Перший український театр для дітей та юнацтва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Перший академічний український театр для дітей та юнацтва
Lviv first ukr Theatre for Young People.jpg

24°01′29″ пн. ш. 49°50′29″ сх. д. / 24.024691° пн. ш. 49.841476° сх. д. / 24.024691; 49.841476Координати: 24°01′29″ пн. ш. 49°50′29″ сх. д. / 24.024691° пн. ш. 49.841476° сх. д. / 24.024691; 49.841476
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місто
Адреса
Місткість 480
Тип театр
Статус Академічний
Відкрито 21 березня 1921
Керівництво

директор-художній керівник - Мисак Юрій Орестович, головний режисер - Саркісян Роза Володимирівна, головний художник — Зав'ялова Дарія Анатоліївна Режисер-постановник — Лариса Діденко Режисер-постановник — Валько Роман Миколайович Художник-постановник — Савіцький Мар'ян Адамович Керівник музичної частини — з.д.м. України Саєнко Юрій Ростиславович

[1]
nashteatr.lviv.ua

Перший український театр для дітей та юнацтва заснований у березні 1920 року в комуністичному Харкові. З 1944 року перебазований до комуністичного Львова.

В 2017 році конкурс на головного режисера перемогла молода українська режисерка Роза Саркісян.

Історія[ред. | ред. код]

Перший український театр для дітей та юнацтва заснований на основі наказу ТЕО Наркомпросу у березні 1920 року у Харкові як «Театр казки» (офіційне відкриття — 21 березня 1921 року).

На території, де тепер розташований Перший український театр для дітей та юнацтва – Гнатюка, 11 (колишній Ягеллонській) у ХІХ ст. знаходився міський сад, у якому розміщалась літня сцена, що на ній ставили вистави міський театр і театр «Казино де Парі». Поруч знаходилась кам’яниця, яка була збудована в середині ХІХ ст. і виконувала функції спортзалу – тут була одна з перших у Львові шкіл гімнастики та фехтування.

Для літніх вистав театру-вар’єте «Казино де Парі», котрий перебрався сюди на теплу пору року з вул. Рейтана (теперішня вул. Леся Курбаса), близько 1890 року було збудовано повністю дерев’яний театральний майданчик з 15 накритими ложами, портал сцени якого нагадував портали венеціанської опери та версальського театру. На початку ХХ ст. хазяїном літньої площадки стає єврейський театр, який улаштувався у кам’яниці поруч. Архітектура оновленого літнього театру спрощується, портал сцени набирає вигляду простого ящика. Партер споруди – зал загальною місткістю 1400 місць із головним проходом посередині завширшки 3 м. Цей партер практично простягався на усю ширину саду від огорожі до огорожі. Театр, на відміну від попереднього, по довжині був спрямований вглиб садка, перпендикулярно до вул. Ягеллонської, а не паралельно їй, як це було раніше.

Остання перебудова літнього театру розпочалася у 1918 році на замовлення нових власників Вурма та Гімпеля. Реконструкція звелася до проектування і перебудови даху та місць у партері. Проте за декілька десятиліть театральний сад поступово занепав і перетворився на пустир.

Кам’яниця ж близько 1890 року була перебудувана для єврейського театру (архітектор Рімер на замовлення Ф. Сокаль). За проектом було перебудовано дах нової споруди, влаштовано сцену на всю ширину кам’яниці, зроблено вхід на місці одного з вікон. Але в театрі ще не було спеціальних театральних пристроїв, і завіса піднімалась досить просто – скручуванням в рулон.

В 1938 – 1939 роках зусиллями архітекторів Владислава Бляйма і Даніеля Кальмуса театру було надано рис конструктивізму. Основою його образу, який переважно зберігся й дотепер, стали підкреслення естетичних якостей будівельних матеріалів та конструктивних елементів, функціональна суворість і доцільність, чіткість пропорцій, простота членувань та відсутність декоративних прикрас: фасад було облицьовано вапняковими плитами, форма віконних прорізів близка до квадратної і тільки на майданчику сходового маршу – вікно круглої форми. Після реконструкції будинок театру набув цілісного стильового архітектурного вирішення і необхідного театральному будинку функціонально-технічного оснащення (колосники, механіка сцени тощо).

Проте у новій споруді власне «Єврейському театру» («Teatr Jydowski») працювати довелось лише один театральний сезон. Львівський державний єврейський театр у 1940 р. був об’єднаний з трупою дніпропетровського ГОСЕТу і роботу нова велика трупа продовжила у театрі «Колізей».

У будівлю ж на Ягеллонській у серпні 1940 року перебралася трупа польського народного театру. Саме Польський драматичний театр працював тут і після відходу зі Львова німецьких військ у серпні 1944 року. Тут же працювала театральна студія, яку очолював Бардіні. За короткий час польський театр назавжди переїжджає до Польщі у м. Катовіце, його замінив театр музкомедії, що тепер працює в Одесі. І врешті у грудні 1944 року у цьому приміщенні оселяється Перший український театр для дітей та юнацтва, який працює тут і донині.

(за матеріалами досліджень Віктора Проскурякова та Юрія Ямаша )

Так було започатковано новий вид театрального мистецтва, який не мав аналогів у світовій практиці — театр для наймолодших глядачів.

У створенні театру брали участь зокрема:

Згодом у театрі працювала ціла плеяда вихованців та соратників Леся Курбаса:

а потім і їхні учні:

а потім учні учнів:

  • Олексій Кравчук
  • Роза Саркісян

У 1930-х роках театр починає називатись за стандартним каноном Харківським театром юного глядача, а у 1938 році театру присвоєно ім'я М.Горького (у 1990 році за рішенням колективу театр отримав свою теперішню назву).

Після років Другої світової війни, які колектив у співпраці з трупою Київського театру юного глядача провів на Кузбасі, Казахстані, Узбекистані, у 1944 році театр переводять до комуністичного Львова у приміщення колишнього єврейського театру.

У львівський період у театрі у різний час працювали такі відомі режисери як:

Тут розпочинав свій творчий шлях Роман Віктюк.

1990 від театру від'єдналась група акторів на чолі з Ярославом Федоришиним, зорганізувавшись у відомий нині театр «Воскресіння».

В 2017 році конкурс на посаду головного режисера перемогла молодий український режисер, учениця народного артиста України Олександра Барсегяна - Роза Саркісян.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]