і Польщею, залізниця відчутно втратила своє важливе значення. Згодом через нерентабельність другу колію було розібрано, так що тепер майже на всій трасі потяги їздять по одній колії.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Нині Перша угорсько-галицька залізниця розташована на території чотирьох країн — Угорщини, Словаччини, Польщі та України. Вона вже не функціонує як цілісна лінія, хоча робляться спроби використовувати її в туристичних цілях.

Комбінована колія для одночасного курсування українських і польських поїздів (біля смт Нижанковичів)

Український відтинок[ред.ред. код]

Українська частина давньої угорсько-галицької залізниці — це понад 30 км одноколійної траси Нижанковичі — Хирів — Смільниця (польсько-український кордон), з широкою колією (1520 мм). Від Хирова до Смільниці колія комбінована — широка і вузька (1435 мм) для одночасного курсування українських і польських поїздів. За Радянського Союзу такий тип колії існував на усьому українському відтинку дороги, адже в 1960-х, 1970-х і 1980-х рр. тут курсував поїзд з Перемишля до Устрик-Долішніх. При цьому поїзд двічі перетинав польсько-український кордон: у Нижанковичах і в Смільниці. Нині українським відтинком дороги курсують пасажирські поїзди Самбір — Хирів — Нижанковичі та Самбір — Хирів — Старява.

Польський відтинок[ред.ред. код]

Ділянка Заґуж — Лупкув є залізницею № 107, а ділянка Заґуж — Кросьцєнко є частиною залізниці № 108.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Навесні 1849 р. російський імператор Микола I пообіцяв військову підтримку австрійському цісареві Францу Йосифу для придушення революції в Угорщині (див. «Весна народів»). Влітку того ж року частина царської армії, якою командував Іван Паскевич, пройшла до Угорщини майже тим же маршрутом, яким пізніше проклали Першу угорсько-галицьку залізницю: Перемишль — Нижанковичі — Добромиль — Хирів — Старява — Устрики-Долішні і через Лупківський перевал в Угорщину.

«Жандарми були мадяри і, незважаючи на Швейкові протести, відволокли його в етапне управління в Хирові, де зарахували до транспорту російських полонених, призначених працювати на ремонті залізничної колії в напрямку Перемишля… ».

Нижанковичі — Добромиль — Хирів — Старява[ред.ред. код]

  • Біля смт Нижанковичі залізниця піднімається вгору долиною річки Вігор. Далі вона йде долиною Вирви, притоки Вігору. Біля м. Добромиля переходить у долину однієї з приток Вирви і зиґзаґом підіймається до м. Хирова, на окраїні якого перетинає Головний європейський вододіл. Від Хирова до с. Старяви і далі до Польщі дорога піднімається долиною р. Стривігор.

Фотографії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • pl:Pierwsza Węgiersko-Galicyjska Kolej Żelazna
  • Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — 496 с.; іл. ISBN 978-617-655-000-6.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ю.Томін, Ю.Романишин, Р.Коритко, І.Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці.- Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — 496 с.; іл. — С. 49. ISBN 978-617-655-000-6
  2. Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія… С. 50.