Пер-Лашез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пер-Лашез
Монумент «Померлим» на Пер-Лашез
Монумент «Померлим» на Пер-Лашез
Інформація про цвинтар
Країна Франція
Розташування Париж
Координати Координати: 48°51′39″ пн. ш. 2°23′43″ сх. д. / 48.86083° пн. ш. 2.39528° сх. д. / 48.86083; 2.39528
Площа 48 га
Адреса бульвар de Ménilmontant
Веб-сайт Офіційний сайт
Карта
Пер-Лашез (Париж)
Пер-Лашез
Пер-Лашез
Алея де ла Шапель на цвинтарі Пер-Лашез
Невідома могила

Пер-Лаше́з (фр. Père Lachaise, буквально «отець Лашез», на честь єзуїтського ченця) — один з найвідоміших цвинтарів Парижа. Розташований на сході міста, в 20-му муніципальному окрузі. Офіційна назва — Східний цвинтар (фр. Cimetière de l'Est). Це найбільша зелена оаза французької столиці й один з найбільших музеїв надгробної скульптури просто неба площею приблизно 48 гектарів.[1]

Історія[ред.ред. код]

На початку своєї історії Пер-Лашез не називався своїм теперішнім ім'ям, а був просто жебрацьким районом з непримітними вулицями.[2] Квартал знаходився на задвірках середньовічного Парижа, на старому пагорбі «Champ l'Evèque». У 1430 році заможний купець побудував тут собі особняк, який згодом перетворився на власність монастиря. Потім земля й Шарронський пагорб, на якому з'явився цвинтар, опинилися у власності ордену єзуїтів, а місцевість зберегла ім'я одного з отців цього ордену Франсуа де ла Шеза (1624–1709), який був духовним наставником і сповідником Людовика XIV. Дружбу короля і ченця орден використовував з корисливою метою, розширюючи й оздоблюючи свої володіння. Чернечий сад з фонтанами, рідкісними рослинами, оранжереєю, гротами і водоспадами перетворився на місце романтичних зустрічей аристократії. Після смерті Людовика орден збанкрутував, а чернечі землі були конфісковані і продані з аукціону. Альтанки, гроти і водоспади було знесено або скопано, а сад переплановано в англійському стилі. На місці єзуїтської обителі було збудовано каплицю.

Ділянку на пагорбі, яка мала площу близько 17 гектарів, біля кварталу Бевіль, де жили переважно нижчі верстви населення, було придбано містом Парижем у приватних власників у 1804 році. Покупці згодом примудрилися навіть продати ділянку під поховання колишнім власникам землі за значно більшу суму, ніж та, що була сплачена за всю територію в цілому.[2]

Спочатку цвинтар розташовувався далеко від тодішніх меж міста і привертав мало клієнтів. Щоб виправити становище, влада і зокрема Ніколя Фрешо, проектувальник, який зробив значний грошовий пай, вирішили додати Пер-Лашез популярності й перепоховали тут останки Жана де Лафонтена і Мольєра. Потім, в 1817 році сюди перевезли останки П'єра Абеляра і його учениці Елоїзи. Це принесло свої плоди: до 1824 року кількість постійних «мешканців» Пер-Лашез зросла з кількох десятків до 33 тисяч. Протягом 200 років тут ховали видатних діячів культури, науки і мистецтва, які зробили внесок в історію Франції. Усього на кладовищі поховано понад 1 000 000 чоловік, не рахуючи тих, чий прах лежить у колумбарії.

Однією з визначних пам'яток Пер-Лашез стала Стіна комунарів, біля якої в травні 1871 року були розстріляні 147 комунарів Паризької комуни.

Розташування[ред.ред. код]

Цвинтар є частиною бульвару de Ménilmontant. Станція метро Philippe Auguste лінії № 2 поруч з головним входом. Станція Père Lachaise, розташовується на перетинах ліній № 2 і № 3, хоча від станції цвинтар лежить на відстані 500 метрів від бокового входу. Деякі відвідувачі надають перевагу станції Gambetta на лінії № 3, оскільки вхід з цього боку цвинтаря дає їм змогу почати огляд з могили Оскара Уайльда.

Славетні люди, поховані на Пер-Лашез[ред.ред. код]

Вчені[ред.ред. код]

Політичні діячі[ред.ред. код]

Військові[ред.ред. код]

Надгробок Мюрата

Композитори, музиканти та співаки[ред.ред. код]

Могила Едіт Піаф

Скульптори та архітектори[ред.ред. код]

Художники[ред.ред. код]

Актори, режисери[ред.ред. код]

Прозаїки, драматурги, журналісти та поети[ред.ред. код]

Могила Поля Елюара

Інші[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Пер-Лашез у кінематографі[ред.ред. код]

Деякі відомі епітафії[ред.ред. код]

  1. «Найстрашніше за всі муки пекла для нього те, що ти читаєш цю епітафію на його могилі безкоштовно» (Могила лихваря)
  2. «Він підкорив усі квіти, крім безсмертника» (Надгробок паризького садівника)
  3. «Він ніколи не віддавав жодних боргів, окрім боргів природи» (Могила безтурботної людини)
  4. «Хоч безталанним повсюдно визнаний
    Все ж до Академії не був покликаний» (Автоепітафія поета-сатирика Піррона)
  5. «Він був вірний своїм демонам» (Епітафія на могилі Джима Моррісона)

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]