Період шістнадцяти держав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Період шістнадцяти держав

Період шістнадцяти держав (кит. традиц.: 十六国; піньїнь: Shí-Liùguó) — період китайської історії з 304 до 439 року. Розпочався з повалення династії Західна Цзінь у північному Китаї, завершився встановленням сталого панування династії Північна Вей, яка підкорила усю північ країни, знищивши останні з цих царств. Інша назва періоду — шістнадцять варварських царств. Змінився періодом за назвою Південні та Північні династії.

Історія[ред.ред. код]

Початок покладено послабленням династії Західна Цзінь наприкінці 290-х років. Скориставшись Війною восьми принців, до північного Китаю вдерлися племена хунну та сяньбі. Вони почали початок самому періоду. У 310-х роках утворюється держава Рання Чжао, яка стала першою з «варварських» держав. В подальшому на півночі Китаю формувалися інші держави. Їх фундаторами були племена хунну, цзє (одного з предків тюрків), сяньбі (одне з протомонгольських племен), ді, цзунів та цянів (тибетські племена), а також китайські сановники або аристократи.

Через політичну та економічну нестабільність ці держави швидко змінювали або захоплювали одна іншу. Правителі цих «імперій» часто не могли отримати підтримку місцевого китайського населення. Здебільшого їх володарі приймали титули імператорів, інколи ванів — князів. Більшість з них разом із боротьбою проти своїх сусідів—"варварів" намагалися завоювати державу Східна Цзінь. Найбільших успіхів в цьому досягла держава Рання Цінь, проте остаточно не зуміла повністю розбити війська Цзінь.

В релігійній сфері цей період знаменується посиленням позицій буддизму, багато з володарів держав приймали цю віру, сприяли зведенню монастирів. При цьому встановлюються контакти з буддистськими центрами Індії, Непалу, Яви, чому сприли численні буддистські мандрівники (Одним з найвідоміших був Фасянь. Проте періоди підтримки буддизму чергувалися із захопленням даосизмом.

В економічній сфері постійній війни між цими державами призвели до збідніння більшої частини населення. Звичним явищем став голод, що призводило до повстань селян та переміщення населення.

Держави[ред.ред. код]

Українською Китайською Час існування Засновник Коментар
Рання Чжао, Хань Чжао або Північна Хань 前趙 304329 Лю Юань 劉淵 сюнну
Чен 成漢 304347 Лі Сюн 李雄 (274–334) Ба-ді
Рання Лян 前涼 314376 Чжан Ши 張寔 (?-320) хань
Пізня Чжао 後趙 319351 Ши Ле 石勒 (274–333) цзє (сюнну)
Рання Янь 前燕 337370 Мужун Хуан 慕容皝 (297–348) сяньбі
Жань Вей 冉魏 350352 Жань Мінь 冉閔 (?-352) геноцид цзє
Рання Цінь 前秦 351394 Фу Цзянь 苻健 (317–355) ді, у 376–383 тримає об'єднаним північний Китай
Пізня Цінь 後秦 384417 Яо Чан 姚萇 (331–394) цян
Західна Янь 西燕 384394
Пізня Янь 後燕 384407 Мужун Чуй 慕容垂 (326–396) мужун-сяньбі
Західна Цінь 西秦 385431 Ціфу Ґожень 乞伏國仁 (?-388) сяньбі
Пізня Лян 後涼 386403 Люй Ґуан 呂光 (337–400) кит.-ді
Південна Лян 南涼 397414 Туфа Вуґу 禿髮烏孤 (?-399) сяньбі
Південна Янь 南燕 398410 Мужун Де 慕容德 (336–405)
Ся 407431
Північна Янь 北燕 407436
Північна Лян 北涼 397439
Західна Лян 西涼 400421

Джерела[ред.ред. код]

  • Li Bo, Zheng Yin, «5000 years of Chinese history», Inner Mongolian People's publishing corp, ISBN 7-204-04420-7, 2001.